Він зазначив, що під час нинішнього перегляду компанії діяли по-різному. Частина виробників залишила ціни без змін, деякі скоригували їх відповідно до офіційної інфляції або змін валютного курсу. Водночас окремі компанії намагалися задекларувати значно вищу вартість препаратів.
«У таких випадках ми надсилаємо листи з проханням надати аргументацію. Майже половина компаній після цього одразу знизили ціни», — пояснив він.
Водночас деякі виробники наполягають на підвищенні більш ніж на 32–33%, аргументуючи це, зокрема, витратами на генератори та інші додаткові витрати в умовах війни. За словами Адаманова, з такими компаніями проводять онлайн-зустрічі та пояснюють, що реальне зростання інфляції, валютного курсу чи вартості електроенергії не настільки значне.
«Ми не можемо наполягати, бо не є органом, який встановлює ціну — в Україні ринкова економіка. Але м’яко натякаємо, наголошуючи на соціальній функції бізнесу під час війни», — зазначив він.
Водночас частину виробників може стримувати і ринкова конкуренція. Якщо на ринку є кілька аналогічних препаратів і лише один з них суттєво підвищує ціну, споживачі обиратимуть дешевші альтернативи.
Разом із тим для окремих категорій ліків діють жорсткіші правила. Йдеться про рецептурні препарати та ліки з Національний перелік основних лікарських засобів. Для них застосовується механізм реферування — порівняння цін з іншими країнами.
Якщо виробник задекларує ціну вищу за референтну, препарат можуть виключити з Національний каталог цін, що фактично унеможливить його продаж на території України.
Натомість для безрецептурних препаратів, які не входять до Нацпереліку, компанії можуть декларувати будь-яку ціну, а держава може лише запитувати пояснення щодо суттєвих змін вартості.