Восени ставати зранку важкувато. І причина не лише у холоді. Сонця стає менше. Світловий день скорочується. Тумани та дощі теж відіграють не останню роль. Окрім сонливості нас переслідують знесилення, поганий настрій, бажання заритись під ковдру і сховатись від усього світу.
Можна супитись на цей стан. Але для нього є логічне пояснення, з яким не посперечаєшся. Пізня осінь і зима це «ліниві місяці» в історичному контексті людства. Врожай зібрано, дрова поколені й заготовлені, запаси зроблені. Це ідеальна нагода лежати на печі, вигріваючи боки, дрімати, опалювати оселю й очікувати на весну, поїдаючи смачні наїдки. За мільйони років люди звикли в осінньо-зимовий час відпочивати. Тож не варто дивуватись, чому і зараз нам хочеться полінуватись, поспати й відмежуватись від усього світу, бодай на якийсь тиждень-другий.
Однак нині «полежати на печі» ми собі дозволяємо вкрай рідко. Замість припічка ми шалено поспішаємо, бо живемо у ритмічному світі, де маємо мільйон справ на день. Утім біологічні цикли не можуть так швидко змінюватись і прилаштовуватись до нашого життєвого марафону. Ми живемо за годинником у смартфоні, а наш організм й досі живе за сонячним часом. Ось тут і зароджується осіння меланхолія або депресія. Додайте сюди переживання від війни й вийде справжній глінтвейн із тривожності та страху. Як розпізнати афективні розлади, як їм зарадити та куди звертатись, аби собі допомогти, розповідає громадська спілка «Твій сімейний лікар».
Коти присипляють свій смуток
Осінню меланхолію можна порівняти з сухим листом. Його крутить і вертить в різні боки під осінні мелодії Вівальді. На листок дмухає вітер, капає дощ і згодом він падає на землю. Звучить дуже песимістично, але це допомагає побачити зі сторони, якими ми можемо бути у цю пору року.
Осіння меланхолія зазвичай триває недовго. Якщо ви апатичні, хочете спати, втратили цікавість до роботи, спорту та хобі, а натомість хочеться лише під ковдру, увімкнути серіал або почитати книжку — з вами все нормально. Цей стан може тривати кілька тижнів, а потім зникає, оскільки ви звикаєте до нового світлового дня та зниженої температури повітря.
Втім з меланхолії можна вийти й значно швидше. Якщо спати не менше 8-9 годин на добу, збалансовано харчуватись, ходити на прогулянки, або ж взяти кілька вихідних, аби відлежатись і відпочити. Ви не віл, а людина, ви здатні втомлюватись і відновлюватись. Тож краще рівняйтесь на котів, які побігавши за шнурком, скручуються калачем, муркотять і лягають відпочивати. Аби знову мати силу бігати, шкрябати шпалери та гризти ваші капці. Коти вміють про себе подбати, а нам варто у них повчитись.
Однак не варто забороняти собі у стані меланхолії сумувати й жаліти себе . Ці емоції теж важливі, їх теж потрібно прожити. Особливо зараз, коли ми щодень живемо у війні. Тож піклуйтесь про себе, наче ви мала дитина, якій треба увага, дослухайтесь до своїх бажань. Якщо захотілось купити новий капелюх чи парфуми, купіть їх. Подібні дрібниці роблять нам приємно, а з багатьох таких дрібниць формується щастя. Тож не відмовляйте собі у цьому. Зробити себе щасливим чи щасливою простіше, ніж здається.
Депресія як дементор, побороти її може «патронус»
Однак якщо стан меланхолії не минає, а вам стає ще гірше: почались розлади сну, повна апатія, у вас лише погані думки, ви не пам’ятаєте, коли востаннє посміхались, хочеться тільки лежати, навіть найменший рух викликає у вас протест і занепокоєння, ви постійно плачете, або навпаки у вас немає емоцій — не зволікайте, треба звернутись по допомогу, ймовірно, у вас депресія.
Якщо ви й досі обплутані стереотипами, що психологічна чи психіатрична допомога — це для «слабаків», варто забути про такі висловлювання. Терапія допомагає мільйонам людей впоратись з депресією, яка робить боляче через думки та емоції. Побороти цю недугу самотужки майже неможливо.
Не менш важлива у цій справі й ваша пильність. Якщо ви знаєте, що у вашого знайомого, колежанки чи друга депресія, напишіть їм, запросіть їх на прогулянку, подаруйте квиток у театр, або ж просто купіть букет хризантем. Коли у людини депресія їй здається, що вона відмежована від усього світу, вона думає, що сама-самісінька. Саме самотність інколи засмоктує людей у депресивний стан, або ж не дає з цього стану виплутатись.
Пам’ятаєте дементорів із циклу романів про Гаррі Поттера? Депресія дуже схожа на тих потороч у плащах. Та інколи у людини, що живе із депресією, немає сил створити свого «патронуса» проти смутку, що окутав її й висмоктує з неї радість. Такій людині треба хтось, хто випустить свого «патронуса», задля її порятунку. Хто знає, можливо саме ваша увага і є тією опорою, що допоможе відігнати смуток? Що ж, варто спробувати вже зараз. Можливо, ви не дарма все життя чекали на сову із Гоґвортсу, час ваших чарів настав.
Хай там як, а осінь залишається осінню, попри обстріли та повітряні тривоги. Свіже повітря, барвисті дерева, тривалі прогулянки — значно підвищують настрій. Якщо сьогодні засумували — це нормально, але пам’ятайте, якщо ваш смуток тривалий, допомога завжди є. А сьогодні почніть з найпростішого. Одягніть пальто, вийдіть у парк, поблукайте між дерев, поштурхайте каштани та поганяйте білок. Подякуйте захисникам і захисницям, що українська осінь у війну й досі залишається осінню, яка дає надію на майбутні пори року без війни. Ще більше корисних матеріалів громадської спілки «Твій сімейний лікар» ви знайдете у фейсбуці, інстаграмі, вайбері та ютубі.