ГлавнаяБлогиБлог Сергія Алєксєєва

Швидко – ще не означає якісно

Швидко ухвалювати рішення без пустопорожніх балачок - це правильний підхід, але там де це доречно. Та часто краще сім разів подумати, ніж потім сім разів переробляти, бо дорожче вийде.

Від початку роботи парламенту нового скликання законотворчий процес більше нагадує марафон, де в пріоритеті швидкість, а не якість. Багато документів ухвалюється одразу за основу та в цілому, а для тих, які все ж направляють на друге читання, строки підготовки скорочують.

Фото: http://sug.kiev.ua

Візьмемо для прикладу законопроект 1009 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства». Досить серйозний документ, що вносить зміни до низки законодавчих актів, в тому числі і до Кримінального процесуального кодексу. На думку його авторів, законопроект має удосконалити правове регулювання кримінального процесу.

Профільний Комітет з питань правоохоронної діяльності розглянув цей проект на своєму засіданні та попри наявність низки досить дискусійних положень рекомендував ухвалити законопроект одразу в цілому. І це при тому, що висновок Науково-експертного управління однозначний - законопроект потребує доопрацювання.

По-перше, щодо питання строків. Вочевидь, так звані «правки Лозового» далеко не досконалі, але у попереднього слідства, коли не пред‘явлена підозра, повинні бути визначені строки. Зараз маємо певний колапс в правоохоронних органах. Є справи, які тягнуться роками і повністю мертві. Вони накопичуються, але за ними жодних процесуальних рішень не прийнято.

Ще одна дискусійна норма щодо запобіжного заходу особам, які притягаються за вчинення корупційного злочину. Зараз діє норма, за якою слідчий суддя може призначити арешт, а може у вигляді альтернативи обрати заставу. І це цілком нормально. Суддя оцінює шкоду, заподіяну державі корупційним злочином, і може відпустити особу під грошову заставу. Якщо ж слідчий суддя буде ухвалювати рішення тільки щодо безальтернативного арешту, то отримаємо досить складну ситуацію.

Справа в тому, що наразі дуже велика різниця між кількістю пред‘явлених підозр та кількістю обвинувальних актів. Тобто, якщо людину затримають без права вийти під заставу і вона рік проведе у в‘язниці, а потім через брак доказів її випустять на волю, вона матиме всі правові підстави звернутись до ЄСПЛ через незаконне ув'язнення. І виграти справу проти України з великими компенсаціями з державного бюджету. А справ таких можуть бути десятки чи сотні, якщо почне діяти відповідна норма.

Інше не менш цікаве питання - арешт майна третіх осіб, які його набули на думку слідства безпідставно або за завищеними чи заниженими цінами. І там є норма, що «якщо особа знала або могла знати». Що означає «могла знати»? Є ст. 62 Конституції, де чітко зазначається, що обвинувачення не може робитись на припущеннях, а «могла знати» - це оціночна норма. Ця норма вже не конституційна.

В законопроекті ще багато нюансів. Зокрема пропозиція, що особа не має права вимагати, щоб на суді зачитували повний текст обвинувального акту. Дуже теоретично це може пришвидшити судовий процес, бо коли йдеться про зачитування сотень сторінок, то це займає не один день. Однак подібне обмеження прямо протирічить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод щодо права на справедливий суд.

Не може не радувати, що в сесійній залі таки ухвалили рішення доопрацювати цей законопроект до другого читання, хоч і зі скороченням строку підготовки. І дуже сподіваюсь, що всі дискусійні питання будуть приведені у відповідність до українського законодавства та норм міжнародного права, аби потім не мати клопоту. Бо якщо не виправити закладені зараз невідповідності, КСУ матиме всі підстави визнати такий закон таким, що не відповідає Конституції.

Сергій Алєксєєв Сергій Алєксєєв , юрист, народний депутат України, Голова підкомітету з питань діяльності органів правопорядку
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter