ГоловнаБлогиБлог Петра Андрющенка

Все погано, але надії нема нова країна

Панель «Нової країни» щодо енергетики та майбутнього вразила. Не стільки (не тільки) представництвом, скільки черговим доказом структурної проблеми нашої влади.

Безумовно, було багато технічних термінів, цифр та розмов про численні програми. Все це було дуже інформативно та настільки ж цікаво з точки зору споживача. Тобто – неінформативно та нецікаво.

Головне питання – чи готові ми до посилення та зміни російського енергетичного терору. Та не поставлені питання з зали, які були поміж строк: «Хто винен та що робити».

Наслідки осбтрілів енергетичної інфраструктури України
Фото: Укренерго
Наслідки осбтрілів енергетичної інфраструктури України

Перша та головна відповідь пролунала від віцепрем’єра Кулеби, що Уряд та країна готові. Готові тим, що затвердили «План стійкості» для кожного регіону. На цій першій фразі стало ясно, що нам глина. Тому якщо на відповідь, як ми будемо відбивати атаки, забезпечувати електрогенерацію, розвозити воду та рятувати газопостачання, чиновник відповідає – ми затвердили план, то нам точно гайки. Тобто купа паперів, нарад, штабів – точно буде. Але вже з досвіду поточної зими все це не дуже допомагає проти «Шахедів» та графіків відключень.

Далі було слово за регіонами. Здавалося, ну тут має бути ковток повітря. Але ні. Просто тотальний волейбол перекидання відповідальності. Все.

Так, Миколаївщина завдяки Кіму виглядала окремо добре. Але лише Миколаївщина. І завдяки Кіму.

І все це сумно. А після того, як Київ почав публічно бідкатися серед голів райадміністрацій та муніципалітету, а Харкову позитивний досвід протистояння ексмер Житомира перекреслив фразою «а у вас борги по платежах», то стало не сумно. Страшно.

Страшно від того, що наші урядовці досі не усвідомили реальність виклику. Що досі ніхто не візьме досвід Маріуполя. Негативний досвід там, де русня відкатала експеримент впливу вимкнення інфраструктури. Тому наш Уряд знову покладається на «русский авось». Буквально. Проте в процесі перекидання відповідальності обидві сторони – Уряд та місцева / регіональна влада зійшлись на спільному. Несподівано, але факт. На спільному винному. Це, несподівано, – ми. Споживачі. Тому що під час відключення світла та тепла всі разом бажаємо зігрітись теплим чаєм та вмикаємо чайник. Біда. Головна зрада та диверсія. І це було настільки огидно, що остаточно всім дозволило розставити крапки над «і».

Але чи є тут надія? Так. Проте знову вона не в спікерах з високих кабінетів. А в залі. Серед споживачів, серед гостей – бізнесменів та лідерів думок, які почули головне. Нам варто вже готуватись до найгіршого. Та більше не покладатись на Уряд. Значить, ми всі будемо готові. Попри і всупереч. Як завжди. І як завжди – самі та автономно, без Уряду. Хоча мало бути навпаки.

Петро Андрющенко Петро Андрющенко , керівник Центру вивчення окупації