ГоловнаБлогиБлог Олени Задорожної

Грета, ефект метелика і вимерлі динозаври

24 вересня топ запитів українців в Гугл розірвало раніше мало кому відоме ім’я шведської школярки Грети Тунберг, яка увірвалась в медіапростір з емоційним спічем на саміті ООН з питань клімату. Мережі одразу поляризувалися – від конспірологічних теорій до агресивного захисту сміливої дівчини, від тез про використання підлітка з синдромом Аспергера з корисливими намірами до того, що тільки особливі люди здатні змінювати світ. Кожна з цих тез має право на життя, але хід справжніх подій і мотивів навряд чи стане колись відомим. В даному випадку найбільш цікавим є те, що ж відбулося зі спільнотою, яка так бурхливо сприйняла короткий спіч школярки? Власне, і сам автор цих рядків визнає на собі вплив явища самим фактом написання цього тексту.

Фото: EPA/UPG

Для початку слід зауважити момент, що на саміті представники понад шести десятків країн погодилися (підкреслюю) на радикальну протидію змінам клімату. Це доконаний факт, власне, для того і збиралися, а не переконувати одне одного. Додам, що незадовго до того, низка відомих брендів підписала «модний пакт», спрямований на боротьбу зі змінами клімату – його учасники взяли на себе зобов’язання зменшувати викиди і вдосконалювати виробництво в бік екологічності. Тобто на тлі, в цілому, зрозумілого курсу «сильних світу цього» в ефір вривається емоційна дівчина і проговорює, по суті, доволі порожній за наповненням спіч – все те, про що давно, довго і зрештою, куди правди діти, нудно, говорять усілякі профільні серйозні організації і щорічно готують гігабайти звітів, креслять графіки про зміну температурного режиму. І все це циркулює в доволі тісній, зацікавленій спільноті, зрідка прориваючись в маси, але не здобуває належної підтримки, віддаючи пальму першості запитів дупі Кім Кардашьян. Натомість це здатен перебити півторахвилинний виступ в правильній тональності – з надривом, стражданням, що написане на обличчі, з «словами сили», звинуваченнями. Цього вистачило щоб, п’ята точка Кім поступилась гримасам Грети і про зміни клімату заговорив якщо не увесь світ, то активна його частина.

Люди піару знають, що клієнту не обов’язково подобатися людям, головне, щоб про нього говорили. Інформаційна ентропія робить боротьбу за увагу рівноцінною видобутку сланцевого газу – треба підірвати пласт на глибині, а до того – дістатися його, і цей шлях дедалі ускладнюється. Але якщо все зроблено правильно, пориста порода віддасть добувачу запас вуглеводнів, рівно як правильно виставлене доміно примножить силу удару останнього сегмента. Очевидно, що на саміт ООН просто так не потрапляють, отже є підстави припустити, що Грета була чиїмось прицільним вистрілом і говорила свою претензію тим, хто вже прийняв рішення «боротися зі змінами клімату». З якими очікуваннями – відомо тільки тим, хто запросив дівчину на сцену. От тільки на думку спадає «ефект метелика», суть якого полягає у тому, що незначні впливи у хаотичних системах можуть мати великі і непередбачувані ефекти в іншому місці і в інший час. Якщо помножити це на мовні звороти у спічі Грети, то можна поміркувати про деякі можливі сценарії.

Наприклад, фраза про «ви украли мої мрії». До кого вона звертається? До людей в залі, які документально висловлюють наміри щось робити з поточною кліматичною ситуацією? Чи можливо підприємствам-гігантам, які штовхають регіони, де вони розташовані, на грань еко-катастрофи? Підступність такого формулювання у тому, що кожен бачить умовних «їх» в тій точці, до якого сягає його свідомість і особистий досвід. Наприклад, якщо є група людей, яка активно бореться за права тварин, то найімовірніше слово «вони» мозок відправить в бік антагоністів, тих, хто завдає тваринам болю, носить шуби, або викидає домашніх улюбленців на вулицю. Активісти проти видобутку сланцевих вуглеводнів мають інших «їх» - видобувні компанії. Вегетаріанці – фермерів, що вирощують тварин. І так далі. Тобто, неокресленість того, хто і за що має відповідати у питаннях клімату, призводить до того, що твердження про вкрадені мрії у кожного інсталюється на той досвід і судження, які формувалися протягом життя. Жодної конкретики, але є сильні, як удар в лице «украдене дитинство» і «ваші порожні заяви». Якщо добряче покопатися у пам’яті, багато кому зрезонують ці фрази через призму власного болю і образ. Не важливо, кого вони стосуються. Важливо, що «вона говорить моїми словами», «вона переживає те, що пережив і я» тощо. Так само гучними і сильними з огляду впливу є твердження «люди страждають, люди вмирають, зникають цілі екосистеми», але це тільки констатація факту – такі речі відбувалися ще в доісторичні часи, коли льодовиковий період «ребутнув» динозаврів, а потім люди швидко доїли вцілілих мамонтів, пустили на одяг і килими шаблезубих тигрів і тисячі інших видів тварин. Власне, про це вчать у школі, але здається мені, що жодна сльоза не впала на сторінки шкільних підручників.

Не так давно я мала розмову з однією жінкою на тему президентських виборів. Вона голосувала за чинного Президента, а на мої питання, чому таким був її вибір, відповідала – «вони там крали», маючи на увазі попередніх політиків. Розбір «хто – вони?» додав розмові кілька прізвищ, але на питання «а що саме ця людина украла і звідки ви цю інформацію узяли?» відповідей у жінки не знайшлося крім майже виправдального «ну ж пишуть же якісь газети» - мені здалося, вона сама дивувалась відсутності фактів в пам’яті. Зрештою, з тієї розмови вийшла емоційна трансляція думок, що циркулюють в навколополітичному інфопросторі, накладена на особисту образу. А та, у свою чергу, базується на тяжкій багаторічній праці, мізерній зарплаті, відчутті несправедливості та купі об’єктивних і суб’єктивних факторів. В словах жінки якраз було вдосталь оцих «всі вони» - чи не найстрашнішого в своїй структурі словесного детонатора.

Кожна проблема має конкретну причину, кожен промах має виконавця. «Всі вони» - це палець на зведеному гачку і набій в патроннику. Невідомо в чий бік вистрелить, невідомо, хто і у який момент потрапить під руку. Як би там не було, але «ефект метелика» стосується усієї структури системи і наївно сподіватися, що штучно створюючи шторм, вдасться бути у розбурханому морі і не відчути наслідків. А у випадку з морями і штормами спрогнозувати щось до кінця не є можливим навіть для найвіртуознішого чорного мага і гуру з закликань непогоди.

Олена Задорожна Олена Задорожна , Журналіст, волонтер
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram