Треки, народжені під час війни і про реальність, і про кожного, хто в цій реальності існує. Вони наповнені словами, якими говорить тотальна маса людей.
Виявлені дірки вимагатимуть, щоб їх полатали. І доки виходить відводити громадські очі від них, доти можна продовжувати трансляцію загальних фраз з високих трибун.
Вулицями міст снують старенькі автобуси Богдан і високотехнологічні Тесли. Єдине що їх поєднує – розбите вщент дорожнє покриття, що повертає в реальність, де доступне і якісне у дефіциті…
Коли тиск зовнішніх обставин постійний і сильний, відхилень не уникнути. І куди ти дістанешся за якийсь час, ким ти будеш після усього – передбачити вкрай непросто.
Аполлінарія Іванова стала частиною першого за історію навчального закладу взводу дівчат. Попереду – невідомість нових викликів. Позаду – шлях, гідний поваги і захоплення.
Бідності в Україні не соромляться. Хіба тієї, що асоціюється з прошарками суспільства, які реально виживають. З такими люди себе не хочуть асоціювати, і власну «бідність» розглядають…
Необхідність сперечатися стає анахронізмом, якщо ти маєш кнопку "анфренд" чи "заблокувати" - це так легко: натиснути і ліквідувати причину дискомфорту.
Спроби заховати якісь частини спадку митців, лишивши те, що «прийнятне» – лише спосіб відтермінувати відкриття скриньки Пандори з сюрпризами реального життя.
Нарешті можна сказати, що український кінематограф зрушив із стану перманентного застою і посунувся в напрямку мас-культу, чим і є власне цей напрямок аудіо-візуального мистецтва.
Пам’яті Наталії Стребкової, «Зоряни», військової полку Азов.
Міфи не люблять викриття. І в цій ситуації заклик «мислити критично» здатен не розкрити очі на помилку, а хіба перетворити вас на ворога.
Треки, народжені під час війни і про реальність, і про кожного, хто в цій реальності існує. Вони наповнені словами, якими говорить тотальна маса людей.
Виявлені дірки вимагатимуть, щоб їх полатали. І доки виходить відводити громадські очі від них, доти можна продовжувати трансляцію загальних фраз з високих трибун.
Вулицями міст снують старенькі автобуси Богдан і високотехнологічні Тесли. Єдине що їх поєднує – розбите вщент дорожнє покриття, що повертає в реальність, де доступне і якісне у дефіциті…
З сорому не ростуть ані усвідомлені чесноти, ані величні вчинки. Він же - могильна плита на розвитку, спробах, пошуках.
Багато на тему постапокаліпсису було сказано авторами-фантастами, які багато років тому конструювали сюжети, що до болю нагадують сьогодення.
Ми самовіддано продовжуємо «скакати», влаштовуємо «змагання мертвих коней» і загалом покладаємо на труп якісь очікування.
Цей мій текст – той невеликий внесок, штрихи до портрету не чиновника, але людини, побратима.
Аполлінарія Іванова стала частиною першого за історію навчального закладу взводу дівчат. Попереду – невідомість нових викликів. Позаду – шлях, гідний поваги і захоплення.
Бідності в Україні не соромляться. Хіба тієї, що асоціюється з прошарками суспільства, які реально виживають. З такими люди себе не хочуть асоціювати, і власну «бідність» розглядають…
Необхідність сперечатися стає анахронізмом, якщо ти маєш кнопку "анфренд" чи "заблокувати" - це так легко: натиснути і ліквідувати причину дискомфорту.
Думається мені, що в контексті розпечених емоцій в горнилі політичних баталій пора починати міркувати над стратегією примирення.
Перший етап вибору зроблено. І рівно 21 день дано на «роботу над помилками».
Впровадження жорстких штрафів, ув’язнення – не надто перспективна справа доти, доки не відбудеться тектонічних змін в свідомості.
Спроби заховати якісь частини спадку митців, лишивши те, що «прийнятне» – лише спосіб відтермінувати відкриття скриньки Пандори з сюрпризами реального життя.
Поза спиною залишилося те, що я особисто не вважаю на сьогодні видимим – стрес суспільства від пережитого на Майдані.
Віра в те, що телеобраз в реалі зробить «рай на землі», може виявитися солодкою і звабливою примарою, яка, втім, заведе в болота хибного вибору.
Найефективнішою в плані розвитку держави буде не революція "проти", а революція "за".
Світ розвивався відносно поступально, а те, що відбувається у нас, скоріше скидається на спробу квантового ривка.
Презентація фільму «Невидимий батальйон» відбулась в Києві і далі стрічка помандрує Україною та світом, щоб розказати про жінок на війні.
Нарешті можна сказати, що український кінематограф зрушив із стану перманентного застою і посунувся в напрямку мас-культу, чим і є власне цей напрямок аудіо-візуального мистецтва.
Сьогодні питання набуває критичних масштабів: облік ввезених авто – приблизний, резонанс – шалений. Соціум знову розколовся на тих, хто за і проти.
