Здавалося історія посміялась над Джефферсоном. Конституції США цього року виповнилось 232 роки, і на сьогодні вона є найстаршою з писаних конституцій світу, які не втратили чинності. Але це не означає, що третій президент США не мав рації. Свої листи про оптимальну тривалість життя основного закону він писав автору американської конституції Джеймсу Медісону з революційного Парижу. Лише на два роки молодша за американську французька конституція 1791 року прожила трохи більше року. Після цього Франція ухвалила ще 14 конституцій. Тому серед конституціоналістів в США навіть існує жарт: коли студент прийшов до правничої бібліотеки і попросив Constitutions françaises, бібліотекар відмовив, пославшись на те, що періодику вони не передплачують.
Втім, як не дивно це звучить в Америці, Джефферсон виявився пророком: коли в ХХІ столітті науковці порахувати середню тривалість життя усіх писаних конституцій від часу написання американської (а таких у 2005 році було 935), виявилось що основні закони живуть в середньому саме 19 років!
Конституція США – виняток, а не правило. І чим більше я заглиблююсь у студії американського конституціоналізму, тим більше розумію, що це не надто щасливий виняток…
Емпіричним шляхом науковці також виявили ще одну цікаву закономірність: якщо нова конституція не стала справжнім основним законом держави, верховним правом і головним регулятором відносин в політії в перші 10 років після свого ухвалення, шанси на те, що вона колись стане чимось більшим, аніж «ще однією книжкою», різко падають. Статті Конфедерації, від ухвалення яких до затвердження Конституції США минула рівно декада, чудова ілюстрація цього «правила 10 років».
Цікаво, що частина штатів, на відміну від федерації, зберегли конституційну філософію Джефферсона і навіть закріпили її у своїх основних законах. Конституції Аляски, Айови, Нью Гемпширу та Род Айленду вимагають, аби щодесять років громадян на виборчих дільницях запитували, чи вважають вони за потрібне скликати конституційний конвент для перегляду конституції чи підготовки нової. Для Гаваїв така саме вимога записана з інтервалом у 9 років. В Мічигані – 16 років. В Коннектикуті, Іллінойсі, Меріленді, Міссурі, Монтані, Нью Йорку, Огіо, Охлакомі – двадцять. В інших штатах немає обов’язкового опитування щодо потреби скликання конституційного конвенту, проте у 18 з них громадяни можуть змінювати конституцію самостійно, в обхід парламенту: самі пропонувати конституційні поправки і самі затверджувати їх на референдумі.
Українській конституції цього року виповнилось 23. Її щоразу змінювали під кожного нового президента. Об неї навчились витирати ноги можновладці, ігнорувати – посполиті і заробляти на ній – судді. Вона так і не стала ані нашим символом, ані основним законом. Вона так і не стала потужною зброєю у боротьбі за наші права. Вона так і не стала верховним арбітром у суперечках між гілками влади. Вона так і не змогла пояснити, добробати – це ті, хто виконує свій конституційний обов’язок боронити вітчизну, чи «незаконні збройні формування», які заборонені законом? Попри свої чудові декларації, вона не врятувала від руйнування нашу культурну спадщину, не забезпечила доступне житло, безоплатну освіту чи якісну медичну допомогу. Вона навіть не знала, що і хто має робити, коли втік Янукович. Розбалансований текст, більшість авторів якого вже давно на пенсії або й у кращому світі. Текст, який щоп’ять років переписують під політичні потреби поточного моменту. Майже за Джефферсоном: зашморг минулого на шиї майбутнього. Заіржавілий мотор, який вже ніколи не запрацює…
Може наступного разу замість скидати Кучму/Януковича/Порошенка/Зеленського геть, почнемо домовлятись про спільне майбутнє? Почнемо боротись за скликання конституційного конвенту? Будемо сперечатись про правила, а не про політиків. Намагатимемось спроектувати і прокласти колію, а не перегризати один одному горло за право бути машиністом. Спробуємо повірити в інституції, а не в чергового «спасителя». Keep trying – це також і про конституційний процес.
Тоді буде сенс повертатись...