Дилема для Цай Інвень
Це вже друга зустріч президента Тайваню зі спікером США менш ніж за рік. Перша відбулася на території самого острова, куди в серпні 2022-го прилетіла, попри протест китайської влади, ексглава Конгресу демократка Ненсі Пелосі. Цього разу з Цай Інвень зустрічався вже республіканець Маккарті. У очільниці Тайваню також відбулися перемовини з сенаторами та конгресменами від обох партій США, зокрема і з лідером демократичної меншості в Палаті представників Гакімом Джеффрісом. Це говорить про те, що вся американська еліта підтримає політику протистояння з Китаєм.
Пікантність ситуації полягає в тому, що цього разу Цай вирішила не ризикувати і попросила Маккарті не прилітати на острів, аби ще більше не загострити ситуацію з Пекіном. Нинішній спікер, який активно проштовхує ініціативу зі створення спеціального комітету щодо Тайваню в Конгресі США, прийняв главу острівної адміністрації в Каліфорнії, у Президентській бібліотеці Рональда Рейгана. Серед іншого він заявив, що продаж американської зброї Тайваню має тривати.
Пекін пообіцяв «рішучу відповідь» і скерував воєнні кораблі у води, що омивають острів. Минулоріч, під час візиту Пелосі до Тайбея, китайці встановили майже повноцінну морську блокаду Тайваню, запустили кілька ракет, які пройшли через повітряний простір острова, а також запровадили економічні санкції, які вдарили про продовольчому сектору Тайваню, та обмежили імпорт піску – одного з ключових елементів для створення чипів і мікросхем.
Зараз же генконсульство Китаю в Лос-Анджелесі засудило зустріч Цай з Маккарті і попередило, що ці перемовини «підірвуть політичну основу» китайсько-американських відносин. А вони і без того перебувають на найнижчій точці за останні кількадесят років. Сі не хоче проводити перемовини з Байденом, китайські чиновники відмовляються від контактів з представниками уряду США. Усі розмови сторін про керовану конкуренцію призвели до кардинально протилежних результатів.
Звісно, можна згадати про збиття двох китайських розвідувальних аеростатів у повітряному просторі США – сталося це після візиту Пелосі на Тайвань і розлютило Білий дім. Водночас не цей інцидент найбільше збентежив американську політичну еліту. Вона не вдоволена агресивною політикою Китаю, яка направлена на підрив глобальних позицій Сполучених Штатів. Саме Пекін зараз активно допомагає Росії розхитувати Європу, він же відбирає у США вплив на Близькому Сході, налаштовує під себе постачання нафти та газу у світі, агітує інші держави відмовитися від американського долара і перевести торгівлю на китайський юань. Звісно, що проблематика Тайваню, безпеки цього острова, викликає найбільші суперечності між двома державами.
У Китаї вважають, що Вашингтон порушує принцип «одного Китаю» та домовленості «трьох комюніке», за якими раніше Сполучені Штати визнавали Тайвань де-юре частиною КНР. А у Вашингтоні впевнені, що можуть спокійно вести перемовини з тайванцями, адже мають чинний закон про зносини з Тайванем і договори про американську безпекову та економічну допомогу, де серед іншого вказано, що США не визнають формального суверенітету Китаю над островом.
Правду кажучи, Цай Інвень потрапила в украй непросту ситуацію. Щоб захистити своїх громадян, зараз вона змушена спілкуватися з американськими лідерами, які думають про виборчі перегони 2024 року – президентські та конгресові. А втім, саме від них залежить безпека Тайваню – острова, який Китай вважає власною територією і який невдовзі спробує захопити.
Нещодавно американське видання "Foreign Affairs" розповіло, як Пекін почав готуватися до потенційної війни за Тайвань. Нагадаємо, що раніше президент США Байден заявив: якщо почнеться протистояння, Америка направить війська на захист острова.
Сам Пекін опублікував нові закони про військову підготовку, створив систему бомбосховищ у китайських містах, розташованих поблизу Тайванської протоки, відкрив нові мобілізаційні рекрутингові офіси, інтенсифікував виробництво озброєння, зокрема артилерії та систем БПЛА, а також збільшив бюджетні видатки на оборону на 7,2%. І, що доволі важливо, сформував чорні списки, куди включив тайванських політиків та активістів, яких потрібно ліквідувати під час окупації. Це те саме, що зробив путінський режим перед широкомасштабним вторгненням в Україну.
Китай готується до тайванських виборів
У 2024 році вибори президента відбудуться не лише у Сполучених Штатах, а й на території Тайваню. Загалом для демократичних сил, які виступають за проголошення незалежності острова від материкового Китаю (Тайвань не суверенна держава у класичному розумінні. – LB.ua), ситуація складається доволі невтішно. Під час торішніх місцевих виборів Демократична прогресивна партія, яку ще донедавна очолювала Цай Інвень, програла в більшості муніципалітетів. Перемогу одержала опозиційна політсила "Гоміндан", яка виступає за значне економічне зближення з Китаєм.
Згідно з останнім дослідженням «Taiwan People’s Trend», 56% тайванців виступають за зміну влади на острові. Ба більше, продуктові санкції китайців вплинули на життя місцевих фермерів, що погіршило рівень життя всього населення. Зараз 60% тайванців вважають, що потрібно посилити економічну взаємодію з материковим Китаєм.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що Цай Інвень, другий президентський термін якої добігає кінця, не може більше очолювати Тайвань. Іншими словами, є висока вірогідність того, що наступного року до влади в країні прийде Гоміндан на чолі з лідером, який намагатиметься владнати відносини з Китаєм.
Пекін готується до такого розвитку подій. Поки Цай Інвень проводила перемовини у США, Китай запросив до себе колишнього главу тайванської адміністрації, представника Гоміндану Ма Інцзю. Це був перший в історії китайсько-тайванських відносин візит хоч і колишнього, та все ж президента Тайваню на територію материкового Китаю. Сторони обговорили питання налагодження відносин між Пекіном і Тайбеєм, а сам Ма заявив, що відданий формулі «одна країна – дві системи». Враховуючи, що в лютому до КНР на переговори приїздила делегація депутатів Гоміндану, очевидно, ця політсила розраховує, що саме китайська влада допоможе їй здобути перемогу на виборах 2024 року.
Ще у 2015 році той самий Ма не міг собі уявити, що приїде з візитом на материковий Китай. Тоді він, намагаючись налагодити відносини з Пекіном, зустрівся з генсеком КНР Сі Цзіньпіном на нейтральній території – у Сінгапурі. Жодних документів ніхто не підписував, одначе сторонам вдалося збільшити торгівлю, почати якийсь культурний обмін і таке інше. Колишній глава Тайваню не міг поїхати до Китаю, бо це означало б капітуляцію: відвідини Пекіна завжди були рівнозначні визнанню влади китайського імператора.
Тепер Ма не просто здійснив візит до КНР, він був прийнятий чиновником середньої ланки – керівником Канцелярії у справах Тайваню. Китайці надіслали прозорий сигнал: про жодні рівноправні відносини не йдеться, після перемоги Гоміндану Тайвань або здасться, або буде захоплений силою.
Формування кризи
Багато хто каже, що відносини між Пекіном і Тайбеєм зіпсувалися за час правління чинного президента Цай Інвень. Що криза розпочалася з її приходом до влади у 2016 році, коли вона зупинила всі об’єднавчі ініціативи між Китаєм і Тайванем і взялася просувати концепт незалежності острова від материка – творення суверенної держави. Одначе ані під час громадянської війни, ані після 1971 року, коли Тайвань втратив місце в ООН і його замінила комуністична КНР, відносини між материковим і острівним урядом не були райдужними. Та сама партія "Гоміндан" насправді є ключовим історичним опонентом китайських комуністів.
Так, починаючи з ранніх 2000-х, сторонам вдалося дещо приборкати суперечності і стати важливими торговельними партнерами. Звісно, лідери Гоміндану намагалися зблизитися з материковим Китаєм і жити за формулою єдиного Китаю з двома різними системами. Однак ця сама партія, яку часто називають прокитайською, ніколи не збиралася віддавати острів під повний контроль китайських комуністів. Ба більше, вона і зараз не збирається роботи це. Максимум, на що там розраховують – відновити економічні відносини, повернутися до мирного співіснування.
Чому так? Бо Гоміндан знає реальні настрої всередині тайванського суспільства. Згідно з дослідженням Державного університету Чженчжі у Тайбеї, понад 60% жителів острова ідентифікують себе як тайванці, майже 33% вважають, що їх можна називати і тайванцями, і китайцями, і лише близько 3% визнають себе представниками китайського народу.
Водночас інші дані демонструють, що лише десь 8% тайванців виступають за безпосереднє об’єднання з Китаєм, рівень прихильників негайної незалежності теж не надто великий (ледь більше за 5%). Однак майже 19% хочуть зберегти статус-кво з можливістю отримати в подальшому суверенітет, а 63% прагнуть закріпити той стан речей, який був ще донедавна – окреме урядування з відновленням гарних економічних зв’язків з Китаєм.
Виборець партії "Гоміндан" – це пасивний тайванець, який не хоче нічого змінювати. Тож керівництво цієї політсили, якщо воно прийде до влади на острові, спробує повернути відносини з Пекіном на рівень 2015 року, однак точно не віддасть Тайвань у руки китайським комуністам.
А от владу Китаю такий сценарій не влаштовує: Сі за будь-яку ціну прагне встановити контроль над Тайванем, бо від цього залежить головне – здатність КНР перемогти США і встановити глобальне лідерство.
Реальні причини конфронтації
Тайвань – це світовий центр з виробництва напівпровідників. Частка острова у виробництві чипів для глобального ринку зараз складає близько 48%. Саме тайванські компанії виробляють близько 90% передових напівпровідників у світі, продаючи їх і Китаю, і США. Саме від електроніки з Тайваню залежить, чи випустять інші компанії пральні машини, мобільні телефони та комп’ютери, автомобілі, високотехнологічну зброю (навіть ядерну), робототехніку, космічні апарати.
Довгий час Китай був ключовим ринком для Тайваню. Залишається ним і понині: минулого року на КНР припадало 25% тайванського експорту та 20% імпорту. Утім напруження у відносинах між Тайбеєм і Пекіном змусило чинне керівництво острова направляти більше продукції до США та Індії, шукати нові ринки збуту в країнах Південно-Східної Азії. Американці та індуси значно посилили свої позиції за рахунок Тайваню, а от інші (окрім, може, Японії, Сінгапуру та Нової Зеландії) побоялися активно виступити проти Пекіна.
Тим часом Тайвань збільшив інвестиції в азійські держави до 35% і значно скоротив їх у Китай. Натомість Пекін вимагає виключити Тайвань з міжнародних організацій і домігся зменшення рівня визнання острова серед іноземних держав.
Через загострення відносин з Пекіном Тайбей скорочує темпи експорту електронної продукції в Китай. У 2020–2021 роках вони були на рівні 24%, а тепер сягають лише 11%. Це, звісно, впливає на технологічний розвиток Китаю.
Сполучені Штати розуміють: якщо китайці окупують Тайвань, Америка почне відставати і, зрештою, програє в боротьбі за глобальну першість. Тож узялися стимулювати тайванців переводити виробництва за межі острова – на територію США. Поки що цей процес кволий, утім тайванська ключова корпорація TSMC уже будує в Аризоні завод вартістю $12 млрд.
Паралельно американці ухвалили кілька важливих законів, які обмежують експорт найновіших напівпровідників і обладнання для їх виготовлення в Китай. Технологічні гіганти США, як-от Intel та Apple, переносять свої виробництва з КНР або безпосередньо у Сполучені Штати, або в Індію.
Паралельно з цим американська влада завдає ударів по китайській комунікаційній інфраструктурі, поступово зменшує залежність від постачань рідкоземельних металів з Китаю.
Пекіну, який до 2027 року планував переформатувати економіку, перевівши її на рейки споживання, прагнув створити закритий технологічний цикл, тепер це не вдається зробити. Аби перемогти Сполучені Штати, йому потрібен Тайвань, його технологічні можливості та наукові кадри (які кращі за китайські). Для цього він повинен захопити його, бо в іншому разі КНР не лише не зможе потіснити США, вона сама економічно відстане.
Водночас якщо Китай не поглине Тайвань, він не зможе збільшити вплив у Тихоокеанському регіоні, встановити домінування в Південно- та Східнокитайському морях і, як наслідок, контролювати торговельні маршрути в Тихому океані, а отже, послабити позиції своїх ключових конкурентів – Японії та США.
Захоплення Тайваню нівелює вплив Сполучених Штатів в Азії, значно змінить безпекову ситуацію: більшість країн почне відмежовуватися від Америки і виходити на прямі переговори з китайцями. Це вже роблять такі держави, як Сінгапур, Малайзія та Індонезія.
Керівництво Китаю чудово розуміє, що невдовзі може наступити історичний момент. Воно розраховує на зміну політичної влади на Тайвані у 2024 році. Із цією владою ніхто вже не вестиме перемовини про нормальне співіснування. Пекін вимагатиме від Тайбея припинити економічні зносини зі США. Якщо цього не станеться, у хід піде сила.