Ідеологічно-прагматичні цінності
Візит Пелосі був поданий як такий, що захищає фундаментальні демократичні цінності у світі. Про це спікер Конгресу США сама написала у своїй авторській статті для The Washington Post. У складі її делегації були помічені чиновники, що вже конфліктували з Пекіном по внутрішніх китайських справах, наприклад, Грегорі Мікс, який порушував у США «уйгурське питання» та критикував Компартію Китаю.
Вашингтон зіграв розумно: він оголосив, що не підтримує незалежність острова та не підштовхуватиме Тайбей до цього. США наголосили, що будують свою політику щодо острову згідно «принципу одного Китаю», Закону про відносини з Тайванем, «трьох американо-китайськими комюніке» та «шести гарантій» – всі ці постулати мають на увазі, що Америка сприймає острів частиною Китаю та в майбутньому визнає «мирне возз’єднання» Пекіну з Тайбеєм. На практиці все виглядало дещо інакше, втім, цими заявами з боку Пелосі, Білого дому, інших американських інституцій Вашингтон вибив будь-які аргументи у китайської сторони щодо порушення чиновниками США територіальної цілісності КНР.
Насправді приїзд Пелосі вирішив більший набір завдань, аніж просто ідеологічна підтримка острівної адміністрації чи проведення неприємної акції проти Компартії Китаю. Візит має три основні цілі.
Перша – геостратегічна. Вашингтон стрімко підвищив ставки у відносинах з Пекіном. Відвідини острова Пелосі мають підштовхнути Китай до більш конфронтаційної позиції та риторики перед зустріччю Байдена та Сі Цзіньпіна, де лідери повинні б були укласти угоди про «керовану стратегічну конкуренцію» – аналог американо-радянських Гельсінських угод. Сполучені Штати теж виступатимуть вже з позицій першого номеру.
Себто найближчим часом напруга навколо Тайваню зростатиме. Можливо сторони дійдуть до балансування на грані війни, хоча й не вступлять у неї. Це буде кінцем довгострокових гарних відносин між США та Китаєм, що зведе основний фокус їх конфронтації в економічну та технологічну площини. Цей хід дасть можливість Америці перейти в ще більший мобілізаційний режим і вирішувати свої соціальні/економічні/технологічні проблеми.
Також Вашингтон продемонстрував своїм азійським союзникам – він має намір залишатись у Східній Азії та продовжує бути лідером антикитайської коаліції в регіоні. На даний момент Тайвань залишається тим центром, що допомагатиме американцям стримувати Китай у Східно-Китайському та Південно-Китайському морях.
Друга – економічна. США все ще на 90% залежні від поставок чипів із Тайваню. Якщо російсько-українська війна спричинила неприємну інфляцію в Америці, то обрив ланцюжків поставок із острова завдасть Вашингтону серйозної шкоди. Тому візит Пелосі має пришвидшити процес перенесення виробництва чипів до США, прийнявши CHIPS Act – багатомільярдний закон про стимулювання виготовлення напівпровідників в Америці. Цей закон має дати США перевагу в технологічній конкуренції з Китаєм. Тайванська TSMC вже почала будувати заводи в США. Окрім цього, Вашингтон заборонив провідним виробникам чипів, як Intel, створювати заводи в Китаї та передавати передові технології Пекіну.
Третя – політична. Якщо у 1997 році для Пекіна приїзд спікера Палати представників Ньюта Гінгріча не був критичним, то зараз ситуація змінилася. Китай під проводом Сі Цзіньпіна увійшов у нову еру, де він має стати сильним, ба більше – зараз китайська економіка є другою в світі. Те, що Пекін міг дозволити в 1997 році, буде неприємним у 2022 році. Тому візит Пелосі також має на меті негативно вплинути на позиції Сі Цзіньпіна перед серпневими неформальними партійними зустрічами в містечку Бейдайхе, а також перед осіннім 20-м з’їздом КПК, де Сі планує втретє очолити КНР.
Безумовно, Сі Цзіньпін буде обраний на новий термін, однак приїзд Пелосі дає позитивний сигнал незгодним із його політикою – це, в свою чергу, може відобразитись на перерозподілі портфелів у майбутньому уряді на користь прихильників прагматичної співпраці зі США, а не геополітичного протистояння.
Однак Сі також використає приїзд Пелосі на свою користь. Він отримав серйозний козир на внутрішньому ідеологічному фронті, де тепер США будуть виставлятися «порушником», що змінив status quo та розв’язав руки Пекіну.
По-друге, Сі Цзіньпін, не вступивши у війну, до якої Китай ще неготовий, виграв найголовніший ресурс – час для подальшої технологічної модернізації та економічних реформ. Для Китаю найбільш комфортно конкурувати за допомогою посиленого юаню та нових захоплених ринків збуту, а не за допомогою ракет. Пекін прагне до повномасштабної економічної конфронтації з Америкою. Китай вичікує свого часу.
Контури майбутньої битви за Тайвань
Якщо до 2027 року Пекін все-таки вирішить приєднувати острів – неважливо, військовими чи мирними методами, ми станемо свідками комплексу мір з боку Китаю, що ідентичні до сьогоднішніх. Для початку Пекін буде максимально підвищувати дипломатичний тиск. Потім нанесе економічний удар, а в решті решт розпочнеться військова кампанія, що завершиться десантом та острів.
Сьогодні Пекін не може воювати через все ще технологічну залежність від США, а також недостатню військову міць. Тому наразі Китай обмежився реакціями на дипломатичному/економічному/військовому рівнях:
А) відмовою голови МЗС Китаю Ван І зустрічатись із Держсекретарем США Ентоні Блінкеном на полях саміту країн АСЕАН. Асертивною риторикою китайських дипломатів, зокрема посла Китаю в Америці Цінь Гана, який заявив, що «Пекін буде приймати потужні заходи щодо Тайваню». Посол США в Китаї Ніколас Бернс був викликаний до МЗС Китаю, де йому виказали незадоволення візитом Пелосі. Окремо Пекін сфокусувався на тайванській адміністрації, якій китайські дипломати пообіцяли «скорий колапс», а деякі тайванські політичні фонди вже потрапили під санкцій;
Б) Пекін розпочав економічну блокаду острова. Вже заборонено імпортували більше чим тисячу різноманітних товарів, насамперед, сільськогосподарську продукцію. Зі свого боку КНР відмовилася постачати на острів пісок, котрий використовується при виробництві напівпровідників-мікросхем. Тайванська біржа зазнала значних втрат. Також Китай оголосив про заморозку будівництва в США заводу по створенню літієвих акумуляторів. Це досить болісний удар для Америки, адже Пекін є монополістом по виробництву рідкоземельних металів;
В) свій військовий маневр щодо Тайваню Пекін розпочав з масованої кібератаки на урядові сайти острова. Багато з них обвалилися. Потім Китай показово виставив свою військову техніку на пляжі провінції Фуцзян, де люди змогли сфотографувати міжконтинентальні балістичні ракети DF-5B з радіусом 12 000 км і ракети DF-16, що летять на 1 000 км. Після того Східний командний округ НВАК розпочав тижневі військові навчання навколо Тайваню, фактично взявши острів у морську блокаду. Небо над островом не закрите, але сотні рейсів вже були скасовані, авіакомпанії, що працюють в Азії, були попереджені про те, до яких зон довкола Тайваню їм не слід долітати. В навчаннях беруть участь ВМС, ВПС і сухопутні сили НВАК.
***
Візит Пелосі має свої вигоди як для Вашингтона, так і для Пекіна. Відтепер країни називатимуть речі своїми іменами – особливо Китай. Обидва гравці розумують ризиковість і нищівні наслідки війни, тому будуть максимально уникати військового зіткнення. Водночас, якщо Тайбей оголосить незалежність, тоді збройний конфлікт буде неминучим, а увесь світ ще більше зануриться у жахіття світової війни.