Ненадійний фундамент
РФ і КНР зближує тільки одне – обидва гравці перебувають у конфронтації з Заходом. Доброзичливо називаючи одне одного «старими друзями», президенти намагаються задіяти всі підвладні їм інструменти в державній вертикалі для посилення двосторонніх взаємин і надіслати меседж: «Ми разом проти опонентів. У нас гарні відносини». Це суть консенсусу Путіна-Сі. Він має занепокоїти США. Результати теперішніх домовленостей між РФ і КНР можна розділити на три частини: 1) економічну – найслабша царина відносин; 2) військово-політичну – яка постійно зростає; 3) міжнародну – найважливішу.
Усвідомлюючи, по-перше, реальну загрозу подальших економічних санкцій Заходу та, по-друге, необхідність підтримання торговельних операцій з Китаєм, Москва ініціювала створення двосторонньої фінансової інфраструктури. Відзначимо: попередній досвід китайсько-російської фінансової співпраці невдалий. Побоюючись відключення від SWIFT після початку військової агресії проти України, росіяни у 2014 році створили власну систему обміну фінансовими повідомленнями – СПФП. Попри запрошення Москви взяти у ній участь, тільки один банк КНР – Банк Китаю, підключився до неї.
Путін і Сі вирішили надалі збільшувати двосторонню торгівлю, бажаючи довести її до $200 млрд у 2024 році. Сьогодні товарообіг між РФ і КНР складає $123 млрд. Сторони стимулюватимуть експорт російської аграрної продукції та вуглеводнів. Для Китаю Росія залишається сировинним придатком, а також важливим джерелом військових і цивільних технологій. Наприклад, Москва будує для Пекіна енергоблоки для АЕС, як-от: чотири блоки на Тяньваньській і Сюйдапу АЕС. Окрім того, сторони затвердили угоду про виробництво в Китаї 150 млн доз вакцини «Спутнік V» і «Спутнік Лайт».
Хоча все ще діє заборона на ввезення російської риби до Китаю, аграрний експорт з РФ до КНР постійно зростає: за останній рік на $1 млрд. Основні статті – пшениця та соя
Далі: було підтверджено прокладання ще однієї газової труби до Китаю під назвою «Алтайський газопровід», або «Сила Сибіру – 2», яку будуватиме Газпром. Вартість складає $14 млрд. Потужність магістралі – 50 млрд м³. Вона пролягатиме через Монголію.
Президенти РФ і КНР знову порушили тему відмови від долара: переходу від долара в міжнародних розрахунках до національних валют. У першу чергу юаня. Тут існують великі труднощі. За 2020 рік лише 3% взаємних розрахунків здійснювалися в юанях – китайська валюта мінімально потрапляє на грошовий ринок Росії.
Останнім економічним пунктом перемовин стало полегшення доступу інвесторів і емітентів на фондові ринки країн. Загалом питання китайських інвестицій – найболючіше для РФ. Адже незважаючи на гучні заяви про «дружбу з Китаєм», грошей з КНР відверто не вистачає для покриття тих об’ємів зовнішніх надходжень, котрі Москва втратила після 2014 року. Ба більше: за останній рік офіційні прямі інвестиції з Китаю зменшилися вдвічі – з $3.7 млрд до $1.8 млрд. Вкладення китайських резидентів у російський бізнес впали з $2.2 млрд до $0.4 млрд.
Хоча економічна складова консенсусу Путін-Сі залишає бажати кращого, військово-політична галузь демонструє позитивну динаміку.
Умовний альянс
Кремль і Чжуннаньхай (офіс китайського президента) обережні з риторикою про статус їхніх відносин. Президент РФ назвав їх «моделлю міждержавного співробітництва у 21 сторіччі». У 2020 році Путін припустив ймовірність створення військового союзу з КНР. Реакція Китаю була однозначною: «КНР – позаблокова країна, яка не створює з іншими союзів».
Проте російсько-китайська військова взаємодія йде повним ходом. Вона прогресує як компонент консенсусу Путін-Сі. По-перше, тільки місяць тому міністр оборони РФ Шойгу та міністр оборони КНР Вей Фенхе підписали дорожню карту військового співробітництва на 2021-2025 роки. Збільшиться кількість навчань і спільних патрулювань на суші, у морі та в повітрі. По-друге, Росія залишається найбільшим постачальником озброєнь і військових технологій до Китаю: 18% усього військового експорту РФ йде до Китаю – це 77% військового імпорту КНР, на суму більше ніж $0.6 млрд. По-третє, Пекін вважає: Японія разом зі США протистоїть Китаю в Азії – отже, навіть номінальна військова підтримка РФ підсилюватиме позиції китайців. Не кажучи вже про російську допомогу в розробці новітньої зброї. Нею можуть бути гіперзвукові ракети для Китаю.
Саме тому влітку цього року спікер МЗС Чжао Ліцзян висловився щодо проблеми Курильських островів – «китайська сторона виступає за повагу та виконання підсумків Другої світової війни», згідно з якими Курили залишаються за Росією.
Військові постачання з Росії до Китаю. Пекін роками купував російські винищувачі Су-27С і Су-30МК, компоненти ракет, радари, протиповітряні системи, гвинтокрили, ескадрені міноносці, субмарини та інші озброєння. Радянсько-російські технології значною мірою вплинули на становлення ВМС і ВПС Китаю.
Під час перемовин Путін та Сі негативно відгукнулися про організований США Саміт за демократію, виступивши проти «спроб втручатися у внутрішні справи під виглядом просування "демократії" чи "прав людини"». У зовнішньополітичному векторі Путін підтримує «позицію Пекіна щодо вирішення Тайванського питання» і «протистоїть спробам утворювати угрупування з країн у Тихоокеанському регіоні». Сі Цзіньпін, згідно з позицією помічника президента РФ Ушакова, солідарний з Росією в безпекових вимогах до США та НАТО.
Порівняння військового потенціалу США, РФ і КНР. Хоча у військовій справі кількість солдатів важлива, проте останнє слово залишається за якістю озброєнь. З цієї точки зору лідерами об’єктивно залишаються американці, хоча Китай і РФ активно модернізуються
Не оголошуючи створення альянсу, Москва та Пекін проводять свої військові та політичні стратегії так, начебто вже перебувають у певній наддержавній синхронізації. Ба більше, Путін проінформував Сі щодо своїх перемовин з Байденом – що є, безумовно, показником безпрецедентного рівня довіри.
Єдиним фронтом проти Вашингтона
Головними підсумками консенсусу Путін-Сі є міжнародні домовленості. Вони направлені проти світового впливу США та укріпляють геополітичні позиції китайсько-російської осі. РФ вважає сферою свого впливу Східну Європу, Китай – Азію. Сфокусуємося на шести ключових результатах переговорів:
- рішення Путіна про приїзд до Пекіна на відкриття зимових Олімпійських ігор 2022. На фоні дипломатичного бойкоту Заходу присутність російського президента важлива для міжнародної легітимізації та особисто для китайського генсека. Сі Цзіньпін сказав Путіну під час перемовин: «разом взявшись за руки, уперед у майбутнє». «Уперед у майбутнє» – мотто зимових Олімпійських ігор 2022. Можливо під час особистої зустрічі Путін і Сі досягнуть нових домовленостей у двосторонніх відносинах;
- підтримка РФ негативної реакції Пекіна на QUAD і AUKUS – військові альянси, створені США в Тихоокеанському регіоні, щоб стримувати Китай; окремо – згода Китаю поглиблювати військову співпрацю із силами ОДКБ.
- підготовка та проведення саміту «п’ятірки» ООН у 2022 році. Це значить, що міжнародні позиції Росії та Китаю збігаються, а співпраця в глобальних питаннях поглиблюється;
- обговорення потенційного саміту «РФ-КНР-Індія». Москва може спробувати виступити посередником між Пекіном і Нью-Делі, відносини між якими наразі перебувають у кризі;
- продовження роботи в ШОС (Шанхайська організація співробітництва). Це регіональний вектор взаємин Москви та Пекіна, які усіляко намагаються уникати прямого зіткнення в регіонах, котрі вважають об’єктом своїх інтересів, як-от Центральна Азія. Те саме стосується діалогу в рамках формату БРІКС;
- спільний підхід до вирішення афганської проблеми та стабілізація ситуації в країні. На цей момент Москва включена в безпековий аспект – росіяни напряму спілкуються з талібами. Пекін зі свого боку надає Кабулу економічну й гуманітарну допомогу.
Додатковим прикладом глибокого рівня кооперації між Москвою та Пекіном слугує цьогорічне підписання меморандуму про старт спільної космічної програми – створення автоматизованої російсько-китайської дослідницької станції на Місяці у 2030 році.
Однак чи збережеться коаліція РФ-КНР до того часу? Адже ці держави – природжені конкуренти. В основу сьогоднішнього показового зближення закладено фундаментальні суперечності, які вказують – антиамериканський консенсус Путіна-Сі є піковим моментом відносин Кремля і Чжуннаньхаю.
Крихкість осі
Схоже, у Вашингтоні забули про формулу «стратегічного трикутника» Генрі Кіссинджера: відносини між Москвою та Пекіном мають бути гіршими, ніж взаємини США з кожною стороною окремо. Початок економічного та технологічного суперництва між Китаєм і США, про яке LB.ua розповість найближчим часом, звів нанівець гарні відносини між Вашингтоном і Пекіном. Китайсько-американські чвари зіграли на руку Москві. РФ стала стороною, до якої намагаються знайти підхід і США, і КНР задля отримання вирішальної геополітичної переваги. Поки що Пекін у фаворі Москви. Самі китайці про це жартують: «Наші відносини з Росією – це роман хлопця з дівчиною». Звісно, РФ і КНР не є рівнозначними партнерами. У їхніх відносинах присутня значна асиметрія на користь Китаю.
Серед найбільших економік світу у 2021 році відразу можна побачити США та Китай. Російська економіка у два рази менша за французьку.
Америка залишається найбільшим торговельним партнером Китаю, але вона більше не може проводити щодо Пекіна політику економічної взаємодії, як було за часів адміністрацій Буша-старшого, Клінтона, Буша-молодшого та Обами. Інакше США програють технологічну конкуренцію. Наразі Китай все ще відстає від Америки. Сьогодні американці вважають, що єдиною опцією, яка дозволить Вашингтону зберегти розвив на свою користь, є жорстка конкуренція з КНР. Розпочалася Холодна війна 2.0, у рамках якої США намагаються глобально стримувати Китай.
Не маючи змоги поліпшити відносини з Пекіном, Вашингтон намагатиметься знайти компроміс із Москвою. Перший крок – це минулорічний початок прямого спілкування президентів Байдена та Путіна. Наразі неможливо спрогнозувати, чи вдасться США досягти яких-небудь зрушень на американо-російському треку, наприклад, вибудувати нейтральність РФ на тлі конфронтації Вашингтона з Пекіном. Ба більше, геополітичні вимоги Росії дуже зухвалі та нереальні. Але існують три умови, за яких це реально зробити – і всі вони символізуватимуть завершення осі Росія-Китай.
Перша: поворот Москви до Пекіна відбувся після початку російсько-української війни у 2014 році, але не компенсував економічних втрат, зазнаних через західні санкції. Економічне питання ключове для РФ. Саме на цьому наголошують китайські вчені, які досліджують подальший розвиток трикутника «США-РФ-КНР» у постковідному світі: «Росія та Америка, можливо, об’єднаються проти Китаю». США можуть шукати формат поліпшення економічних відносин Заходу з РФ, що дасть Москві більше вигод, ніж взаємини з Китаєм. У Пекіні знають про такий варіант розвитку подій і готові до нього.
Друга: використання структурного дисбалансу китайсько-російського союзу. У Москві росте кількість невдоволених статусом РФ як ресурсного придатку Китаю. Дійсно – збільшення товарообігу між країнами реальне лише за умови зростання експорту енергоносіїв. При цьому Пекін купує російський газ задешево - $148 за м³. Туркменістан продає КНР газ у середньому по $216, Казахстан - $179, М’янма - $347. У Пекіні розуміють, що в міру зростання Китаю геополітичні інтереси Росії та КНР зіштовхнуться – в Африці, Арктиці, на Близькому Сході, у Центральній Азії. «Союзний» Москві Пекін навіть не визнає російської анексії Криму, Південної Осетії та Абхазії.
На рівні кількості підписаних міждержавних документів між Росією та Китаєм спостерігається низхідний тренд. Замість договорів і планів превалюють протоколи та заяви
Третя: сучасна китайсько-російська коаліція значною мірою тримається на гарних відносинах Путіна та Сі – на консенсусі двох президентів. Такі відносини завше короткотривалі і завершуються дуже швидко.