Більш ніж упевнений, що різка відмова Росії від будь-якої комунікації з НАТО, фактичне її розірвання, активні дії росіян на Донбасі, сигнали, які передав глава Пентагону Остін у Києві, його демонстративний візит до держав Чорноморського регіону та обшуки ФБР у нью-йоркському будинку наближеного до Кремля олігарха Дерипаски – все це свідчення невдалих перемовин Москви та Вашингтона. Нині сторони підвищують ставки.
Бентежить у цій ситуації те, що американці постійно ініціюють переговори з росіянами, а це означає (і в Москві це усвідомлюють), що цей діалог потрібен Вашингтону (через китайську проблему), а отже, Путін має можливості для певного тиску. От він і тисне там, де тільки може; втім ключовий удар усе ж йде по Україні.
Коли LB.ua казав про повзку анексію Росії на Донбасі, то не жартував. І якщо хто з українського керівництва думав, що Москва після виборів зупиниться в процесі втілення своїх загарбницьких планів, то він помилявся.
Що ми маємо на сьогодні? Виписані нібито в «Програмі прискореного соціально-економічного розвитку територій на 2022 – 2024 роки» уряду РФ колосальні фінансові видатки (900 млрд рублів) на підтримку окупованого Донбасу. Це означає дві речі: перша – росіяни фактично визнають над цією територією свій протекторат, друга – Україна запізнюється на треку економічної боротьби за цей регіон.
Поясню: вже давно йдеться про те, що Київ, беручи до уваги німецький і південнокорейських досвід, мав би вкласти гроші в розбудову держави, зокрема й підконтрольних нам областей Донбасу, що дозволило б якось змінити думку людей, котрі нині проживають на окупованих територіях.
З цим ми дуже спізнилися. Є відповідна стратегія, та її ще потрібно втілити. Однак зараз це робити важко, адже Росія повністю відрізала нас від тих територій, заблокувавши КПВВ. А фінансові російські можливості значно більші за українські. З цим усім щось слід робити.
Далі відбулося затримання російського громадянина Андрія Косяка поблизу Золотого (Луганська область). Цей бойовик (його називають «офіцером народної міліції ЛНР»), який узяв громадянство РФ, був частиною планових диверсійних ворожих дій – здійснював фото- та відеофіксацію позицій, від яких відійшли ЗСУ в межах розведення сил і засобів. Він вдавав із себе співробітника Спільного центру з контролю та координації припинення вогню (СЦКК). Так цю особу йменують і росіяни, хоча всім прекрасно відомо, що в СЦКК немає бойовиків, там є лише Україна та Росія, яка давно вже «заморозила» там свою участь. Утім давно було зрозуміло, що рано чи пізно – особливо після виборів до Держдуми – росіяни використовуватимуть найманців у формі СЦКК для підриву українських позицій.
Після цього в Донецьку та Горлівці проросійські формування починають блокувати готелі, де проживають співробітники місії ОБСЄ, що унеможливило там спостерігачам роботу. Водночас бойовики ставлять ультиматум: або повертайте Косяка, або ми скасовуємо всі безпекові гарантії. Хоча останні і так умовні, враховуючи, що супротивник постійно відкриває вогонь по українських позиціях.
Урешті-решт МЗС РФ, вже на шостий день після затримання бойовика, випускає заяву, де підтверджує, що Косяк – російський громадянин, що фактично росіяни присутні на Донбасі. Далі зовнішньополітичне відомство Росії вимагає надати консульський доступ і говорить про зрив Україною Мінських домовленостей.
І отепер виникає логічне питання: нащо Росія так відкрито грає, адже всім очевидно, що це провокація? Чому активізується донецький напрям, коли самого бойовика узяли в Луганській області?
РФ, вочевидь, намагається створити передумови для звинувачення України в повному розірванні «Мінська», після чого можливі додаткові агресивні дії. І не потрібно ставитися до нинішньої провокації як до чогось чергового та буденного: Москва завжди використовує фактор громадянства перед підготовкою до військово-політичних кампаній. Для цього, до речі, і була розпочата паспортизація на Донбасі.
І от на цьому тлі до Києва приїжджає глава Пентагону, дає Україні додаткову зброю, говорить про необхідність посилення безпеки в Чорноморському регіоні, відвідує Румунію (де зібрані сили НАТО) та Грузію (ще одна точка, де Росія дестабілізує ситуацію).
Остін передає Кремлю важливий сигнал: «Росія розпочала цю війну, і Росія є тим каменем, який перешкоджає мирному врегулюванню. Росіяни почали порушувати територіальну цілісність і суверенітет України. Ми робитимемо все можливе з нашого боку, щоб підтримати Україну, розвивати її спроможність захищати її територіальну цілісність і недоторканність».
Це, звісно, не потрібно сприймати як «чергову перемогу». Ні, в жодному разі. Це означає одне: розмова Москви та Вашингтона на високих тонах продовжується. Україна за нею вимушена спостерігати, паралельно готуючи себе й до гірших сценаріїв. Гра поки що триває.