Як формують Конституційний Суд
Усього в складі КСУ працюють 18 суддів. Парламент, президент і З'їзд суддів, один з органів суддівського врядування, призначають по шість суддів на 9 років. Така процедура мала працювати як запобіжник і зробити Суд рівновіддаленим від усіх органів. За ідеальних умов ані З'їзд, ані народні депутати, ані президент не мали отримати контролю над Судом. Але на практиці все вийшло інакше. Президентська партія майже завжди входить до складу коаліції у Верховній Раді, що дозволяє главі держави впливати на КСУ і його рішення. Так було в часи Віктора Ющенка й "Нашої України", Віктора Януковича і Партії регіонів, Петра Порошенка та Блоку Петра Порошенка.
Чинна ситуація викликає ще більше пересторог. Якщо попередні президенти ще мали якось домовлятися з партнерами по коаліції, Володимиру Зеленському і "слугам народу" це не потрібно. З 2019 року президент і парламент уже призначили чотирьох суддів. А зараз монобільшість намагається якомога швидше призначити ще трьох. Така кількість дозволить блокувати роботу Суду, а якщо отримати підтримку принаймні ще трьох, то з десятьма підконтрольними суддями можна повністю контролювати роботу КСУ.
Виправити ситуацію мав конкурс до КСУ, який вписали до Конституції ще у 2016 році. Але наразі конкурс у тому форматі, як він зараз існує, не допомагає визначити найбільш гідних кандидатів. Саме тому реформа КСУ є одним з кандидатських зобов’язань України перед ЄС.
Суддів КСУ обирають на 9 років – фактично на два повні парламентські чи президентські терміни. Тому ще донедавна можна було чути про "досі чинних суддів Януковича". Ані Верховна Рада, ані президент, ані З’їзд суддів, за законодавством, не можуть звільняти суддів, яких призначили, але вже не раз бували успішні й не дуже спроби.
Після Революції гідності парламентарі припинили повноваження п’ятьох суддів, аргументуючи це "порушенням присяги". Один з них, Олександр Пасенюк, майже відразу поновився через національні суди. Звільнення ще двох колишніх судів КСУ В'ячеслава Овчаренка та Михайла Колоса нещодавно визнав необґрунтованим Європейський суд з прав людини. Хоча їм не присудили компенсацій і поновити їх не зможуть, сама констатація порушення є серйозним викликом для демократії в Україні.
Із проханням звільнити всіх суддів КСУ до парламенту звернувся Володимир Зеленський у 2020 році після скандального рішення про скасування електронних декларацій. Але через тиск з боку громадськості та максимальне затягування процесів вимогу президента не задовольнили.
Тоді втратили посади двоє суддів КСУ – Олександр Тупицький і Олександр Касмінін, яких своїм указом звільнив Володимир Зеленський. У КСУ вказали, що президент перевищив свої повноваження, судді продовжили працювати, хоча працівники держохорони не пускали їх до будівлі Суду. Врешті, Верховний Суд скасував указ президента, Касмінін і Тупицький досиділи до кінця своїх повноважень у 2022 році й пішли у відставку.
Як президент і парламент регулюють роботу Конституційного Суду
Як і будь-який інший орган влади, КСУ має діяти лише в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами. Парламент з власної ініціативи або за пропозицією президента може змінити закон і визначити особливості роботи Суду, порядок здійснення повноважень і гарантії незалежності.
Саме так парламентарі на вимогу ЄС змінили процедуру конкурсу до КСУ, створивши Дорадчу групу експертів. Вона складатиметься із шести осіб – трьох від міжнародних партнерів і трьох від органів влади України – та зможе попередньо оцінювати професійну придатність кандидатів на посаду судді КСУ й відсіювати тих, хто має недостатньо високі моральні якості.
Така процедура не влаштовує Венеційську комісію, яка вимагає змінити закон: додати сьомого члена від міжнародної спільноти й дати можливість Групі експертів відсіювати кандидатів не лише за моральними, але й діловими якостями.
Андрій Смирнов з Офісу президента натомість запропонував проміжний варіант: членів Групи експертів залишається шість, але без міжнародників ухвалити рішення буде неможливо. Чиновник прогнозував, що в будь-якому випадку до кінця березня закон виправлять.
Також нардепи в законі уточнюють окремі положення, яких немає в Конституції. Зокрема, організаційну структуру КСУ, інформацію, яка має бути зазначена у зверненнях, випадки, в яких відкривають провадження, як та в які строки розглядають справи. Парламентарі встановили гарантії безпеки суддів і членів сімей, розмір винагороди, гарантоване щомісячне довічне утримання екссуддів, розмір відпусток, кількість наукових консультантів і помічників, а також збереження звання судді Конституційного Суду.
На наступному прикладі можна проілюструвати, як парламентарі впливають на роботу Суду. Винагорода суддів прив’язана до прожиткового мінімуму, який визначають у Держбюджеті на поточний рік. Збільшився прожитковий мінімум – збільшилась і винагорода суддів. Але в бюджеті на 2023 рік зробили інакше: розділили прожитковий мінімум громадян і прожитковий мінімум для обрахунку заробітної плати суддів. Тепер судді отримують на майже 20% менше винагороди.
На час війни, коли держава має економити кожну копійку коштів платників податків, таку ініціативу виправдати можна. Але після перемоги подібну практику треба буде припиняти, адже це зручний спосіб впливати на всю судову систему.
Як Конституційний Суд контролює роботу інших органів
КСУ має доволі ефективний механізм покарання за неякісну роботу – визнавати рішення президента, парламенту, уряду чи Верховної Ради АР Крим неконституційними. І це не якесь міфічне явище, а поширена практика.
З 1997 року КСУ розглянув 243 справи про оскарження рішень цих органів. У 157 випадках Суд визнавав рішення парламенту (закони й постанови) частково чи повністю неконституційними. 10 разів КСУ ухвалював подібні висновки щодо актів уряду і ще 7 разів щодо рішень президента.
Саме Конституційний Суд у 2014 році оперативно ухвалив рішення про так звані "референдум" і "незалежність" Криму й визнав їх неконституційними. Цим він позбавив російських політиків і пропагандистів будь-яких правових виправдань окупації.
Також можна згадати й рішення щодо коронавірусного карантину. Хоча Суд не мав можливості визнати сам карантин неконституційним, він вказав, що обмежувати конституційні права й свободи людини можна лише у виключних випадках: окремим законом або ж на час надзвичайного стану. Тому уряд самостійно не міг встановлювати коронавірусні обмеження.
Але не всі рішення КСУ однозначно сприймають у суспільстві. Нещодавнє скасування електронного декларування чиновників спричинило негативну реакцію як у суспільстві, так і серед політиків. Суд фактично заборонив НАЗК контролювати та перевіряти декларації, скасував відповідальність за неправдиве декларування та умисне неподання декларацій, а також закрив публічний доступ до декларацій. Це знецінило роки антикорупційної реформи.
Зараз працює також механізм конституційних скарг – коли кожен громадянин, іноземець чи підприємство може самостійно звернутися до КСУ з оскарженням конституційності законів. З’явилась така можливість у 2016 році. З того часу Велика палата Суду розглянула шість скарг і в трьох випадках визнала закони чи їхні частини неконституційними. Сенати КСУ за цей час розглянули 34 скарги, у яких 26 разів визнавали положення окремих законів неконституційними.
Також КСУ – єдиний орган, який може надавати офіційні тлумачення Конституції. Раніше, до 2016 року, Суд міг надавати тлумачення й законів за зверненням громадян, робочих колективів чи підприємств. З 1997 по 2016 рік судді розглянули 148 таких справ, а за останні шість років – лише одну. Пов'язано це з тим, що громадяни втратили можливість звернутися за тлумаченням. Зараз Конституційний Суд тлумачить тільки Конституцію України за поданнями президента, не менше ніж 45 народних депутатів, Верховного Суду, уповноваженого парламенту з прав людини, Верховної Ради АР Крим.
Такі тлумачення теж мають важливе значення. Чого лише варте рішення КСУ про те, як розуміти термін "наступна чергова сесія" під час ухвалення змін до Конституції. Якщо раніше в нардепів була лише одна сесія для затвердження змін до Конституції, то після цього рішення парламентарі такого обмеження не мають. Це створює дуже небезпечну практику, коли зміни до Конституції можуть проголосувати в будь-який момент і будь-яким скликанням парламенту.
Ще один механізм, який дозволяє КСУ впливати на парламент – це висновки, які Суд надає на зміни до Конституції. З 1999 року судді надали 41 висновок, з яких 7 разів визнавали зміни такими, що спрямовані на скасування чи обмеження прав і свобод. В одному з останніх Суд відмовив президенту в намірі присвоїти собі повноваження призначати керівників НАБУ і ДБР через можливі порушення балансу гілок влади.
***
Якісна співпраця органів влади – це запорука розвитку країни та розвитку демократії. Співпраця також полягає й у контролі роботи одне одного, адже це дозволяє дотримуватися принципу стримувань і противаг.
Звичною практикою що в Україні, що в США, що у країнах-членах ЄС є рішення судів, які не подобаються владі. Це призводило до глибоких криз, зменшення довіри одне до одного, особливо з боку суспільства до влади. Але для того, щоб ці рішення справді захищали людей і Конституцію, необхідно, щоб у судах працювали лише фахові судді.
Політичні, а не професійні призначення можуть призводити лише до чергових криз. Тому перед депутатами зараз стоїть завдання побудувати таку систему добору суддів, щоб обирати справді гідних кандидатів.