«Я не уявляю і не допускаю можливості, що статус кандидата може бути забраний, зупинений тощо»
Соня Кошкіна: Україна отримала статус кандидата в члени ЄС. Однак цей статус можна буде відібрати, якщо ми не виконаємо ряд пунктів. Чи вже почалася робота Уряду та парламенту над «дорожньою картою» – коли і які конкретні зміни нам треба впровадити?
Дійсно, це – один з вагомих кроків на шляху до європейської інтеграції, один, напевно, з найбільших. Українці заплатили і платять досі надвисоку ціну за наш шлях до Європи. Десятки тисяч і цивільних і наших військових, найкращих синів і доньок віддали за це свої життя, тому Україна заслуговує на європейське, цивілізоване, розвинуте майбутнє для нашої країни, для нашої нації. І уряд і Президент роблять усе можливе і неможливе для того, щоб ми рухалися в коло цивілізованих країн, попри ту війну, напад, який здійснила Росія на нашу країну.
Дуже коротко стосовно кандидатства. Коли йшли важкі дискусії всередині Європейського Союзу щодо того, яким має бути статус кандидата – чи він має бути особливий, чи це формальний статус, з умовами чи без умов, «до» або «після» мають виконуватися умови, варіантом компромісу, який був досягнутий європейськими лідерами, було надання статусу кандидата з виконанням наступних умов щодо кандидата. Це проходять усі країни, які отримали цей статус, після цього вони виконують ті чи інші умови й вимоги.
До нас, відповідно, також є вимоги заповнювати та відкривати переговорні процедури по 33 напрямках, є необхідність виконати по семи напрямках необхідні умови – це завершення реформ, які були в Україні вже розпочаті. Я не уявляю і не допускаю можливості, що статус кандидата може бути забраний, зупинений тощо. Ми виконували та перевиконували і в часі, і в кількості всі умови Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, і я впевнений, що Україна буде вчасно і ефективно проводити всі переговорні процедури, виконувати всі умови, які є, тому тут я не бачу сьогодні загроз. Ми не для того стільки зусиль докладали – і Президент України, і уряд, і всі українці – щоб щось не виконувати чи втрачати.
С.К.: Давайте конкретизуємо, яку практичну вигоду Україна отримає від статусу кандидата вже сьогодні?
Статус кандидата має ряд переваг: перш за все, це доступ до європейських структур. Тобто Україна на рівні офіційних органів, осіб, отримує доступ безпосередньо в інституції Європейської комісії, і ми починаємо вчитися працювати уже в інституціях Європейського Союзу. Це перший важливий момент, тому ще це підготовка до майбутнього членства: треба вміти жити в тих правилах і в тих інституціях.
Другий важливий момент: це, безумовно, фінансова допомога і підтримка у вигляді грантів, кредитів. На наступні сім років у Європейському Союзі закладено понад 14 мільярдів євро підтримки для країн-кандидатів, в середньому близько двох мільярдів євро щорічно виділяється на країни-кандидати грантової підтримки від Європейського Союзу. Це ще один важливий момент.
Ну, крім цього, є також інструменти іншої передвступної допомоги, в рамках якої надається технічна допомога для розвитку, наприклад, сільських територій, сталого сільськогосподарського розвитку, різні галузеві підтримки, які ми будемо мати. Крім цього, у нас відкриється доступ до Фонду солідарності Європейського Союзу. Це важливий фонд. Ми також неодноразово вели перемовини про доступ до нього з пані президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн. Що це означає? Коли був ковід, країни Європейського Союзу утворили Фонд солідарності, який мав наповнюватися коштами в розмірі до 800 мільярдів євро для підтримки і відновлення країн Європейського Союзу і країн-кандидатів від наслідків ковіду. Це вагомі інструменти для України, дуже корисні та привабливі.
Олег Базар: Зараз Україна живе в борг. На початку війни витрати були 160 мільярдів гривень на місяць, зараз, в травні – 250 мільярдів. Видатки ростуть. Представники української влади офіційно казали про те, що нам потрібна допомога в розмірі 5 мільярдів доларів щомісяця, тобто до кінця року – близько 30 млрд доларів. Це без урахування коштів, потрібних на підготовку до зими. Зараз ми отримуємо менше, ніж нам потрібно. Що робитиме уряд, якщо допомога партнерів надалі не буде достатньою?
На сьогодні дійсно бюджет України змінився. Ви абсолютно коректно назвали цифри. Якщо у нас утримання армії було близько 156 мільярдів гривень, це був бюджет Збройних Сил України й української армії на рік, то сьогодні близько 130 мільярдів – це щомісячна сума. Звичайно, в нас сильно зросли соціальні виплати, витрати на розмінування, витрати на термінове відновлення, витрати на внутрішньо переміщених осіб. Ми заплатили понад 30 мільярдів гривень лише в рамках програми єПідтримка, це майже мільярд доларів. І, відповідно, ви правильно кажете, місячний бюджет України складає близько 250 мільярдів гривень, з яких Україна отримує надходженнями від 70 до 100 мільярдів гривень від податкової, від митниці, це наш щомісячний бюджет. Є різниця, яка складає 4-5 мільярдів доларів – це щомісячна потреба.
На сьогодні домовленості про таку підтримку є – на суму майже 29 мільярдів доларів США, з яких уже доволі велику суму ми отримали. Лишається ще приблизно 20 мільярдів. Це допомога і від Європейського Союзу, і від Сполучених Штатів Америки, Канади. Окремо від країн-членів Європейського Союзу також є пряма бюджетна підтримка. Є грантова і кредитна підтримка від міжнародних фінансових інституцій: МВФ, Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції і розвитку. Тобто сьогодні всі наші партнери активно включилися і нам допомагають.
В принципі, усіх цих грошей нам вистачає для того, щоб виконувати соціальні та гуманітарні зобов’язання нашої країни. Звичайно, ми маємо сьогодні вживати заходів до певної оптимізації витрат, ми закликаємо бізнес відновлювати роботу, максимально відповідально підходити до сплати податків. Тому хочу сказати, що ми бачимо ситуацію до кінця року прогнозованою, розуміємо, як ми будемо виконувати бюджет, відчуваємо підтримку партнерів, це дає нам змогу сьогодні думати про захист України, про підтримку Збройних сил і працювати доволі спокійно.
С.К.: У вас дуже оптимістичні прогнози. При тому, ми маємо інформацію, що річний прогноз падіння ВВП сягає 33-45% до кінця року, при тому, що 33% і 45% – це дуже велика різниця. Ми знаємо, що прямих збитків наразі вже понад 600 мільярдів, і це ще явно не остаточна цифра. Ми знаємо, що 86% українського бізнесу або призупинили, або зупинили свою роботу, в залежності від того, який це бізнес. Що з цим робити?
Всі цифри, які ви назвали, вони коректні. Я їх всі, точно як і ви, абсолютно відверто і чесно комунікую з українським суспільством. Всі ці цифри і мною також називаються як відверті й чесні показники тих наслідків, які маємо через повномасштабну агресію Росії. Але водночас ми маємо шукати можливі й неможливі шляхи, як Україна має виконувати свої соціальні, гуманітарні, військові зобов’язання як держава. Тому я кажу про те, як ми бачимо виконання можливих і неможливих речей з точки зору фінансування, вони не є оптимістичними, вони є робочими. Тому з міністром фінансів, з нашими колегами, послами, з Президентом України, який координує цю роботу, працюємо щодня над цим питанням. Ми також окремо розробляємо програми з підтримки українського бізнесу, я можу про них детальніше розповісти в подальшому.
О.Б.: Ви сказали, що зросли соціальні видатки, але при цьому від 4 до 8 мільйонів людей виїхали з України. Тобто соціальне навантаження на бюджет мало б зменшитися за рахунок тих людей, які виїхали.
За офіційними даними, з України виїжджало близько 5 мільйонів людей, при цьому внутрішньо переміщених осіб було більше 7 мільйонів. Всіх цих людей «Укрзалізниця» безоплатно переміщала від початку бойових дій, всіх цих людей приймали місцеві органи влади, розміщували в комунальних установах, все це держава компенсовувала, всім цим людям платила і платить соціальну допомогу – від 6,5 тисяч, в подальшому, відповідно, по 2 тисячі на дорослу людину, 3 тисячі – на дитину. Програма «Прихисток» працює. Всі ці речі, як я казав, тягнуть мільярди гривень у місяць. Лише за квітень-травень прямі виплати ВПО склали 9 млрд грн.
Крім цього, ми безупинно й абсолютно відповідально виконуємо всі інші соціальні зобов’язання – і по дотаціях, і по пенсіях, і по індексації пенсій. Це також накладає певний відбиток на соціальну складову нашого бюджету. Я тут абсолютно прямо і відверто говорю про ті речі, які є по факту.
О.Б.: Попри те, що ми живемо в борг, і цей борг збільшується, ми досі не говоримо з нашими партнерами про можливість списання боргів, про їх реструктуризацію. Міністерство фінансів наполягає на тому, що ми повинні продовжувати платити за боргами. При тому, що до кінця року ми на те витратимо 350 мільярдів гривень. Це колосальна сума грошей для нас зараз.
Треба почати з того, що ми про реструктуризацію зараз не говоримо. Вам позиція Мінфіну абсолютно відома, і дуже важливо зараз мати довіру від всіх наших партнерів. Навантаження по сплаті тіла заборгованості та відсотків заборгованості на Україну, як на державу, сьогодні насправді помірні. У нас є пікова виплата у вересні. До вересня ми будемо дивитися на фінансовий стан, на фінансову ситуацію.
Звичайно, будемо вдячні, якщо партнери вийдуть з подібними пропозиціями, а серед партнерів уже є ця дискусія, вони з розумінням до цього ставляться. Я вже казав в першій частині, що є частина партнерів, які вже не надають кредити, а надають гранти для нашої держави, що не збільшує суму нашого боргу, а лише підтримує нас в частині виконання наших зобов’язань. Тому вся ця робота Міністерством фінансів робиться.
Треба відзначити, що більше 250 мільярдів гривень – це внутрішній борг України, тобто борг всередині держави – держави перед комерційними або державними банками, міністерства перед Національним банком України. Тобто тут дуже важливо зрозуміти та правильно класифікувати ці всі заборгованості. Тому Мінфін сьогодні не говорить про реструктуризації та списання. Перш за все має бути прийнятною довіра партнерів, які продовжують нас підтримувати. Це важливі речі.
«Для НБУ функція забезпечувати економічну стабільність і макростабільність нашої держави, на жаль, не на першому місці»
О.Б.: На початку червня правління Центрального банку рекордно підвищило облікову ставку з 10% одразу до 25%, було помітно, що в уряді без схвалення поставилися до такого рішення.
Я почну одразу з того, що у нас Національний банк України – незалежний регулятор. Звичайно, він вживає заходів, і вони прописані законом. Вони мають забезпечувати макроекономічну стабільність, фінансову стабільність, стабільність банківської системи, стабільність національної валюти. Для Національного банку функція забезпечувати економічну стабільність і макростабільність нашої держави, на жаль, не на першому місці.
На жаль, при прийнятті рішення про 25%, Національний банк не скористався можливістю скликати Раду фінансової стабільності, обговорити це питання і його довгострокові впливи на економіку нашої держави. Ми, як уряд, із задоволенням взяли б участь у такому засіданні Ради фінансової стабільності. Ця опція у Національного банку була, є, залишається, і, звичайно, я закликаю Нацбанк при прийнятті таких доленосних рішень скликати Раду фінстабільності та залучати уряд для більш скоординованої спільної роботи. На сьогодні ми розуміємо, як рухатися, як забезпечити макростабільність, але, звичайно, у воєнний час такі рішення треба обговорювати колективно.
С.К.: З того, що ми почули, у уряду, м’яко кажучи, напружені стосунки з незалежним регулятором, Нацбанком. Чи можливо, що це сигнал до зміни керівництва Нацбанку чи очільників правління? Попри складність процедури.
У нас немає напружених стосунків з Нацбанком. Ще раз повторюю: Нацбанк – незалежний регулятор, але я завжди закликав до спільної, скоординованої роботи і буду до цього закликати. Для цього є всі інструменти, тому ніяких сигналів – ні надводних, ні підводних – ми нікому не передавали. Ми лише закликаємо під час війни скоординовано та зважено підходити до рішень, які впливають на економіку.
«Електромобілі можуть завозитися в Україну без обмежень і жодних платежів, а реєструватися можуть через “Дію”»
О.Б.: У березні з ініціативи уряду Верховна Рада скасувала ПДВ на імпорт, акцизний податок, в'їзні мита на авто. Уже наприкінці червня парламент, знову ж таки, за пропозицією уряду, повернув всі ці податки і збори. Для чого було у березні ухвалювати таке рішення і скасовувати його у червні? І чи скасування – це визнання помилки, яка сталася, чи так планувалося?
Це точно не помилкове рішення, ніяких помилок не було. Коли почалася війна, в нас були заблоковані порти, і ми отримали єдину, як я називаю, «пляшкову шийку» постачання усього в Україну – від пального до харчів, від гуманітарної допомоги до військової допомоги. У нас дуже звузився коридор, тому що до війни основна маса – 70-80% – імпорту, експорту проходила через порти. Зараз у нас залишився сухопутний кордон із нашими європейськими сусідами. Його спроможності, у порівнянні з морськими портами, значно менші, і для того, щоб відкрити кордон і зробити відкритою митницю, в прямому сенсі цього слова, ми знімали абсолютно свідомо і планомірно всі обмеження, на все. Відповідно, урядом було прийнято рішення, і парламентом воно було підтримано, з точки зору відкриття кордону для всього, що потрібно Україні.
Тут важливий ще один момент: автомобілі, які завозили, більшість із них – це автомобілі вартістю 6-10 тисяч доларів. Дуже велика кількість із них пішла на фронт, доволі значна кількість пішла на заміщення тих автомобілів, які були знищені війною, а Україна втратила десятки тисяч, можливо, сотні (рахувати уже будемо після завершення бойових дій) тисяч автомобілів, всі ці речі необхідно було компенсувати. Це якраз вийшов компенсатор.
Крім цього, зі всі ці автомобілі, не платячи ПДВ і митних зборів, при їх реєстрації платили у Пенсійний фонд. Якщо б не були зняті ПДВ і мито, ці автомобілі не заїжджали б на територію України, очевидно, їхня кількість була б у рази менша, і таким чином ми б не отримали надходження близько 200 мільйонів гривень щомісячно до Пенсійного фонду. Так ми мали б нуль, а так мали 200 мільйонів компенсацій до Пенсійного фонду. Це перший позитивний ефект.
Другий – заміщення знищених або забраних для військових дій автомобілів. Третє – це найважливіше – відкрита митниця.
Зараз, коли робота внормована, коли ми розподілили всю логістику, внормували роботу митниці, відкрили додаткові можливості та спроможності для митниці, правильно організували роботу з нашими сусідами, вжили низку інших заходів, фактично з 1 липня ми повертаємо систему, яка існувала. Але ми повертаємо її з покращеннями: після прийняття відповідного закону парламентом ми матимемо електронну реєстрацію і розмитнення автомобілів. Це можна буде зробити через «Дію» дуже просто, буквально, лише додавши номер VIN-коду автомобіля, і платіжки будуть формуватися автоматично. Сплата йде автоматично, практично можна буде отримати техпаспорт і номера поштою. Ми значно спрощуємо ввезення автомобілів як наступний крок. Тому ніяких помилок, усі ці речі сплановані. Вони планово розпочиналися, планово завершуються, всі попереджені, всі знають.
В принципі, як альтернативу, ми залишили абсолютно без оподаткування, без мита, без ПДВ електроавтомобілі. Більше того, ось цим законопроєктом, уряд рекомендував зняти й пенсійний внесок з електромобілів. Таким чином електромобілі можуть завозитися в Україну без обмежень і без жодних платежів, сплат податків. Знову ж таки, вони можуть реєструватися через «Дію».
Таким чином ми стимулюємо і просимо наших громадян переходити на електротранспорт, що значно краще і з точки зору екології, і з точки зору наявності більших електроенергоресурсів. Ми стикалися вже з паливною кризою після того, як росіяни розбивали наші сховища, наші нафтопереробні підприємства, навіть автозаправні станції. Тому електромобілі – це пріоритет, і ми політично даємо такий сигнал і формуємо можливість.
О.Б.: При цьому електромобілі, на жаль, не придатні для фронту.
Електромобілі не придатні для фронту, але ми стимулюємо громадян купувати електромобілі. Ми ж не забороняємо ввозити гуманітарну допомогу для фронту у вигляді пікапів або джипів, вони і далі не оподатковуються. Тобто, якщо для фронту ми веземо дизельний або бензин-автомобіль, він також не підлягає оподаткуванню ні ПДВ, ні митом. Він заїжджає як гуманітарка. Тому всі можливості для фронту у нас відкриті, як і було раніше.
«Всюди, де є представники української влади, керівники комунальних підприємств, які співпрацюють з Україною, які не стали колаборантами, всюди ми намагаємося здійснювати всі платежі»
С.К.: Ви згадали про те, що наразі працює низка програм, спрямованих на розвиток українського бізнесу. Ми на LB.ua запускаємо цикл програм, інтерв’ю, розмов з людьми, які понад 30 років займаються українським бізнесом. І одним із перших наших героїв став Андрій Ставніцер. В інтерв’ю він сказав дуже просту і банальну річ: «Звичайно, що зараз є певна ейфорія від того, що нас підтримують світові гіганти, але уряду не заважало б загадати про те, що є, власне, і українські бізнесмени, плоть від плоті цієї землі, які працюють тут понад 30 років. І було б непогано, якби нас зібрали і спитали: «Хлопці, а що ви взагалі думаєте про те, що відбувається, і як, на вашу думку, варто відбудовувати повоєнну Україну?».
Ми знаємо, що такі дискусії про повоєнну Україну точаться. Мінімум одна зустріч великого бізнесу з очільниками держави відбулася, і це була зустріч Андрія Єрмака та Ростислава Шурми з представниками бізнесу, де головна мета була пояснити, чому не треба звільняти Данила Гетманцева. Забагато, звісно, честі для Данила Гетманцева збирати таку конференцію, поза тим. Програми розвитку бізнесу, про які ви згадали на початку нашої розмови, вони існують, але сказати, що, за відгуками представників бізнесу, вони є дуже ефективними, на жаль, не можна. Що змінилося або не змінилося з початку великої агресії? Як це функціонує зараз? Як ви плануєте підтримувати саме український бізнес, як уряд?
Перше – стосовно поміркувати про відновлення України після війни разом із бізнесом. Президент своїм указом утворив Національну раду відновлення України, яка є відкритим органом, де працюють по 23 напрямках різні робочі групи по 200-300 людей. В кожній – експерти, бізнес, всі охочі дають свої пропозиції. Це хороший майданчик для дискусії, обговорення і для подання своїх пропозицій. Ми на уряді далі це розглядаємо. Співголовами цієї ради є голова Верховної Ради, керівник Офісу президента України, прем’єр-міністр. Тобто працюють такі хороші робочі групи, і бізнес має можливість туди абсолютно відкрито долучатись. На сьогодні в цих робочих групах сумарно працює близько трьох тисяч експертів по всіх напрямках – і по економічному, бізнесовому також.
Стосовно програм, які діють. Сьогодні ключова програма доступу до фінансів – це «5-7-9». Сьогодні ми підтримуємо різний бізнес, ми збільшили планку для того, щоб це був не лише малий бізнес, але й середній бізнес міг перекредитуватись під 0-5-7% річних. Тому що ми розуміємо, що кредитне навантаження сьогодні велике, і, у зв’язку з підняттям облікової ставки Національного банку, може зростати. Тому ми, як уряд, даємо таке рятівне коло для бізнесу, українського бізнесу, який підтримує армію, платить податки, даємо рятівне коло у вигляді недорогого фінансування.
Ключовий акцент сьогодні – на програмі, ми її назвали «єРобота», на підтримці малого і середнього бізнесу через грантові програми. Створення робочих місць – це ключовий КПІ, ключовий показник успішності таких проєктів. Це мікробізнес, коли ми даємо 150 або 250 тисяч гривень на створення одного або двох робочих місць. Це переробна галузь, де різноманітні переробні підприємства будуть підтримуватись урядом у вигляді безповоротних грантів. Це сільськогосподарська сфера – сади, теплиці, ягідництво. Це ІТ-сфера, коли ми фінансуємо початок і розвиток стартапів. Це перенавчання людей, які можуть змінити свою професію у зв’язку з тим, що вони втратили роботу і не мають зараз можливості повернутись, тому що там іде війна. Тобто всі ці речі сьогодні урядом прийняті, ми запускаємо їх.
Ми запускаємо це через портал «Дія», для того, щоб було критично просто і легко реєструватись, отримувати гранти, починати створювати бізнес, створювати робочі місця. Тобто це і є ті речі, які сьогодні держава може допомагати робити.
З точки зору великого бізнесу, все, що може зробити держава, ми також робимо. Це і скасування перевірок, дозволів, ліцензій, тобто всі тягарі, які можна скасувати на час війни, уряд скасував. Ми скасували сотні дозволів і ліцензій на бізнес, ми зробили на сотні різноманітних актів дерегуляцію, всі ці речі також полегшують життя бізнесу під час війни. Але тут важливо не перекидати, кому сьогодні легше, кому важче. Під час війни важко всім – і державі, і бізнесу, і звичайним людям. Тому тут питання в тому, щоб ми об’єднувались, і стійко всі разом в єднанні кожен робив те, що може робити, і те, що він зобов’язаний робити на своєму місці.
С.К.: Важливий момент. Як бути людям, які знаходяться на новоокупованих територіях, я маю на увазі території, які були окуповані після масштабного вторгнення 24 лютого? Ви говорите про те, що вони можуть щось робити, щось розвивати, продукувати, але часто на це немає фізичної можливості. Навіть якщо уряд надає такі опції, якісь спрощені історії, часто ними немає можливості фізично скористатися.
Дякую за це питання. Ми, як уряд, прийняли цілий ряд нормативних підзаконних актів щодо людей і територій, які потрапили під окупацію, або де ведуться бойові дії, території, які близько до лінії фронту. Всі ці речі прописані, зроблені, частина з них є публічною, частина з них загрифовані, і ними користуються лише керівники військово-цивільних адміністрацій для того, щоб коректно управляти, щоб ворог не бачив наших кроків, як і що ми робимо.
Але звичайно, там, де територія окупована, там можливості української влади обмежені. Це очевидно, об’єктивно, і з цим важко сперечатись. Окуповані території ми підтримували в частині бюджетних, соціальних, інших виплат. Всюди, де є представники української влади, керівники комунальних підприємств, які співпрацюють з Україною, які не стали колабораціоністами, всюди ми намагаємося і здійснюємо всі платежі, для того, щоб люди отримували заробітні плати. Медики, вчителі насамперед. Ми нараховуємо пенсії всім українцям, незалежно від того, перебувають вони на окупованій території, чи там, де йде лінія фронту, чи в мирних регіонах і громадах. Тобто всі свої зобов’язання держава виконує повною мірою там, де це фізично можливо.
Можливо, треба розшифрувати: оці наші мікрогранти – це хороша програма «єРобота», тут був хороший досвід центрів зайнятості, вони робили такі типові бізнес-плани, залучали безробітних, там були відповідні виплати. Є хороший успішний досвід реалізації 400 проєктів, які пройшли як пілот. Отже, фактично на цій базі ми подивились, як будуть працювати мікробізнеси, якщо людина хоче започаткувати власну справу. Зробити станцію техобслуговування, ремонт взуття та одягу. Ми передбачаємо, що ці кошти можна витрачати на закупівлю обладнання, до прикладу, швейних машин, частково платити оренду, частково закупити матеріали. Цього, в принципі, достатньо, щоб започаткувати свій сімейний або невеличкий мікробізнес, який створить робочі місця, створить можливість платити податки протягом певного терміну, рік-два-три. Коли закладається сад, то він на п’ятий-сьомий рік дає свій результат. Або коли закладається теплиця, на третій рік видно результат. Три роки мають пропрацювати люди, мають сплачуватись податки. Є досвід, як ці речі реалізовувались в інших країнах, і я переконаний, що ці програми – ми також говорили з бізнесом – будуть користуватись потужним попитом.
І це власне підтримка малого, середнього бізнесу, який створює найбільшу кількість робочих місць, тобто принцип Парето ніхто не скасовував. У великому бізнесі працює 20% людей, але вони на 80% наповнюють бюджет. У малому бізнесі працює величезна кількість людей, і вони платять невеликі суми, але вони самозаймаються, вони насправді для держави створюють ринок робочих місць.
О.Б.: Яка кількість людей скористалася програмою «єРобота»?
Ще не скористалися, тому що ми її започатковуємо. Ми зараз прийняли всі нормативні акти. З 1 липня, тобто це зараз анонс, ми починаємо активну комунікацію. На порталі «Дія» готується відповідний розділ, який запрацює також з 1 липня. Фактично в липні ми почнемо бачити, як ця програма набирає обертів. Тому сьогодні це все дуже свіже – «гарячі пиріжки», деякі навіть ще неспечені.
О.Б: Скільки «пиріжків» ви підготували для приблизно якої кількості звернень? Адже немає грошей, щоб видати їх всім охочим.
Звичайно. На різні програми – різна кількість. Щоб я вас не обманув, по теплицях – 3 тисячі, по садах – там іде по гектарах: на 10 тисяч гектарів. Але один сад не може бути більше 25 гектарів. Тобто теж можна порахувати кількість, виходить близько 4 тисяч. Загальна сума, з урахуванням мікрогрантів, виходить близько 27 мільярдів гривень.
І якщо мікрогранти, до 250 тисяч гривень, ми даємо без власного дофінансування, то великі гранти на теплиці, на сади, на переробні підприємства, на ІТ-стартапи коливаються в межах 7-8 мільйонів гривень безповоротної допомоги. Але 30% для першої тисячі учасників має бути дофінансування власне від самого підприємця. Це вже середній бізнес, там має бути досвід, це вже значно більша відповідальність, але і значно більша кількість робочих місць – 25-40, включно із сезонними робочими місцями. Реалізовуватись ця програма буде через «Ощадбанк», через центри зайнятості, тобто доволі легка доступність, але основне вікно і точка входу – це «Дія». Ми вже переконались у простій і швидкій реакції «Дії», тому сподіваюсь, що і ця програма набере швидких обертів.
«Розраховуємо, що програма «єРобота» допоможе в створенні сотень тисяч робочих місць»
О.Б.: Скільки приблизно робочих місць, за прогнозами, може створити програма «єРобота»? Який прогнозований ефект щодо створення робочих місць взагалі і яка ситуація в нас буде, за вашими оцінками, щодо безробіття на кінець року?
Є відповідні розрахунки. Україна, зважаючи на втрату, як правильно сьогодні Соня сказала, 35% нашого ВВП, нашої економіки, буде потребувати швидкого відновлення близько трьох мільйонів робочих місць. Тут і відновлення, і мінімізація того безробіття, яке було до війни, загальна дельта. Ми не говоримо, що ми зараз утворимо три мільйони робочих місць, дуже важливо не маніпулювати цифрами, але треба розуміти масштаб викликів, з якими стикнулась Україна під час цієї війни у сфері зайнятості. Тому робочих місць нам треба створювати сотні тисяч, і ми розраховуємо, що програма «єРобота» допоможе із цим завданням.
О.Б.: Війна дуже сильно змінила структуру української економіки. Ми втратили, фактично, значну частину важкої металургії, невідомо, що буде з зерновим експортом. Чи думає уряд, як розвиватися в нових напрямках, які зараз нам доступні? Чи ми можемо знайти якісь нові ніші в нашому глобальному розподілі економіки, в глобальному розподілі праці?
Знову підтверджу, що ви абсолютно коректно кажете про те, що економіка наша змінюється, але при цьому змінюються і зовнішні обставини. Європейський Союз, Канада, Сполучені Штати, багато інших країн на сьогодні скасували будь-які митні або прикордонні обмеження, квоти для українського бізнесу. Це допомагає тим бізнесам, які сьогодні ведуть свою діяльність в Україні й мають можливість її вести, тобто вони перебувають не на окупованих територіях або не на лінії фронту. Це, звісно, підтримка. На жаль, заблокованими лишаються українські порти, це, звісно, дуже жорстко і негативно впливає на галузі, такі як металургія, агросектор, сировинні галузі…
С.К.: Перепрошую, давайте конкретніше поговоримо про українські порти. Наразі від минулого урожаю залишилося понад 20 мільйонів тонн зернових, вони лежать на наших елеваторах, які не пристосовані для довготривалого зберігання великої кількості зерна. Воно просто згниє. Понад 30 мільйонів, ми очікуємо, що зберемо в цьому році. Складається ситуація, що у нас є старі 20, які вже починають гнити, є нові 30 – якщо ми їх зберемо – але що з ними робити, як їх транспортувати, ми не знаємо. Головне питання: як розблокувати українські порти і що зробити із тим запасом зерна, який вже є наразі і який ми не маємо куди фізично дівати?
20 мільйонів тонн невивезеної зернової продукції – це і зерно, і кукурудза, і соняшникова олія, де ми є взагалі лідером у світі (були до війни у світі номером 1 за експортом соняшникової олії), залишається заблокованими в Україні.
Не гниє наша аграрна продукція на наших елеваторах і в наших сховищах. Вони недовготривалого (зберігання, – LB.ua), але вона точно може зберігатись певний час, два-три сезони вона збережеться. Ми про це також з аграріями говорили. Але зберігати всю продукцію всередині держави не є нашою метою, тому сьогодні Президент України, уряд робить все можливе для того, щоб розблокувати порти або інші альтернативні шляхи експорту. На сьогодні ми уже в десятки разів збільшили спроможність нашого західного кордону, я це вже казав, і в червні-липні, думаю, по два мільйони тонн щомісячно нашої продукції ми будемо вивозити. Цього критично мало, ми маємо експортувати щонайменше 4-5 мільйонів тонн – просто для розуміння, що в нас ще багато роботи попереду. І, звісно ж, сьогодні треба відзначити важливу річ: 20 мільйонів тонн – це те, що ми маємо вивезти, ще близько 60-70 мільйонів тонн ми очікуємо нового врожаю, зібраного, з якого також велика частина буде експортуватися, а якась частина буде спожита всередині нашої держави.
Що робимо ми для цього? Ми сьогодні працюємо з бізнесом, для того, щоб дати вектор на глибшу переробку. Щоб не везти великі об’єми, а зменшувати об’єми через перероблення, давати дорогу продукції з більшою доданою вартістю. Тобто треба буде вивозити менший об’єм, але заробляти при цьому більші кошти.
Звичайно, ми сьогодні також шукаємо шляхи з нашими європейськими партнерами, і перший крок, який зробили для нас, – це прибрали всі квоти, мита, а також організували так звані «коридори солідарності з Україною», коли українська продукція – зернова, харчова – їде без черг, назвемо це так, в європейських країнах. Це працює.
Хочу також сказати, що Канада, наприклад, вчора прийняла рішення і фактично підписаний прем’єр-міністром нормативний акт про виділення 50 мільйонів євро для доставки в Україну і будівництва так званих мобільних елеваторів, де зможе зберігатися наша продукція, наш врожай у разі необхідності. І плюс 2 мільйони доларів для закупівлі й постачання в Україну сучасних фітосанітарних лабораторій, також необхідних для того, щоб якісно управляти всіма процесами в аграрній сфері. Тому всі наші партнери, звичайно, сьогодні також нас підтримують – і українську державу, і український бізнес: від коридорів солідарності до постачання мобільних елеваторів і зерносховищ. Крім цього, ми робимо свою роботу в частині перемовин з ООН, з міжнародними аграрними і харчовими організаціями, з Міжнародною організацією торгівлі, з іншими міжнародними партнерами.
С.К.: Наша продукція – це не тільки пшениця, а й кормове зерно, яке згодовують птиці та на м’ясних виробництвах. Якщо цього продукту не буде, на кінець року може виникнути продовольча криза по всьому світу, мʼясо стрімко здорожчає, навіть найпростіша курятина. Що ми конкретно робимо для того, щоб цієї кризи зараз уникнути?
Це дуже сенситивна тема. Я зараз не дам всіх тонкощів, ви розумієте чому, бо у воєнний час військова компонента доволі значна в цьому питанні. Тому зразу треба розділити: є дипломатична частина вирішення розблокування і подолання ось цієї харчової кризи у світі; є військова частина – вона, безумовно, пов’язана з безпекою наших портів, узбережжя, з безпекою наших прибережних, приморських регіонів. Тому цього ми зараз не будемо торкатись, але без цього неможливо розблокування ні з якої сторони.
В дипломатичній частині ми працюємо з партнерами, перш за все працюємо з міжнародними організаціями: з ООН, Світовою організацією торгівлі в частині створення або організації «зелених», «блакитних», будь-яких інших коридорів для безпечного проходження кораблів-зерновозів як в одному напрямку, так і в іншому. Тут важливо забезпечити безпечне проходження кораблів, оскільки бізнес, який буде перевозити це зерно, повинен мати гарантії безпеки, відповідне міжнародне страхування, гарантії безпеки екіпажів тощо.
С.К.: Цими гарантами мають бути турки чи ще хтось? Немає ж інших варіантів?
Ми ведемо перемовини перш за все з міжнародними організаціями…
«До кінця опалювального сезону ніяких змін тарифів не буде»
О.Б.: Повернімося до питання структури економіки, як вона буде змінюватися. Які галузі чи сфери планує розвивати уряд для того, щоб посилювати українську економіку, її спроможність і власне експортну компоненту?
Поки триває війна, важко говорити та прогнозувати, якими ми вийдемо з цієї війни. Але зараз, починаючи розробляти перший драфт плану відновлення нашої країни, працюючи багато з міжнародними експертами, партнерами, ми розуміємо, що, перш за все, наша економіка має бути спрямована на забезпечення безпекової складової.
Звичайно, ми розуміємо, що будемо робити наголос і на розвитку військово-промислового комплексу, і на розвитку переробних індустрій. Нам потрібне більш глибоке перероблення в усіх сферах – і в високотехнологічних, і в машинобудуванні, і в приладобудуванні, безумовно, в аграрній сфері.
Ми зараз активно працюємо над створенням технопарків, стимулюємо їхній розвиток для того, щоб скоріше дати змогу приходити інвесторам, але звичайно, основна увага має бути зосереджена на тих галузях, які дадуть можливості створювати робочі місця у великих кількостях, створювати додану вартість, тому що це додасть ВВП, і відповідно, спричинить сплату податків і наповнення бюджету. Всі ці речі є дуже важливими.
Окрему увагу ми приділимо таким важливим економічним стовпам, як енергетика, вона також має мати свій специфічний розвиток. Звичайно ж, це видобуток власних корисних копалин, тут не буду вже в деталі вдаватися, але в Україні достатньо і свого газу, і нафти для того, щоб забезпечити власні потреби.
Це, звичайно, розвиток інноваційних секторів, наприклад, виробництво зеленого водню, і інші напрямки, які будуть давати хорошу додану вартість і позитивно впливати на ВВП держави.
О.Б.: Кабмін зараз розробляє план «компактного уряду», який передбачає достатньо масштабне скорочення кількості чиновників. Коли це може статися і як позначиться на якості державного механізму? На який ефект розраховуєте?
Уряд постійно працює над вдосконаленням своєї структури, і безумовно, пошук найбільш оптимальної моделі управління нашої держави, скорочення надлишкового бюрократичного апарату, скорочення непотрібних або застарілих функцій держави – це один з наших пріоритетів. Ми не робимо глобальних або суттєвих змін під час війни, під час воєнного стану, але ми готуємося для того, щоб держава ставала більш комфортною для українців, більш зручною.
Ви бачите, що ми переводимо дуже багато в цифру, це також дає певний комфорт і певну можливість скорочувати зайві функції держави, де залучена завелика кількість бюрократів. Тому ми працювали, працюємо, і один з елементів такої роботи був презентований Мінцифрою – це така дискусійна платформа можливості оптимізації уряду в Україні. На даному етапі цей документ – лише до обговорення, він не буде безпосередньо сьогодні застосовуватись. Наша мета – ефективний, оптимальний уряд, ефективні державні структури на всіх рівнях. Це не тільки уряду стосується, а оптимізації взагалі моделі державної виконавчої вертикалі в Україні.
О.Б.: З підготовки до зими створена відповідна комісія, яку очолює міністр Чернишов. До чого готуватися українцям? До підвищення тарифів? До оплати за газ за ринковими цінами? До якихось екстремальних заходів з економії? Зима буде важка – про це і ви казали, і інші урядовці.
Перше – важливий меседж: до кінця наступного опалювального сезону ніяких змін тарифів не буде. Ми це задекларували, ми це будемо дотримуватися. Це важливо. Люди мають бути впевнені, що вони спокійно пройдуть цю зиму.
Зима буде, я скажу, напевно, зараз теж правду, непростою. Про це говорять не лише в Україні, про це говорять європейські керівники урядів. Тому, зважаючи на війну, зважаючи на те, як Росія веде себе щодо України та Європи, ми не очікуємо легких рішень і легкого проходження цього опалювального сезону. Хто зараз поспішає переорієнтуватись на альтернативні джерела, хто встигає підготувати й утеплити свої будинки – це правильний рух, правильні підходи. При цьому хочу запевнити, що держава виконувала і буде виконувати свої зобов’язання.
На сьогодні в сховищах є 10 мільярдів кубів (газу, – LB.ua). Поставлене завдання Міністерству енергетики і НАК «Нафтогаз» закачати 19 мільярдів кубів до початку опалювального сезону. Ми сьогодні працюємо над видобутком і завезенням в Україну енергетичного вугілля. Для прикладу, Австралія передала 70 тисяч тонн енергетичного вугілля, яке сьогодні вже в дорозі в Україну. Але крім цього, в нас є власний видобуток, що дозволяє накопичити достатню кількість.
Ми тісно співпрацюємо з місцевим самоврядуванням в частині втримання тарифів і забезпечення теплом і гарячою водою населення, тому що це функція місцевого самоврядування. Є регіони, де, на жаль, теплоелектроцентралі або ТЕС розбиті війною. Там Міністерство розвитку громад і територій готує альтернативні рішення. Зараз працюємо над закупівлею генераторів та інших обігрівальних приладів і розробляємо спільно з іншими міністерствами підходи до непередбачуваних або екстрених ситуацій.
Окрім цього, звичайно, готуємо інфраструктуру, готуємо запаси енергоносіїв, час ще є, ми розуміємо куди рухатись. Всі необхідні штаби й робочі групи створені – від місцевого рівня до державного, ми цю роботу робимо.
С.К.: Тут неможливо не спитати про новий навчальний рік.
По-перше, ми його почнемо з 1 вересня для школярів і для першокурсників. Для старшокурсників ми попередні роки починали 15 серпня, так і почнемо цього року також. Це дасть нам змогу – в разі необхідності – зимою трохи розширити канікули. В школах ми готуємо ключові заходи безпеки. Важливо, щоб в усіх школах були сховища, щоб усе було візуалізовано, щоб були протоколи, щоб усі батьки могли ознайомитись, у всіх школах має бути тривожна кнопка.
Ми працюємо з Нацгвардією і з поліцією для того, щоб була охорона, щоби всі дітки проходили уроки безпеки, щоб знали й розуміли все необхідне. Усі ці речі вже прописані, роздані, профільні міністерства займаються, обладміністрації також знають, комунікують і готують освітні заклади.
Тобто навчальний рік починається 1 вересня. Це важливо для тих людей, які приймають рішення повертатись чи не повертатись в Україну.
ДРУГУ ЧАСТИНУ РОЗМОВИ ОЧІКУЙТЕ НЕЗАБАРОМ