Що таке посттравматичне зростання
Важливо пам'ятати: не всі військовослужбовці — ветерани і не всі ними стануть.
Ветерани сучасної російсько-української війни — це насамперед учасники бойових дій. З інвалідністю або без. Чоловік або жінка, хто прожив або проживає складний і небезпечний досвід.
Цей досвід трансформує. Частина ветеранів переживає ще й так званий феномен посттравматичного зростання. Це коли пережите не тільки травмує, але й глибоко змінює. Ти переглядаєш власні пріоритети, відсікаєш зайве, можливо, розвиваєш украй загострене відчуття справедливості. Американське дослідження показує, що 50–72 % ветеранів, які пережили важкий травматичний досвід, показують середній або високий рівень посттравматичного зростання.
І ось що це може дати нам, українському суспільству.
Робота, яка має сенс
Багато ветеранів не хочуть мати будь-яку роботу, вони хочуть роботу, яка має сенс. Можливо, саме тому державна служба на першому місці серед бажаних. Місцеве самоврядування — на другому.
Меншість ветеранів вважає, що держава виконує свої зобов’язання. Це дані різних опитувань. Тому багато ветеранів готові брати і робити, бо їх не влаштовує стара система правил і нелюдського ставлення. І для цього потрібно не так і багато — гідне ставлення і фахове навчання.
Ігор Безкаравайний колись шукав роботу хоч десь, так потрапив на державну службу — і лишився на роки.
«Мене зачепило, і я зрозумів: “Прикольно”. Побачив, як воно не працює. Потім мені трапилась велика удача, і я побачив, як воно може працювати. Схопився — і побіг, побіг, побіг. Дуже сподобалось, драйвило. Ти розумієш, що робиш це не просто так, недарма, тобі це подобається, у цьому є сенс!» — каже Ігор Безкаравайний, ветеран і заступник міністра економіки з гуманітарного розмінування.
Суспільство готове дати ветеранам такий кредит довіри на системні зміни. Понад 90 % мешканців України мають довіру до ветеранів, і майже 70% підтримують участь ветеранів у політиці. (Про всяк випадок зафіксуймо: ветерани не мають робити усі зміни замість цивільних. Це інфантильне мислення.)
Ветерани підуть змінювати країну не лише через держслужбу. Чоловіки з бойовим досвідом на 19 % частіше беруть участь у громадському житті та приєднуються до більшої кількості громадських організацій, ніж цивільні. Вони мають вищу мотивацію брати відповідальність за свої громади. Це виявили американські дослідники, коли проаналізували дані ветеранів кількох війн.
«Це люди, у яких загострене почуття справедливості. Уявімо чат ОСББ. Відбувається щось. Основна маса — інертні люди. Але завжди є частина суспільства (зокрема ветерани), завжди незручна: ставить питання, пробує протиставити і завжди в багатьох викликати питання “А може, ви помовчите?”, “А ви що, найрозумніші?”. Ветерани — це вірус гідності. Хай буде масове зараження цією гідністю, коли ти готовий зробити щось не тому, що тобі вигідно, а тому, що є якісь ідеали. Бо “свобода”, “демократія”, “воля” — не пустий звук для ветерана, “своя країна” — не просто площа, а велика цінність», — каже ветеран і народний депутат Роман Лозинський.
Шведська аналітична робота каже, що українські ветерани також активні критики корупції та неефективного управління. Наприклад, Масі Найєм, адвокат і ветеран, втративши око на фронті внаслідок важкого поранення, стикнувся з масою проблем як поранений військовослужбовець і створив з Любов'ю Галан правозахисну організацію «Принцип».
Чи ветерани створюють тільки щось для ветеранів? Ні. Вони здатні впливати на цілі сектори. Наприклад, ветеран Олександр (Терен) Будько створив YouTube-шоу «Відвал ніг», де разом з іншими зірками інспектує міста на колісному кріслі — показує реальну недоступність українських міст. Це змушує до змін, з яких користатимуть усі: мами й тати з візочками, люди з різними травмами, літні люди і так далі.
Або згадаймо реформу корупційних МСЕКів, яка присвоювала або ні групу інвалідності. Ветеран Олег Симороз, який втратив на фронті обидві ноги, свого часу публічно розніс систему ВЛК і МСЕК. Його змушували довести інвалідність — проходити купу лікарів у неінклюзивних кабінетах, аж до уролога. Коли він обурився, йому саркастично відповіли, що система має «перевірити, чи не відросли ноги».
Якби не значна медійна хвиля від ветеранів, які стикнулися з цією системою, хтозна, чи були б настільки оперативними ліквідація МСЕКів і запуск ЕКОПФО. Так, їй ще дуже далеко до ідеальної, але це вже початок.
Ветеран — загалом орієнтована на цінності людина. Вони, цінності, можуть бути різними, бо люди різні. Але як каже ветеран Ігор Безкаравайний, це стрижень, на який можна спиратися: «Лізти ж угору [можна] тільки по тому, що має опору. Якщо є цей стрижень, на ньому вже можна будувати щось. На ціннісно заряджених представниках суспільства можна будувати і інституції, і бізнеси, і ідеологію — усе, що завгодно. Зараз великі зусилля спостерігаємо змінити спосіб мислення і переосмислити ветерана з проблеми на можливість. І спробувати цю енергію акумулювати і направити в правильне русло».