За даними дослідження, в Україні проживає близько 160 тисяч жінок, які виховують дітей з інвалідністю. Більшість матерів витрачають на догляд за дитиною понад 40 годин на тиждень, а інколи — цілодобово. Через це вони не мають можливості працювати стабільно та забезпечувати сім’ю самостійно.
Державна допомога, як зазначають дослідники, покриває лише до 20% необхідних витрат на фізичну терапію, медичну та соціальну підтримку. У результаті матері змушені постійно шукати додаткові кошти, звертатися до благодійних фондів або покладатися на нерегулярні підробітки.
Також дослідження показало, що близько третини жінок виховують дітей самостійно. Причинами розлучень найчастіше стають встановлення діагнозу дитині, економічний тиск та домашнє насильство. Навіть у повних сім’ях лише приблизно половина партнерів може підмінити матір у догляді за дитиною.
Психоемоційний стан матерів викликає особливе занепокоєння. Зокрема:
- 45% жінок мають помірну або тяжку тривогу;
- 40% повідомляють про симптоми депресії;
- понад 50% відчувають ознаки батьківського вигоряння;
- близько 15% мають думки про самопошкодження.
Ситуацію ускладнює й те, що 40% опитаних мають статус внутрішньо переміщених осіб. Через війну вони втратили соціальні зв’язки, доступ до медичних послуг та можливості працевлаштування.
Дослідники також наголошують на соціальній ізоляції матерів: близько 25% не мають до кого звернутися по регулярну допомогу, а майже 70% не отримують жодного часу для відпочинку або відновлення. Приблизно 35% жінок залишаються без живого спілкування тижнями, ще 40% не отримують емоційної підтримки.