Повномасштабне вторгнення Росії суттєво вплинуло на систему охорони здоров’я України. Руйнування лікарень, перебої з електроенергією, логістичні труднощі та масове переміщення населення створили серйозні перешкоди для профілактики, діагностики та лікування ВІЛ.
Станом на кінець 2025 року під медичним наглядом перебували 130 676 людей, які живуть з ВІЛ. Це приблизно на 5,1% менше, ніж у 2024 році, що також може свідчити про проблеми з доступом до медичних послуг.
Найвищий рівень поширеності ВІЛ зафіксовано у Дніпропетровській, Одеській та Миколаївській областях, а також у Києві.
Основним шляхом передачі інфекції залишається статевий — понад 83% випадків. Найбільш ураженою групою є чоловіки віком 30–49 років.
Щоденна статистика 2025 року демонструє стабільно високий рівень захворюваності:
- близько 22 нових випадків ВІЛ щодня;
- 8 випадків СНІДу;
- 3 смерті, пов’язані зі СНІДом.
Станом на початок 2026 року антиретровірусну терапію отримували 115 650 пацієнтів, тоді як у 2021 році їх було понад 130 тисяч. Зниження пояснюють переміщенням людей, руйнуванням медичних закладів та перебоями в постачанні ліків.
Також скоротилося охоплення профілактичними програмами: якщо у 2024 році доконтактною профілактикою (PrEP) користувалися понад 13 тисяч людей, то у 2025 році — близько 10 тисяч.
Серед ключових проблем експерти виділяють:
- порушення безперервності медичних послуг;
- масове внутрішнє переміщення населення;
- соціальну вразливість груп ризику;
- зменшення рівня тестування;
- залежність від міжнародного фінансування.
Важливу роль у підтримці системи відіграють міжнародні організації, зокрема UNAIDS, ВООЗ, UNICEF та інші. Зокрема, програма PEPFAR у 2024–2025 роках надала Україні понад 118 млн доларів на закупівлю ліків і підтримку лікування.
Попри складні умови війни, система протидії ВІЛ в Україні продовжує працювати. Однак для подолання епідемії до 2030 року необхідні стабільне фінансування, розвиток тестування, підтримка пацієнтів і зміцнення всієї системи охорони здоров’я.