Про резистентну гіпертензію йдеться, якщо артеріальний тиск залишається високим навіть після прийому трьох і більше лікарських засобів. Тож дослідники дедалі частіше доходять висновку, що супутні проблеми зі здоров'ям можуть знижувати ефективність стандартних методів лікування.
Однією з таких проблем є гіперкортизолізм – стан, за якого організм виробляє надмірну кількість гормону кортизолу. Кортизол допомагає регулювати реакцію організму на стрес, і через це його називають “гормоном стресу”. Однак якщо його рівень є постійно високим, це може призвести до ускладнень.
Дослідження MOMENTUM показало, що у 27% пацієнтів із резистентною артеріальною гіпертензією виявили гіперкортизолізм.
Пацієнти з резистентною гіпертензією мають вищий ризик серйозних серцево-судинних подій, таких як інфаркт і серцева недостатність. Гіперкортизолізм, своєю чергою, призводить до збільшення маси тіла, втрати м'язової маси та діабету.
Виявлення зв’язку між резистентною гіпертензією та гіперкортизолізмом може допомогти розробити нові методи діагностики й лікування.
MOMENTUM – це перше велике дослідження у США, в якому визначили, наскільки поширеним є гіперкортизолізм серед пацієнтів із резистентною гіпертензією.
Дослідники вивчали дані 1086 пацієнтів у 50 медичних центрах по всій країні, у тому числі в медичному центрі Mount Sinai у Нью-Йорку.
Учасники проходили тест на пригнічення дексаметазону, щоб перевірити, чи виробляє організм надлишок кортизолу. Пацієнти приймали дексаметазон ввечері, а зранку у них брали кров для аналізу на рівень кортизолу. Рівень кортизолу понад 1,8 мкг/дл класифікували як гіперкортизолізм.
З 1086 учасників у 297 виявили гіперкортизолізм, тобто у 27%.
Дослідники також визначили чинники, які підвищують ризик виникнення цього стану. Наприклад, пацієнти зі зниженою функцією нирок частіше мали підвищений рівень кортизолу.
Ще одним станом, пов'язаним із резистентною гіпертензією, є первинний гіперальдостеронізм, який виникає, коли надниркові залози виробляють надлишок альдостерону. Близько 20% учасників мали цей розлад, а приблизно 6% мали і гіперкортизолізм, і гіперальдостеронізм.
Отже, лікарям слід розглядати підвищений рівень кортизолу як можливу причину резистентної гіпертензії. А пацієнтам, у яких артеріальний тиск залишається високим, попри прийом кількох препаратів, варто звернутися до лікаря для скринінгу на гіперкортизолізм.
Американський кардіолог і науковець, директор кардіологічного центру Mount Sinai Heart Діпак Л. Бхатт зазначає, що наступним кроком має стати проведення рандомізованих досліджень. Їхнє завдання – визначити, чи може терапія, спрямована на зниження рівня кортизолу, сприяти безпечному та ефективному лікуванню артеріальної гіпертензії.