Будинок на Харківському продовжив вражаючий ряд одномоментних масових жертв від російських атак. Коли складається ціла секція будинку, то не рятує ані коридор, ані підвал цього будинку. Шанси на виживання мінімальні. А лік жертв може йти на десятки.
Зранку на місці цього прильоту рятувальники разом із сусідами деблокували живою одну жінку. З опівдня почали діставати тіла. Ввечері, коли ми їхали з місця розбору завалів, з-під груди бетону діставали десяту і одинадцяту жертв…
Рятувальники були на місці прильоту ще вдосвіта. На Київ летіли балістика і шахеди, а тут уже розгортали штаб ДСНС, поліції і району.
Допомога потрібна була і мешканцям квартир, які вціліли, — їх виводили або знімали з поверхів. «Загалом 28 людей врятовані на місці прильоту», — розказала нам керівниця пресслужби ДСНС України Світлана Водолага.
Кількість і розмаїття бригад надзвичайників на місці просто вражає: втомлені, в пилу і поті, на перерві, за кермом вантажівок і екскаваторів, у ланцюгу від завалів, з ношами, у наметах психологічної допомоги… Це справжня окрема армія неймовірно мужніх і витривалих людей, які рятують нас у немирному тилу.
Уже зранку на локації було 50 рятувальників, а загалом в операції вже беруть участь понад 150 працівників ДСНС, пояснила Світлана Водолага. І це лише одна локація, яких у Києві цього дня було багато.
…Помітна групка навколо розборів завалів — це велика зграйка підлітків. Серед них — пара вчительок. Усі вони з відбою тривоги і до вечора чекають на «нашу Марію». Це друзі з її девятого класу, з компанії. «Вона класна. Ми познайомилися пару років тому і досі спілкувалися…» — «Спілкуємося! Чого ти», — виправляє подругу хлопець. Друзі знають, що живою деблокували лише маму Марії, ще зранку, а її саму, батька і бабусю досі не знайшли. Але вперто сподіваються на диво.
Маленьке диво вже пережили мешканці сусіднього зі зруйнованим шостого під'їзду будинку. «У нас немає вікон, і я нічого не зрозуміла, але ми всі живі. Ми навіть лишилися на своїх ліжках», — каже Світлана, яка разом з чоловіком виносить побутові речі й одяг зі своєї квартири. «Дитину і кішку відвезли друзям ще зранку. Що буде далі — не хочу думати. Але квартира наша дивом досі існує».
Ті, хто цієї страшної ночі відбувся переляком, уже замовляють нарізку плит, щоб закрити вікна, і оформлюють документи на допомогу. Штаби всіх можливих служб розгорнули навколо будинку і… якщо чесно, то все це виглядає хаотично. Люди не знають, який намет за що відповідає, чим відрізняються волонтери від сервісного центру від РДА, який приймає заяви. Традиційно в літніх людей голова йде обертом від кількості потрібних паперів, необхідних для скромних 10–20 тисяч допомоги. І, як зазвичай, виникають проблеми з електронними витягами прав власності, які були зареєстровані давно і є лише в паперовому вигляді (і папери ці або загублені, або власник у стресі не знає, де їх знайти).
Посеред цього мурашника — групки волонтерів від усіх можливих ГО і формацій. Одна така група в яскравих жилетках з написом Centuria чомусь проривається «прибирати квартири після прильоту» прямо через майданчик, де працює ДСНС. У цій групі жодного власника квартир. Тому після перепалки з рятувальниками підключається поліція і категорично відмовляє в доступі до помешкань: прийдете потім і тільки з власником житла.
…А по інший бік цього не завжди впорядкованого хаосу відновлення — гнітюче очікування друзів, родичів, сусідів людей, які жили в зруйнованому під'їзді і не виходять на зв'язок. Неподалік, у нині зруйнованому маленькому кінотеатрі «Факел» — імпровізований штаб поліції і медиків. Тут приймають заяви рідних і беруть зразки ДНК. І сюди ж приносять тих, кого дуже–дуже обережно деблокують рятувальники. Психологи, працівники швидкої і група мовчазних людей із застиглими обличчями.
Уже по 20-й годині, після понад 12 годин розбору завалів, міський голова повідомив, що деблоковано тіло 15-річної дівчини. Це на її порятунок весь день сподівалися друзі й однокласники.
