Веселий цвинтар, або важливий товариський матч
Поєдинок проти Албанії товариський. Це все, що потрібно про нього знати. Від його результату нічого не зміниться, адже обидві збірні — українська й албанська — не виконали плану відбору на чемпіонат, тож разом дивитимуться турнір удома. А матч між ними — це спосіб урівноважити всіх гравців, які поїхали до лав національних команд у березні. Бо ж несправедливо буде, якщо польські футболісти зіграють два поєдинки (півфінал і фінал) і приїдуть до клубів втомленими, а українці, наприклад, один. Отож.
Складно сказати, хто підійде до матчу в кращих кондиціях, адже обидві команди засмучені через поразку п’ять днів тому. Різниця лише в тому, що албанці можуть собою пишатися: вони перемагали до 63-ї хвилини, загалом були конкурентними.
Ніхто з футболістів Албанії після того матчу не дякував уболівальникам, що «додивилися це ганьбище», як Віталій Миколенко після шведів; ніхто не просив вибачення за погану гру, як Георгій Судаков. Албанці програли, але посипати голову попелом не мусять. Це відчувається зі слів головного тренера Сілвіньйо.
«Виходити на поле після таких поєдинків, як проти Польщі, завжди непросто. Коли ти готуєшся, коли ти на піку своїх можливостей і зазнаєш поразки в матчі всього життя», — сказав він.
Порівняйте із Сергієм Станіславовичем.
«Дивіться, я вважаю, що ми грали проти сильної збірної. Я вважаю, що, хоч у Швеції не було декількох провідних гравців, вони можуть замінити своїх футболістів, тому що майже жодного гравця немає з національної першості. Ми намагалися створити моменти, але, як я казав, дуже важко грати, коли ти пропускаєш на початку зустрічі — і першого тайму, і другого. Тому, на жаль, ми програли цю гру», — пояснив причину поразки український тренер.
Водночас коуч України запевнив, що поєдинок з Албанією не просто товариський.
«Дуже важливо розуміти, що це не товариська гра, а гра після програшу. Треба показувати зовсім інший рівень гри. У нас дуже молода команда, але молода команда не значить, що вона не має відповідальності. Гравці, які вийдуть завтра, повинні битися за Україну — і за себе, і за наші очі», — наголосив Ребров, який не наважився піти з посади ще п’ять днів тому… Цікаво, що він якраз не ховає очей, на відміну від підопічних, які фактично просять про зміни і не вважають тренера своїм.
Ребров втратив контроль
«Моє діло — приїжджати сюди і віддаватися на 100 %. Хто буде тренером — мені без різниці. Моя задача — приїжджати сюди і кожного дня віддаватися. Це зараз сказав тренер, це сказав президент УАФ — що кожного дня ти маєш віддавати всього себе цій збірній», — так на питання про долю Сергія Реброва у збірній відповів Віталій Миколенко для ютуб-каналу «Трендець».
Далі треба ще щось казати? На Реброва не просто байдуже — з нього ще й сміються… Чи як зрозуміти слова Романа Яремчука про вічно молоду команду збірної України? Це, до речі, ледь не улюблене виправдання Сергія Станіславовича після поразок.
«Як я чув, сказали, що в нас зараз наймолодша команда в Європі. Напевно, готують на майбутнє. Це був мій останній шанс потрапити на чемпіонат світу. Що можу сказати? Соромно. Ганьба», — зазначив Яремчук після гри. Резонує з безбарвними словами Сергія Станіславовича про те, що ми хотіли, але не змогли.
У такій ситуації, коли здається, що всі проти тебе, тренеру потрібен футболіст, який здатен заспокоїти роздягальню, якому повірять. Однак такого футболіста Ребров до збірної не викликав.
Ясно, що мова про Андрія Ярмоленка. Другий кращий бомбардир в історії збірної України виявився непотрібним Сергію Реброву, бо на його позицію велика конкуренція. Андрій ще й на початку нового сезону УПЛ не грав. Пів року тому…
«Чому Ярмоленка немає у збірній? Тому що ми маємо дуже велику конкуренцію на його позиції. На початку чемпіонату Андрій взагалі не грав. Нині він забиває і дуже задоволений цим. Бажаю, щоб він якнайкраще закінчив сезон, без травм», — сказав головний тренер збірної України.
Дружба не понад усе
Варто розуміти, що Сергія Реброва не питали про Ярмоленка, якби команда перемогла. Та коли її возять по газону, а тренер біля лінії поля не виглядає лідером, таку людину шукають деінде.
Цікаво, що лідера шукають не лише вболівальники, а й гравці.
«Я згоден, що зміна поколінь іде. Але рік тому в нас були матчі з Бельгією, коли Ярмоленко, Степаненко були лідерами, з якими… Знаєш, коли ти десь не добігаєш на тренуванні — не те що в грі, а на тренуванні, — то ти розумієш, що цей погляд десь уже дивиться на тебе. Ти не міг цього допустити, щоб хтось не добіг, бо людина подивиться на тебе — і ти все зрозумієш», — сказав після шведів Миколенко. Схожу заяву зробив і Яремчук.
Очевидно, хлопці не вважають Реброва лідером, ба більше — не вважають своїм. Інакше пояснити їхні заяви не можна.
Аналізувати слова футболістів повинен Андрій Шевченко — президент Української асоціації футболу. Він стоїть за призначенням Реброва на посаду тренера збірної та співвідповідальний за її результат. Хоча б задля збереження своєї посади саме Андрію Миколайовичу звільняти свого друга Сергія Реброва, який, як бачимо, не налаштований іти сам. Бо ж у нього ще один «дуже важливий» матч. Сподіваємося, останній на чолі збірної України з футболу.
Поєдинок Україна — Албанія розпочнеться о 21:45 за Києвом. LB.ua проведе текстову трансляцію.