У межах сьомого Київського тижня критики, який відбудеться з 12 до 18 жовтня у кінотеатрі «Жовтень», традиційно буде показана програма ретроспективи світової класики. Цього року секція отримала назву «Людина з кіноапаратом».
У програмі — шість фільмів, які розповідають про тих, хто робить кіно, і хто його дивиться.
«Бульвар Сансет» (1950) Біллі Вайлдера вважається шедевром жанру нуар. Це похмура й водночас іронічна рефлексія на тогочасний Голлівуд із його вадами. У стрічці дивним чином перетинаються долі амбітного, проте неуспішного молодого сценариста, і актриси, яка була зіркою в епоху німого кіно, але пізніше стала забутою та ізольованою від гламурного життя Фабрики мрій.
Драматичний трилер «Крізь шпарину» (1960) британця Майкла Пауелла розповідає про серійного вбивцю, який використовує для своїх злочинів кінокамеру — щоб зняти передсмертний вираз жаху на обличчях жертв. Хоча тепер картина вважається одним з найкращих британських фільмів усіх часів, сучасники творця сприйняли її вкрай негативно — настільки, що режисер більше не зняв на батьківщині жодної стрічки.
У своїй комедії «Ед Вуд» (1994) режисер Тім Бертон переповідає реальну історію життя і творчості людини, яка здобула славу «найгіршого режисера всіх часів». За епатажем, ексцентричністю та мізерним бюджетом робіт Еда Вуда прихований палкий запал та незламний дух творчості. Він не зрадив своїх мрій навіть коли всі навколо намагалися його спинити, і став незабутнім кінематографістом, хоч і відомим не за майстерністю.
Також на фестивалі покажуть драматичну комедію «Ірма Веп» (1996) французького режисера Олів'є Ассаяса. У центрі сюжету стрічки опиняється в ролі самої себе улюблениця Вонга Карвая — гонконзька кінозірка Меґґі Чун. Головна героїня погоджується прибути у Францію для зйомок у рімейку класичного фільму, але її подорож перетворюється на комедію помилок і культурних зіткнень.
Драма «Ночі в стилі буґі» (1997) Пола Томаса Андерсона розповідає про іншу сторону кіноіндустрії — фільми для дорослих. Це портрет зламу часів, який фіксує перехід до доступніших відеокамер та домашнього відео, що прийшло на зміну порнокінотеатрам. У центрі цих історичних часів — злет і падіння хлопця, на ім’я Едді, який раптово отримує шанс стати великою порнозіркою.
Сповнений ностальгійної атмосфери «Прощавай, Dragon Inn» (2003) тайванського режисера Цая Мінляна розповідає про останній сеанс старого кінотеатру, який зачиняється назавжди. За словами кураторки фестивалю Дарії Бадьйор, фільм «видається дуже актуальним для Києва 2023 року; міста, що перетравлює небагатозальні кінотеатри та суспільні простори на догоду комерційній доцільності та напрочуд погано окресленій муніципальній культурній політиці».
Продаж абонементів уже стартував на сайті фестивалю. Квитки на сеанси надійдуть у продаж у згодом.
Київський тиждень критики — міжнародний фестиваль арткіно, кураторами якого виступають українські кінокритики й кінокритикині: співзасновниця Спілки кінокритиків України, критикиня, редакторка Дарія Бадьйор, кінознавець і режисер, керівник науково-програмного відділу Довженко-Центру Станіслав Битюцький, колумніст і автор видань LB.ua й DTF Magazine Сергій Ксаверов і кінокритикиня, лекторка курсу про кіно в «Культурному Проекті», кураторка кінозалу в онлайн-кінотеатрі SWEET.TV Анна Дацюк.
Програма Київського тижня критики складатиметься з кількох секцій: міжнародна та українська ретроспективи, міжнародна програма з гітами головних світових кінофестивалів, програма «Фокус» (добірка нових картин з України та іншої фокусної країни, сформована селективною комісією кінокритиків обох країн). Традиційно в межах події відбудеться нагородження Премією «Кіноколо».
Нагадаємо, програма української ретроспективи «Жіноча роль» присвячена легендарним акторкам різних епох та охоплює шість стрічок від 1928 до 1992 року.