Звідки взялася скульптура
Львівський тиждень скульптури 2023 мав би запам’ятатися як визначна мистецька подія року. Його програма виглядає направду цікаво: хедлайнерська виставка «Нове і Старе» в Палаці мистецтв, «Вулична галерея» – це скульптурна експозиція на вулиці Шевченка з низки персональних виставок та інсталяцій на вокзалах у Києві та Львові тощо. Але запам’ятається він скоріше скандалом навколо однієї роботи.
Серед головних акцентів концепції цьогоріч – експансія скульптури в громадські простори. З музеїв і виставкових залів твори скульпторів мають іти в люди, тимчасово ставати частиною публічних місць. Першою подією Тижня став Скульптурний маршрут у Стрийському парку. У нього увійшли твори, створені в різні роки різними художниками під час скульптурного симпозіуму в Каневі.
За 10 років діяльності симпозіуму митці створили визначний за розміром і якістю робіт парк, який став туристичною точкою Канева. Вісім скульптур, об’єднані лише місцем створення та матеріалом (усі виконані із сірого українського граніту), вирушили до Львова. Але знаменитою стала одна.
Увагу львів’ян привернула робота Василя Корчового «Впевнена». Із цієї фігури скульптурний маршрут мав починатися, але сталося так, що інші лишилися майже непоміченими. Скульптура зображає оголену огрядну жінку – у рішучій позі вона постала посеред Стрийського парку. Масове обурення «Впевненою» здійнялося вже під час монтажу, а через чотири дні після відкриття експозиції невідомі облили скульптуру мастилом і намагалися підпалити.
Що побачили львів’яни
Скульптура зазнала нищівної «критики» в соцмережах – до неї доєдналися і відверто маргіналізовані коментатори, і люди, дотичні до творчого середовища.
«Кому потрібні ці монстри в парку? Десь діти, люди мають насолоджуватися тишею і природою, а не страждати від такого візуального сприйняття», – написала донька відомого художника Володимира Риботицького, викладачка коледжу імені Івана Труша Соломія Риботицька у Facebook.
Основну масу претензій львів’ян можна умовно поділити на три категорії. Одних не влаштовує саме естетична складова скульптури як такої, інші побачили напад на моральні цінності, ще хтось не згоден з розташуванням скульптури в Стрийському парку. Не обійшлося без звинувачень у богохульстві та совковості твору.
В соцмережах, ті, хто мав протилежну думку, опинилися в меншості
Що хотів сказати автор
Скульптор Василь Корчовий зображує жіночу плюс сайз статуру вже багато років. Перші твори, що пізніше склали серію «Інша краса», він створив ще в студентстві, наприкінці 1980-х. Тож закинути йому умисну експлуатацію бодипозитиву навряд чи можна. Але саме апеляція до розуміння краси поза стандартами і є меседжем, який закладає Корчовий у свої твори.
«Як люди можуть бути різними, так і краса також різна. Я пропагую це, можна сказати, я розширюю межі гармонії, і розширюю їх уже 35 років. Щодо своїх творів я часто чую: «приберіть це уродство». Якби я зробив якусь капость, то мені було б незручно, але я впевнений, що це красиво. Я роблю скульптуру, красиву скульптуру, я не роблю жінку», – каже автор.
Складнощі сприйняття «Впевненої» саме як творчого висловлювання, можливо, і є однією з причин несхвальної реакції публіки. «Художник заклав у роботу, у саму її позу впевненість, а це дуже важливий фактор гідності людини. Він показав людину з відхиленням у вазі, яке соціуму важко сприйняти, але вона від того не комплексує. Звісно, що більшість людей сприймають скульптуру як реалістичний образ оголеної жінки. Але коли ми говоримо про «Впевнену», то постає питання, чи міг би Корчовий зобразити її навіть у якомусь мінімальному одязі? Я думаю – ні. Бо символіка оголеного тіла – це синонім чистоти людської форми. Адам і Єва, поки були без гріха, вони ж не мали одежі», – розповідає куратор Тижня скульптури Павло Гудімов.
Треба додати, що Скульптурний маршрут за задумом не є виставкою з якимсь наскрізним концептом. Кожна з восьми скульптур отримала певну автономію як у просторовому, так і в тематичному сенсах. Це скоріше презентація творчих робіт сучасних митців.
Чому така реакція
Непідготовленість суспільства до проблематики та форм сучасного мистецтва – одна з причин гострої реакції, на думку Павла Гудімова: «Не можна не помічати, що неприйняття сучасного мистецтва є однією з ознак неосвіченого суспільства. Це заперечення всього нового: я не розумію – я заперечую. Стосовно скульптури «Впевнена»: ми маємо реакцію суспільства на вихід за рамки архетипних уявлень про людське тіло. У Каневі під час роботи симпозіуму теж усе не було гладко. Але проєкт тривав роками. Власне своєю присутністю він і сформував толерантність і платформу для сприйняття іншого мистецтва», – каже куратор Тижня скульптури.
Культурологиня, кандидатка філософських наук Тетяна Продан зауважує, що реакція суспільства може бути пов’язана з багатошаровістю місцевого соціуму:
«Ми знаємо що у Львові є значна консервативно налаштована спільнота, але при тому існує велика кількість культурних осередків і окремих митців, які презентують альтернативні погляди. Скульптура «Впевнена» – це жінка з пишними формами, що стоїть у стверджувальній відкритій позиції, і тут уже закладено кілька меседжів, які провокують консервативну спільноту на захист через агресію. Це виклик. Бо для них, у принципі, неприпустима незалежна позиція жінки. Своєю появою в публічному просторі «Впевнена» зайшла на цю територію. До того ж на цю історію наклався скандал з пані Лесею Гасиджак» (очільниця Музею голодомору, яка стала об'єктом цькування через "невідповідну зовнішність". – Ред.).
Одним з очевидних слабких місць є брак комунікації в межах проєкту. Кураторський задум мав на меті стерти межі між виставковими та публічними просторами, і саме це особливо боляче зачепило львів’ян. Здатні толерувати всілякі мистецьки «витівки та неподобства» у спеціально відведених для цього просторах, містяни виявилися не готові побачити те саме на алеях Стрийського парку. Цікаво, наскільки перетинаються аудиторії відвідувачів міського парку та галереї сучасного мистецтва? Звісно, це повертає нас до питання освітніх прогалин. Проте у випадках з «Арбітрумом» і «Ксавером Моцартом» ця складова також відіграла значну роль – «Хто дозволяв це ставити? Міськрада? Ну нехай у міськраді й стоїть». Встановлення чогось у публічному місці, яке є спільною територією, вочевидь, вимагає формату спільного рішення, принаймні на цьому етапі.
Попри те, що реакція на «Впевнену» здійняла хвилю хейту, яка своєю чергою стала підґрунтям для акту вандалізму, в цьому є трохи позитиву.
«Після того, як робота Корчового з’явилася у публічному просторі, вона викликала хвилю різних реакцій, одні з них спустилися до звичайної лайки, інші є добре аргументованими. Є позиції знання і критичності, а є позиції незнання та некритичності. Люди, які бачили роботи Майоля, Ботеро, вони нормально сприймають таке. А та частина, яка безвилазно сиділа тут, вони у внутрішній злобі можуть не сприймати. Псування роботи — це в будь-якому випадку неприпустимо. Проте це процес, процес зростання, дорослішання. Ми не маємо стояти на місці», – каже Павло Гудімов.
«Якщо навіть ми втратимо цю скульптуру, все одно це варто було зробити, – вважає культурологиня Тетяна Продан. – «Впевнена» стала таким цапом-відбувайлом, на якого вилилося багато негативу, але вона запустила суспільний діалог, який дуже на часі. Хоч він і продемонстрував неготовність суспільства наслідувати цінності, про які ми зараз усі говоримо. Але цей діалог формує спільноту людей, що здатні критично мислити. Проте нам треба вчитися притомних форм висловлення протестів. Як би це парадоксально не звучало, потрібно робити ще більше подібних виставок, які провокують критичне мислення».
