Сучасні війни: два виміри
У сучасних війнах цінності, ідеологія, культура, гумор також є зброєю. Використання цих нетрадиційних засобів ведення війни дослідник пропаганди Пітер Померанцев описує терміном weaponization (перетворення на зброю). Збройний конфлікт має два взаємопов’язані виміри: реальний і дискурсивний. Культура загалом і медіакультура зокрема формують своєрідне тло сенсів (background of meanings), підкреслюючи важливість одних подій і применшуючи значення інших. Таким чином вони істотно впливають на прийняття політичних рішень.
Прикладом того, як дискурсивний вимір російсько-української війни взаємодіє з її реальним виміром, є концепція «русского мира», яка має ключове значення для неоімперіалістичної зовнішньої політики Росії. Цю концепцію вперше публічно озвучив президент Путін у 2001 році. Вона символізує ідеологію рашизму і гібридної (військової і культурної) експансії, згідно з якою сфера впливу РФ поширюється на всі території, де є російська присутність. У національному і глобальному гумористичному дискурсі чітко простежуються паралелі між рашизмом і фашизмом.
Водночас Путіна («Путлєр») в глобальному і національному гумористичному дискурсі часто зображають як Гітлера чи поруч із Гітлером/Сталіним, а то й обома диктаторами одночасно.
Політичний гумор: карикатури та меми
Політичний гумор є важливим елементом сучасної культури і базується на невідповідності між нашими уявленнями про те, як «повинно бути», і тим, як є насправді. Це – дієвий засіб соціальної критики. За словами американського композитора Неда Рорема, «гумор – це здатність бачити три сторони однієї медалі». Найпоширенішими жанрами політичного гумористичного дискурсу є карикатура та інтернет-мем.
Зауважимо, що сучасну політичну карикатуру та інтернет-меми, попри їхні відмінності, об’єднують дві спільні риси: по-перше, вони є гібридними медіатекстами, у яких взаємодіють вербальний і невербальний елементи; по-друге, вони є своєрідним «документом епохи», засобом передачі та зберігання соціокультурної інформації (епістемологічна функція). Крім того, політичний гумор виконує ідентифікаційну (розмежування ми-вони), ідеологічну (пропаганда і захист цінностей), емотивну (моральна підтримка) функції.
Політична карикатура є традиційним жанром гумористичного дискурсу; її можна трактувати як «дзеркало» актуальних подій, як засіб пропаганди та інструмент іміджу країни чи політичного діяча, як спосіб формування соціокультурної дійсності через культурні коди. Сьогодні політична карикатура є невід’ємною частиною будь-якого серйозного американського чи європейського видання, більшість з яких мають штатних карикатуристів. Карикатуру можна знайти у спеціальних вебгалереях (https://cartoonmovement.com/, https://caglecartoons.com/, https://www.toonpool.com/) чи на особистих сторінках карикатуристів у соцмережах.
Розвиток комп’ютерних технологій та інтернет-комунікацій спричинив появу нового типу медіатекстів, який отримав назву меми. Термін запропонував біолог Ричард Докінс, який за аналогією з генами визначив мем як «одиницю культурної інформації». Основними рисами мемів є здатність до реплікації, проста зовнішня форма і складний внутрішній зміст, які ми сприймаємо відповідно до власного розуміння соціокультурного контексту. Для мемів, як правило, характерне колективне і переважно анонімне авторство. Хоча є і винятки.
Сьогодні спостерігаємо інтерференцію мемів і карикатур: часто мем чи його елемент стає основою для карикатури чи іншого мема, які наповнюють «запозичену» форму новим змістом.
І карикатури, і меми функціонують у двох модусах політичного гумору: «диверсійному» (subversive) і «прихильному» (supportive).
Україна і українці – незламні нащадки козаків
Після 24 лютого 2022 року українські карикатуристи взялися малювати не лише Путіна та його воєнні злочини, а й свідчити своїми творами про героїзм ЗСУ, активно використовуючи візуальні метафори, які демонструють тяглість української військової традиції (козаччина, УПА).
Спротив українців, їхня згуртованість і незламність у боротьбі з ворогом також знайшли відображення в українських карикатурах. Національні і культурні символи (тризуб, прапор, калина, соняхи), які присутні майже в кожній українській карикатурі, свідчать про тяглість культурної традиції.
Українські карикатуристи використовують також і стилізовані зображення тварин (лелека, сом, кіт і т.ін.), а ще літературних персонажів.
Схожі мотиви присутні і у світовій карикатурі.
Зеленський: від клоуна до супергероя
З часу повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року Зеленський практично зник з українського гумористичного дискурсу, у якому він фактично «жив» з часу свого обрання, зазнаючи нищівної критики за спроби домовитися з Путіним і непрофесійність Зе-команди. Українські карикатуристи зосередили увагу на висміюванні Путіна та оспівуванні героїзму ЗСУ і цивільного населення. А проте, існують і «диверсійні» карикатури, мішенню яких є президент України або члени його команди.
У глобальному гумористичному дискурсі імідж українського президента стрімко еволюціонував з паяца (натяк на «кварталівське» минуле) до Прометея, супергероя, Супермена. Найчастіше цей образ зустрічаємо в американських карикатуристів.
Окрім назагал “прихильного” гумору, є приклади і “диверсійного”. У фокусі карикатуристів – постійні прохання Зеленського про постачання зброї та його залежність від США, єврейське походження і можлива співвідповідальність за війну, руйнівний вплив війни на глобальну економіку.
Біженці та Grain from Ukraine
Тема біженців з України і зернова угода домінують у карикатурах країн Близького Сходу (Сирія, Йорданія), мешканці яких до початку повномасштабної агресії Росії були основним контингентом біженців у ЄС. У своїх роботах карикатуристи критикують надмірну, на їхню думку, медійну увагу до російсько-української війни та біженців з України, подвійні стандарти ЄС (з акцентом на колір шкіри) у трактуванні біженців.
Карикатуристи з країн Глобального півдня присвячують чимало уваги темі впливу російсько-української війни на постачання зерна з України та блокування Росією зернової угоди.
Пригожин і його «путч»
«Похід» керівника ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина на Москву наприкінці червня цього року також не залишився поза увагою українських і світових карикатуристів. Основні тематичні акценти: внутрішньоросійська боротьба за владу, послаблення позицій Путіна, несправжність і кіношність цього путчу.
У фокусі карикатуристів також і кухарське минуле Пригожина.
Відповідна ініціатива Лукашенка і переїзд «вагнерівців» до Білорусі теж спричинили меми.
***
Реальний і дискурсивний виміри російсько-української війни взаємопов’язані. Практично кожен епізод, кожна подія фіксується у карикатурах і мемах, які є документами епохи і одним із засобів збереження культурної пам’яті. Різні країни обирають різні сюжети, та для нас після 24 лютого 2022 року карикатури і меми стали ще одним свідченням злочинної суті Росії і символом нашої несхитної віри в Перемогу.