Ірпінь – це те місто, яке завжди притягувало творчих людей. Ми пишаємося тим, що тут жили та творили художники Колесніченко, Донцов, Мурашко, Піаніда, Балясний, Сабадиш. На місці садиби, де в Ірпені мешкав відомий майстер пензля Федір Кричевський, встановлено стелу з білого мармуру із викарбуваним профілем художника. А оновлений сквер на розі вулиць Паламарчука і Грибоєдова носить ім’я заслуженого художника України Володимира Сидорука.
Ірпінь і сьогодні надихає до творчих звершень. У нас успішно працює загальноосвітня школа художнього профілю ім. А.С. Макаренка, яка щороку дарує Україні нових талановитих майстрів олівця та пензля. Сьогодні там вчителює художник світового рівня Костянтин Могилевський. Його графічні та живописні роботи можна побачити на вітчизняних та міжнародних виставках, а торік виставлялися у нашому історико-краєзнавчому музеї.
Сьогодні у музеї відкрито чергову виставку. На ній представлені роботи Миколи Канєвського, одного із тих художників, які оформляли експозицію Ірпінського історико-краєзнавчого музею 29 років тому. Канєвський – член Національної спілки художників України, розписував церкви і писав ікони в Бучі, Вишневому, Михайлівці-Рубежівці і Озірщині на Київщині. Картини Канєвського неодноразово виставлялися на персональних виставках у Києві, Львові, Черкасах, Чернівцях, Каневі, Бучі, Ірпені.
Микола Канєвський народився на Вінниччині в 1950 р. і закінчив художньо-графічний факультет Одеського педінституту ім. К.Д.Ушинського, три десятиліття прожив у Лісовій Бучі, брав участь у діяльності національно-демократичних організацій Ірпінського регіну. Нині живе в Києві, а дві його дорослі доньки – у Приірпінні.
На відкритті своєї виставки в Ірпені Микола Канєвський сказав: «Я бував у Словаччині, Франції, Італії, бачив багато європейських міст. Але Ірпінь стане кращим». І ми зараз робимо усе, щоб так і було.
У Стратегічному плані розвитку ірпінського регіону до 2020 року заплановано будівництво мистецького центру «Irpin Art House». Це буде багатофункціональний, великий за площею культурно-мистецький комплекс, що задовольнить одразу кілька нагальних потреб міста у культурній галузі. Плануємо там розмістити школу мистецтв, галерею для місцевих скульпторів, художників, фотохудожників, майстрів декоративно-прикладного мистецтва, музей сучасної культури Ірпеня.
Інколи мене запитують «навіщо будувати культурний центр, якщо у країні криза?» або «хіба на часі парк, якщо в країні погані дороги?». Як відомо, занепад середньовіччя в Європі закінчився тоді, коли виникла культура Відродження, яка несла і собі духовне оновлення, звернення до спадщини, гуманізм. І тільки вслід за мистецтвом почала розвиватися наука, економіка, інфраструктура. Це не моя відповідь. Це відповідь історії на питання, чи варто розвивати культуру у кризові часи.