“Підписання Президентом України Угоди про співробітництво в галузі сільського господарства між двома країнами відкриває нові можливості для бізнесу двох країн. Влада, це вкрай перспективний ринок”, - додає Посол і я з ним абсолютно погоджуюсь. Скористатись можливістю зміцнити позиції в далекій Індонезії для нашої країни є необхідним з цілого ряду причин. Україна останні тижні стала головною темою в Індонезії. Візит Президента Петра Порошенка, бізнес-форум за участю ділових кіл обох країн, а потім виставка EAST FOOD INDONESIA 2016, яка також радо приймала українців.
Одну з найбільших продовольчих ярмарок країни я мала честь відкривати з мером Сурабаї пані Трі Рісмахаріні. Увага індонезійських імпортерів була прикута до яскравого українського стенду. Спілка борошномелів України працює разом з ФАО та ЄБРР з метою розширити експорт до Індонезії та збільшити присутність українських продуктів з доданою вартістю товарів на азійському ринку. Не для кого не секрет, що в агропродовольчому експорті країни переважає сировина ( з 17 мільярдів доларів США агропродовольчої експорту в 2014 році було тільки 23 відсотка перероблених продуктів!). Низька продуктивність України в експорті доданої вартості може бути пояснено цілим рядом причин, в тому числі слабким знанням українських виробників вимог покупців, знання санітарних і фітосанітарних вимог країн-імпортерів.
Співпраця України та Республіки Індонезія в сфері сільського господарства займає перше місце в структурі українського експорту до цієї країни. За останніх пів року показники торгівлі сільськогосподарською продукцією між країнами виросли вдвічі. Більш того, за інформацією посольства України в Індонезії Україні вдалося увійти до числа 10 країн світу, які вчасно зареєстрували відповідні національні лабораторії згідно із законодавством Республіки Індонезія, що дало перевагу українським товаровиробникам перед іншими країнами, у тому числі Росією та Турецькою Республікою. Зараз згідно прогнозів, на ринок цієї країни очікується збільшення поставок української сільськогосподарської продукції..
Україна вже є лідер по експорту зернових у всьому світі. Цьогоріч ми вже побили рекорд з поставок зернових на міжнародні ринки. Індонезія тут не виключення. Черга розвивати експорт продуктів переробки. . До речі, з зерна можна отримувати більше 15 видів різної продукції (і не тільки харчової), а продукція переробки має додану вартість. в десятки разів більше.
За перше півріччя 2016 року українські борошномели експортували більше 166 тис. тон на загальну суму 33,7 млн. дол. США. Якщо порівнювати ці показники з минулорічними, то ріст становить 33,5%. Експорт борошна в Індонезію зокрема за цей же період: 9,9 тис. тон на суму 1,8 млн. дол. США. Хоча останні кілька років Україна залишилась одним з найбільших постачальників (major supplier) пшеничного борошна в цю країну. Паралельно, ми також суттєво збільшили експорт пшениці. І це при тому, що Індонезія суттєво зменшила імпорт борошна через розвиток власної промисловості в останні 5 років!
Хочу відзначити ще важливий «бізнесовий» момент, який грає для бажаючих експортувати в Індонезію важливу роль. Індонезія, на відміну від багатьох країн, не застосовує тарифну ескалацію (це коли ввізні мита на продукти переробки зростають в залежності від ступеня їх обробки). Ввізні мита досить низькі: на пшеничне борошно 5%, на борошно інших культур 5,4%, на крупу 5%, соєвий шрот 0%, соняшниковий шрот 2,9%. Тобто, за цей ринок збуту продукції з доданою вартістю варто боротись. Він не має квот. Також, продукція, що пройшла переробку, не потерпає від жорстких фітосанітарих обмежень на відміну від сировини: зернових та олійних культур.
І ще хочу підняти одне важливе питання. Що вигідно експортувати: зерно чи борошно? Вигідні обидва напрями. Але, поставки, прикладом, пшеничного борошна — це додаткова вартість, робочі місця, технології та надходження валютної виручки.
Як приклад: за 2015/16 МГ було експортовано 16,9 млн. тонн зерна пшениці по середній ціні 156 доларів за тону. За той же період виробники експортували 347 тис. тон муки, але вже за ціною 179 американських доларів за той же обсяг. Рахуємо, і виходить, що з кожної тони муки маємо збільшення валютної виручки на 23 долара з однієї тони.
Крім того, пшеницю з України у минулому маркетинговому році імпортувало 69 країн. При цьому скільки споживачів борошна чи комбікорму знає, що це продукт Made in Ukraine? А українська брендована мука з відповідним маркуванням експортувалась у 86 країн!
З огляду на всі вищевикладені чинники, впевнена, що така країна, як Індонезія має бути в полі зору українських експортерів. Особливо тих, хто впевнено обрав для себе поставки високомаржинальної продукції. Спільно з Асоціацією борошномелів та ФАО ми вже почали роботу з просування якісної української муки на міжнародні ринки. Народна мудрість говорить "Яка пшениця, така й паляниця". Весь світ вже оцінив зерно з українських ланів, час за борошном!