Кількома тижнями раніше керівник МВФ Крістін Лагард назвала Уряд Арсенія Яценюка найбільш реформаторським Урядом України, наголосивши, що нова українська влада «продемонструвала неймовірну готовність до реформ, якої не показувало жодне попереднє керівництво країни». З отриманням траншу, багато людей, з якими мені доводилося спілкуватися, сподіваються на стабілізацію економіки і обмінного курсу. Однак у мене є певні побоювання щоб оптимістичні настрої як моїх співрозмовників, так і пані Крістін не розбилися об глуху стіну безсистемності реформ «Уряду камікадзе» та відсутності політичної волі до їх впровадження.
В інтерв’ю з нагоди річниці свого прем’єрства Арсеній Петрович зазначив, що за 2014 рік його Уряд залучив 9 млрд. $ зовнішніх запозичень, а віддав 14 млрд. Сума боргів за цей рік, за його словами, зменшилася на 4 млрд. $. У своїх офіційних документах Мінфін справді відображає таку цифру.
Але чи не лукавить прем’єр, озвучуючи такі дані? В Україні офіційна валюта – гривня. Ми не друкуємо долари, правда? У Законі про держбюджет граничний рівень державного боргу зазначається в гривні. Так само, в гривні, передбачаються видатки на його обслуговування. Отже реальний показник державного боргу є саме той, що зазначений в гривні і він не зменшився, як каже Яценюк, а навпаки росте такими ж темпами, якими знецінюється гривня.
Протягом останніх 10 років рівень державного боргу України постійно зростав. Станом на 31.12.2014 року загальна сума боргів держави становила 1,1 трлн. грн. У порівнянні із 2013 роком його приріст склав 88,2%. За останні 10 років найбільш близькими темпами до цього держборг зріс у 2008 році, коли темпи такого зростання склали 83,3%.
З останніми змінами до бюджету граничний обсяг державного боргу на 31 грудня 2015 року Кабмін прогнозує в сумі 1.39 трлн. грн. Цей борг буде розрахований по курсу грн./дол. на 31 грудня 2015 року. МВФ же за підсумками 2015 року прогнозує зростання державного боргу України до 1,74 трлн. грн.
Таким чином загальний борг держави демонструє рекордні обсяги зростання. Уряд шаленими темпами влізає у борги і саме це не може додавати оптимізму, адже така ситуація лише нарощує приховані проблеми і дещо відтерміновує їх вирішення в часі. На додаток кожен розуміє, будь-який борг рано чи пізно треба віддавати, більше того – за користування позиченими грошима треба платити відсотки. Ці всі зобов’язання Україні завтра-післязавтра прийдеться виконувати, а для цього потрібно, щоб економіка працювала ефективно.
Якщо провести аналогії з іншими країнами, то ми побачимо, що більшість країн сучасного світу живуть в борг. Він виникає через бажання профінансувати видатків більше, ніж у держави є доходів, які може принести економіка. Тому держава приймає державний бюджет із дефіцитом. Між бюджетним дефіцитом і державним боргом існує пряма залежність. Для того щоб покрити дефіцит треба у когось взяти в борг.
Експерти визначають граничний рівень боргу країни відносно її ВВП, який можна вважати безпечним і який не загрожує країні дефолтом. За такого рівня боргу держава може своєчасно виконувати свої зобов’язання перед кредиторами і успішно планувати та використовувати фінансові ресурси всередині країни. Для України Бюджетний кодекс встановлює граничну величину основної суми боргу у розмірі не більше 60% річного номінального обсягу ВВП.
На кінець 2013 року державний та гарантований державою борг України становив 584,8 млрд. грн., що склало 40,2% ВВП. Це на 19,8% нижче критичного рівня. За даними НБУ сукупний державний і гарантований борг України за підсумками 2014 року досяг 71,5% номінального ВВП. Це уже перевищує гранично допустиму межу на 11,5% і свідчить про те, що у держави існують суттєві негаразди.
У моєму розумінні, держава може брати в борг стільки, скільки її економіка без проблем може заробити, щоб покрити як свій бюджетний дефіцит, так і сам борг та відсотки за його обслуговування. Якщо ми заліземо в борг настільки, що ефективності нашої економіки вистачатиме лише на те, щоб платити відсотки, а саме тіло кредитів накопичуватиметься, то це вірний шлях привести країну до дефолту.
У цьому контексті найбільша проблема України в тому, що гроші МВФ за новою програмою EFF не підуть на відновлення економіки. Це стабілізаційні гроші, які в основному будуть спрямовані на стабілізацію курсу гривні, повернення старих боргів і поповнення золотовалютних запасів держави. До слова, останні станом на 1 лютого 2015 року «схудли» до рекордно низького рівня – 6,42 млрд. $, чого критично мало не то щоб компенсувати збої економіки, але й щоб тримати відносно стабільним курс національної валюти.
Окрім цього, будь-яка позика – це продукт договірного процесу, який передбачає, що сторона, яка дає тобі в борг, автоматично висуває перед тобою певні вимоги. Так і в нашому випадку: МВФ висуває прямі вимоги для Уряду, серед яких реформування енергетичного сектора, зокрема Нафтогазу, податкова та антикорупційна реформи, реформування державних компаній, скорочення дефіциту держбюджету, скорочення дефіциту пенсійного фонду і дефіциту НАК «Нафтогаз» тощо. Окрім цього МВФ рекомендує Уряду ряд заходів, за допомогою яких можна реалізувати прямі вимоги. Серед них підвищення тарифів і відміна спецпенсій.
Як не дивно, Уряд кинувся реалізовувати саме рекомендації МВФ, а не вимоги. Зокрема, без затримок ухвалено рішення про підвищення тарифів для населення на газ, опалення, гарячу воду і електроенергію. Так з 1 квітня 2015 тарифи на централізоване постачання гарячою водою зростуть на 55-57%, а на опалення в середньому на 73%. Газ для опалення має подорожчати у 3,3 рази, а для приготування їжі – у 6 разів.
Окрім цього за ініціативою Уряду внесено ряд змін до законодавства, якими передбачається поетапне підвищення на 5 років пільгового пенсійного віку для жінок, підвищується на 5 років страховий, стажу для осіб, які мають право на пенсії за роботу в шкідливих умовах праці; працюючим пенсіонерам пропонується виплачувати пенсії у розмірі 85%, але не менше прожиткового мінімуму, а також скасовуються спецпенсії.
Якщо говорити грубо, МВФ вимагає від Уряду ліквідувати дефіцит «Нафтогазу», але його не цікавить яким чином Україна це зробить. Виглядає на те, що Уряд вкотре намагається повертати борги держави за рахунок простих платників податків, які і без того, внаслідок знецінення гривні та інфляції понад 30%, почуваються дуже кепсько.
Я розумію важливість кредиту МВФ для підтримки нашої економіки в тих умовах, в яких ми сьогодні живемо. Однак переконаний, якщо не буде рішучих дій «уряду камікадзе», якщо він лише піаритиметься на гучних заявах і не матиме політичної волі приймати жорсткі реформаторські рішення, то цей кредит, як і всі інші навпаки занурить Україну у таку боргову яму, з якої вибратися буде неможливо. А от що стосується реальних дій, а також політичної волі до реформ, то тут Уряд Яценюка реально буксує.
Ще до всіх цих переговорів місії з МВФ я неодноразово у своїх публікаціях заявляв, що потрібно негайно реформувати таку структуру як «Нафтогаз». У нас багато говорять про це і є вже енергопакет, але в Уряду до цього ніяк не дійдуть руки. Починати реформування із підняття тарифів для населення – не реформа. Маю чітке переконання – видобування, транспортування, зберігання повинні бути закріплені за окремими структурами. В результаті такого реформування має утворитися чіткий і прогнозований розвиток енергетичного сектора, а не так як сьогодні, коли з одного тільки «Нафтогазу» розкрадаються мільярди коштів.
Наступна вимога МВФ – скорочення дефіциту держбюджету. Ця вимога не те що не виконана, вона взагалі «виконується» у зворотному напрямку. Згідно із ухваленими (на вимогу МВФ) парламентом змінами до бюджету 2 березня, доходи бюджету збільшено на 22 млрд. грн., а видатки – на 35 млрд. грн. Граничний обсяг дефіциту Державного бюджету України, встановлений чинним Законом, складає 75,8 млрд. грн. Слід врахувати, що редакція ЗУ «Про державний бюджет України на 2015 рік» до змін 02 березня встановлювала значно меншу суму граничного обсягу дефіциту Державного бюджету України – 63,7 млрд. грн. Проста калькуляція цифр є підтвердженням явного ігнорування Урядом однієї з основних вимог МВФ.
Наявність дефіциту державного бюджету – величезна проблема для країни. Тому країна потребує рішень стосовно збалансування показників бюджету. Це стосується як доходів, так і, насамперед, видатків, які необхідно серйозно скорочувати. Чим більшим буде дефіцит бюджету, тим більше треба буде залізати в борги, або використовувати «механізм друкарського верстата» НБУ. Останній шлях взагалі згубний для економіки.
В нинішньому бюджеті, до речі, закладено зростання надходжень від Нацбанку – в 2,9 рази, з 22,8 до 65,4 млрд. грн. А кожна чергова емісія гривні означає автоматичний виток інфляції, нестабільність курсу і, як наслідок, збідніння населення. Останнім час ми стали безпосередніми свідками таких процесів, адже НБУ у непрямий спосіб покривав дефіцит того ж «Нафтогазу» і відразу ж економіку України починало лихоманити.
Наступна вимога, яку «уряд камікадзе» формально виконав – податкова. Обіцянка знизити кількість податків була дана Яценюком ще у 2014 році. Відповідно до нового Податкового кодексу, таких податків стало 9 замість 22 роком раніше (6 податків прибрали, а решту – трансформували або об'єднали). Однак, по суті, податків стало менше лише формально, але з'явилися нові платежі – наприклад, транспортний збір для власників авто з двигунами від 3 л, додатковий акциз з продажу алкоголю, сигарет і пального, а також податок на нерухомість. Ввели також збір з пенсій, що перевищують три мінімальні зарплати – 3650 грн. (15% від суми перевищення). Загальне податкове навантаження на бізнес і на громадян не зменшилось, а навпаки, зросло. Якого інвестора очікує Уряд, якщо багато українських підприємців переносять свою діяльність з України до сусідніх держав?
Щодо виконання Урядом інших вимог МВФ, можна наводити безліч прикладів, де такого виконання не існує. А це, повертаючись до початку публікації, не додає оптимізму сподіватися на краще. Незважаючи на те, що Яценюк назвав свій Кабмін «урядом камікадзе», протягом більш як 100 днів його діяльності жодних справжніх кроків камікадзе не здійснюється, системних реформ не проводиться. У Верховній Раді не зареєстровано урядових законопроектів щодо реформування ключових сфер економіки, податкової та пенсійної системи, лібералізації бізнесу. Уряд пішов іншим шляхом, шляхом витискання грошей з кишень і без того небагатих громадян. Без кардинальних змін в економіці та фінансовій системі кредит МВФ навряд чи зможе надовго стабілізувати ситуацію в економіці.
Вважаю, що Кабміну нарешті вистачить складати списки реформ, які він планує провести, а потім писати ще один план по їх реалізації, потім ще один з відповідальними виконавцями і так по колу. Потрібно переходити до реальних справ, кінцевою метою яких стане відновлення економіки, створення сприятливого бізнес-середовища, яке зацікавить нових інвесторів. Інвестиції, на відміну, від кредиту МВФ повертати не потрібно, але жоден інвестор не прийде в нестабільне середовище.
Якщо Уряд запустить реальні реформи, а населення в це повірить, Україна матиме шанс розпочати економічне відновлення. Як наслідок, зросте впевненість у ділових колах, підприємці створять нові робочі місця, зміниться на краще купівельна спроможність населення. У цій системі також дуже важливим є уникнення дефіцитності бюджету та його збалансування, а також відновлення довіри до банківської системи. Варто сто разів подумати перед тим, як запускати чутки у ЗМІ про те, що Уряд прийняв рішення «тимчасово націоналізувати» депозити населення в разі воєнного стану. Зрозуміло, що після такого сигналу населення почало масово забирати з банків свої депозити (23 лютого 2015 став рекордним днем – українці забрали з банків рекордну кількість грошей – 2,2 млрд гривень).
Наостанок: очевидно, що рано чи пізно нам неминуче довелося б підвищувати тарифи на енергоносії для населення. Але, на мою думку, в пакеті з таким рішенням одночасно повинна бути розроблена і прийнята Урядом програма енергетичної ефективності, – в ній держава гарантувала б часткову компенсацію за перехід на енергоефективні джерела енергії. Це був би колосальний шанс зменшити енергозалежність України. І в першу чергу від путінської Росії.