Розберімо злочин геноциду за формами й буде наглядно видно, що саме цей воєнний злочин Росія вчиняє проти України, проти цілого народу.
Першою формою цього воєнного злочину є саме вбивство членів певної групи осіб.
Станом на вересень 2023-го року Росія вбила 9 614 цивільних осіб і 504 дитини за даними доповіді Управління верховного комісара ООН з прав людини. Цифри не остаточні, бо тільки можна уявити, скільки ще тіл захоронено під уламками будівель на тих територіях, які залишаються тимчасово окупованими і доступу ми до них не маємо. Для прикладу у Маріуполі, ворог спочатку рандомними обстрілами цілив по будинках, де були люди, а зараз зачищаючи цілі вулиці, стирає сліди злочинів назавжди. А там були люди, які загинули у власних будинків і тепер їх ніхто і не знайде.
На звільнених територіях ми бачили страшні картини з масовими захороненнями цивільного населення: в братських могилах знаходили навіть тіла дітей. На Харківщині, на власні очі, бачив поховані цілі сім'ї. Багато людей знаходили з ознаками насильницької смерті, із зав’язаними за спиною руками та розстріляними впритул.
Російські військові вбивають невибірковими ракетними обстрілами, закатовують, страчують українців. Це все свідоме знищення мирного народу.
Другою формою геноциду називають нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам певної групи.
Росія калічить українців як фізично, так і психологічно. Від російських атак станом на вересень 2023-го року поранено 17 535 осіб і 1123 дитини. Ворог пропускає українців через фільтраційні табори, де примушують роздягатись, знущаються, катують, ґвалтують, незаконно утримують. Чинять моральний тиск і принижують людську гідність.
Близько 20-ти тисяч цивільних заручників утримуються в РФ, і це грубе порушення норм міжнародного гуманітарного права та Женевських конвенцій.
Люди потребують не лише фізичної реабілітації, а й психологічної, бо коли людина вижила, їй залишилися шрами, як на тілі, так і на душі, які будуть нагадувати про війну до кінця життя.
На звільнених територіях знайдено десятки катівень, а на Херсонщині у катівнях перебували навіть діти, яких незаконно там утримували і катували голодом.
Третя форма геноциду – це створення членам групи умов, які розраховані на повне чи часткове її знищення.
Тут можна згадати масовані ракетні атаки по енергетичній інфраструктурі. Минулого року Росія почала обстрілювати за 5 днів до початку опалювального сезону, а цьогоріч все повторилося знову. Країна-агресорка намагається створити українцям умови в яких потрібно виживати. Бо коли взимку нема електрики – це означає немає тепла, світла, зв’язку і води. Навіть елементарно немає можливості спекти хліб у пекарнях.
Також можна нагадати про підрив Каховської ГЕС, коли люди втратили свої домівки, були змушені чекати на порятунок на дахах будинків, а у когось не вистачило сил дочекатись і люди потонули. Також через теракт без прісної води залишились цілі регіони.
Росія отримуючи поразки на полі бою, воює з цивільним населенням аби знищити якнайбільше представників української нації.
Четвертою формою геноциду називають унеможливлення народження дітей в середовищі групи.
Російські військові вчиняючи сексуальне насильство пов’язане з конфліктом, блокують морально і фізично репродуктивні функції українців. Пригнічують і деморалізують особу. Для насильства не існує ні віку, ні статі, бо російські військові вчиняють його проти дітей, чоловіків, жінок, літніх людей.
Офісом Генерального прокурора зафіксовано 156 фактів сексуального насильства. Вік жертв від 4 до 82 років.
Росія використовує сексуальне насильство як тактику війни, зброю та інструмент приниження та придушення українського народу.
П’ятою формою знищення народу є саме насильницька передача дітей з однієї групи в іншу.
Тут важливо зауважити, що станом на вересень Росія викрала 19 546 дітей і насильно депортувала їх на інші території РФ, ТОТ чи Білорусі під приводом оздоровлення або порятунку.
Спростивши процедуру всиновлення в Росії, окупанти роблять з українських дітей росіян і намагаються зламати й перевиховати російською пропагандою. Влаштовують в російські сім’ї і змушують забути все, що пов’язувало їх з Україною: мову, історію, родину.
Діти – цвіт нації і, викрадаючи наших дітей, росіяни хочуть знищити нашу націю.
Росія руйнує вбиваючи. Вбиває катуючи. Знущається над всіма, хто позиціонує себе як українець.
Не можна говорити, що це поодинокість чи випадковість. Всі воєнні злочини Росії проти України, не є випадковими. Це свідоме і завчасно заплановане знищення народу України та всього українського. Це системність дій, які спрямовані на знищення українців, як нації.
З невимовною ненавистю російські військові вбивають людей, катують, ґвалтують.
А ті, нібито прості громадяни Російської Федерації, радіють смерті невинних цивільних та маленьких дітей, які гинуть від російських ракет.
І своєю радістю вони підтверджують власну співучасть у злочині – злочині геноциду!
Ця ненависть роками програмувалася в їхніх головах російською пропагандою. Щоденно викарбовуючи у свідомості росіян, що українців як нації не існує: є лише проросійське населення, а всі інші – це “нацисти”, які як “нелюди” “розпинають” хлопчиків і тому подібні історії, – тому їх потрібно знищувати.
Але як виявилось після повномасштабного вторгнення, то немає тих, хто чекає Росію з квітами, тому всі, хто став на захист України, автоматично стали “нацистами” і всіх їх потрібно вбити.
Вище керівництво Російської Федерації сповідує ідею знищення українців як нації, використовуючи при цьому в якості настільної книги, працю російського публіциста Гаспаряна, “Денацификация Украины. Страна невыученных уроков”.
Чому я говорю “настільна книга”? Бо відомо, що її закупляли за державні кошти для адміністрації президента РФ і якщо прослідкували використані терміни з промови Путіна 24 лютого перед початком повномасштабного вторгнення, то вони перегукуються із самою книгою. Ніби саме Гаспарян “написав” війну в Україні.
У цій книзі автор публічно закликав владу РФ до геноциду українського народу, під виглядом “денацифікації” України. Зокрема шляхом воєнних дій на її території і забезпечення повного зовнішнього контролю. Він описував що і як саме потрібно зробити з українцями для того, щоб їх знищити. І Росія на нашій землі діє ніби згідно з цієї методички.
Нема і не може бути виправдань тому, що робить Росія на нашій землі. Країна-терорист чинить геноцид українського народу, що є міжнародним злочином і саме це має бути предметом розгляду на спеціально створеному трибуналі.
Кожен, хто дав злочинний наказ, і кожен, хто його виконав, має понести справедливе покарання. Не виключенням є вище військове і політичне керівництво Російської Федерації, а також ті, хто публічно закликав до геноциду.
Україна обов’язково переможе і кожен відповість за скоєне сповна.
Ніколи не забудемо і не пробачимо.
Слава Україні!