Як вдалося досягти такого результату на навчаннях?
Друг Метис, офіцер управління підготовки 1 корпусу НГУ «Азов»: Я виконував роль командира зведеної групи 1 корпусу НГУ «Азов», у яку входили екіпажі бригад «Любарт» і «Буревій». У нас були різні завдання на цих навчаннях, але перш за все – надання експертизи з приводу розвитку безпілотних систем в Україні, огляд і експертиза безпілотних систем Швеції і взагалі країн-партнерів НАТО, бо там було немало представників.
Це були не змагання і не перемога. Але ми змогли себе проявити завдяки багатьом факторам. У першу чергу це наш бойовий досвід, досвід корпусу, система управління корпусу, солдатоцентричність корпусу. Ми змогли налагодити взаємодію між нашими екіпажами і з екіпажами Швеції з Центру безпілотних систем. Сформували команду, підкоригували систему управління під реалії війни. Так отримали певну перевагу.
Хто входив в умовну команду противника?
Друг Метис: Нас постійно міняли, щоб різні сторони могли з нами взаємодіяти. Тому окреслити, що якісь країни були противниками – це неправильно. Різні команди, які грали як наступальна або сторона оборони, постійно змінювались. Кожна команда була насичена офіцерами і сержантами-посередниками з різних країн світу. Конкретно на нашому відтинку, на півдні Швеції, брали участь авіація з Нідерландів, розвідка з Франції та інші підрозділи.
Чи ви самі обирали, на яких безпілотниках працювати, якщо так, чому обрали саме такі моделі?
Друг Метис: Українська команда прибула на навчання зі своїми безпілотними системами. Буде трохи некоректно використовувати комерційну назву. У виборі ми керувалися досвідом, пілоти обирали те, з чим буде комфортно працювати.
Чому не надали переваги закордонним системам? Бо ми недостатньо досвідчені в тих чи інших системах: або не користуємося ними, або вони унікальні для якоїсь іншої країни.
Який, на ваш погляд, загальний рівень підготовки іноземців?
Друг Квіта, командир роти розвідувальних БпЛА батальйону безпілотних систем «Нахтігаль» бригади «Любарт»: Ми працювали в команді з ними. Вони, наприклад, краще знають місцевість, ми маємо більше саме практичного досвіду у війні. Тому це була синергія. Наша команда вже була зібрана, ми співпрацювали з їхніми пілотами БпЛА.
Який практичний досвід в іноземців, враховуючи, що на їхній території немає активних бойових дій?
Друг Метис: Безпілотні системи — це не новинка для світу. І ті підрозділи, які були з нами, далеко не новачки в безпілотних системах. Та сама Швеція брала участь у різних миротворчих операціях за кордоном. Тому розуміння безпілотних систем і їхнього застосування в цілому країни-партнери мають, через що ми швидко змогли знайти з ними спільну мову. Тому ми не прийшли наче, знаєте, з космосу.
Шведи з нашої команди, представники Центру безпілотних систем доволі грамотні люди. З нами спілкувалися на рівні спеціалістів. Вони застосовували свої борти успішно, ми — свої, і це відбувалося під українським командуванням на навчаннях.
Кожен працював за власними тактиками і доктриною. Єдине, що було спільним — система управління, побудована за українськими стандартами корпусу «Азов».
Чи бачите ви спроби партнерів облаштовувати системи захисту від російських дронових атак у Європі? Чи планують вони покладатися на залучення українських військових?
Друг Метис: Це краще запитати в аташе з питань безпеки різних країн. Але всі країни зараз залучені до комплексної оборони. Дрони — це складник оборони. Розвиток безпілотних систем у всіх країнах і арміях світу не є чимось унікальним. Просто російське вторгнення в Україну показало, що трансформація неминуча.
Ви проводили брифінг для шведських військових й інших учасників навчань, ділилися досвідом. Про що вони питали, чого хотіли навчитися?
Друг Метис: Брифінги проводили неодноразово, з різними рівнями управління. Їх будували за системою After Action Review, тобто розбір подій після дій. Глобальні питання ми менше обговорювали.
Українська система управління, програмне забезпечення дещо відрізняються від країн НАТО, це зовсім інші продукти. Їм було цікаво, як ми будуємо цю систему управління, систему імплементації дронів у компоненту військ. Не як окремий рід військ — безпілотні системи, а загалом. У них є досвід, свій підхід, але щоб побудувати найкраще, треба вивчити все, порівняти і побудувати вже власну систему.
А взагалі спілкувалися на різні теми: і застосування, і управління, і підходи, і протидія дронам.
Якщо створюватимуть єдину міжнародну систему захисту від російських атак, це має бути лише єдина система управління чи може йтися про застосування однакових дронів?
Друг Метис: Важко говорити про стандартизацію системи управління на рівні країн світу й армії, тим паче таких військових альянсів, як НАТО. Це вже більш політичне рішення. Але стандартизація — основний шлях для досягнення високого рівня співпраці, особливо якщо це співпраця між різними країнами світу. Ні для кого не новина, що країни НАТО досягли успіху завдяки своєму підходу STANAG (Standardization Agreement). Елементарний приклад: споріднені типи боєприпасів, споріднені типи палива для техніки, певні підходи в плануванні. Стандартизація — це все, що чекає будь-які військові альянси.
Чи треба використовувати однакові дрони? Ми маємо усвідомити, що в Україні величезний спектр дронів, я навіть сказав би — величезний «зоопарк». Наприклад, на смузі 1 корпусу «Азов» надвеликий добовий розхід дронів. Добропільський напрямок, де ми успішно воюємо — один з найгарячіших напрямків на війні в Україні. Тому якби один виробник забезпечував усі війська в Україні, це було б наднавантаження. Жодні спроможності світу не можуть забезпечити фронт. А якщо говорити про якусь стандартизацію для дронів на міжнародному рівні, треба бути реалістом: різні країни будуть використовувати різні продукти. Справа взагалі не в найменуваннях БпЛА.
Українська команда не вперше продемонструвала перевагу: нещодавно бійці 412 бригади СБС Nemesis розповіли, як у травні 2025 року на навчаннях перемогли війська НАТО. Чи іноземні команди враховують свої помилки, досліджують ваші переваги, проводять аналіз дій? І що саме дає українцям участь у таких навчаннях?
Друг Метис: З приводу аналізу — само собою. Це роблять усі країни світу, які хоч якось залучені в міжнародну політику, у формування військових доктрин. Я не кажу про Північну Корею. Хоча і Північна Корея, мабуть, аналізує і свої помилки, і досвід інших країн.
Досвід сучасної війни здобувають зараз тільки дві країни — Росія і Україна. І ми, як союзники НАТО, наших західних партнерів, звичайно, готові ним ділитися. Думаю, обговорення після навчань якимось чином може впливати на формування їхніх доктрин або застосування дронів безпосередньо.
Для України це прекрасний кейс, бо, по-перше, ми виступали українською збірною солянкою 1 корпусу НГУ «Азов». Я вперше познайомився з цими хлопцями, які були зі мною у Швеції. Ми дуже швидко злагодились і між собою, і з нашими шведськими колегами. Я в цьому вбачаю великий успіх і показник того, що єдиний бар’єр для нашої спорідненої праці, сумісного виконання завдань лише мовний.
І такі навчання дають можливість показати, що Україна є стратегічним і ключовим елементом системи безпеки в Європі й у світі. І що ми можемо на рівні з країнами НАТО, будь-якими західними партнерами виконувати завдання. Це демонстрація наших сил, досягнень і досвіду.
Які ваші загальні враження від навчань?
Друг Метис: Враження позитивні, приймаюча країна — Швеція — прекрасна, з прекрасними людьми. Дуже хороший прийом, хороше ставлення до України. Нас усюди — неважливо, чи на військових базах, чи в цивільних містах — дуже тепло приймали. Україну поважають, цінують за її боротьбу. Привезли зі собою багато дружніх контактів. Ну і, звичайно, те, що ми заявили про себе як про корпус, як про підрозділ — це дуже хороший досвід, я хотів би його повторювати і повторювати.
Хоч ми змінили багато регіонів Швеції, працювали з багатьма підрозділами, в побудові взаємодії в нас взагалі не було проблем. Нас поважали, до нас прислухалися. Якби мені сказали: «сьогодні їдеш у котрусь бригаду Швеції працювати, налагоджувати взаємодію», я був би на сто відсотків впевнений, що в нас ця взаємодія вдалася б.
Друг Квіта: Класно було попрацювати з хлопцями. Класно, що ми хоч і з різних країн, але в задачах мислили однаково.
Я працював просто пілотом, ми виконували стандартні задачі, як на війні. Там такі самі хлопці, як і ми, військові, так само виконують задачі. Якоїсь сильної різниці між нами і ними, як людьми, я не побачив.