Євроінтеграційні процеси України підвищують фокус уваги до практики формування доходів місцевих бюджетів у країнах Європейського Союзу (далі ЄС). У кожної країни присутня власна модель фіскальної децентралізації, яка враховує значну кількість факторів – економічних, демографічних, інституційних, політичних тощо. У країнах ЄС переважна більшість країн (23 з 27) мають дворівневу бюджетну систему – державний та місцеві бюджети, натомість Австрія, Бельгія, Іспанія, Німеччина – трирівневу. В цих країнах, враховуючи адміністративний устрій субнаціональні органи влади мають більше управлінської та фінансової автономії.
Податкові надходження є важливим джерелом формування доходів місцевих бюджетів європейських країн. До п’ятірки країн з найбільшими значеннями показника питомої ваги податкових надходжень у доходах місцевих бюджетів протягом останніх двох декад належать Швеція – 57,6%, Німеччина – 59,7%, Латвія – 51,5%, Франція – 47,1%, Фінляндія – 46,9%. Утім, показник податкових надходжень до місцевих бюджетів не може бути єдиним критерієм фіскальної децентралізації. Основні економічні та політичні вигоди від фіскальної децентралізації обумовлюються можливістю місцевої влади приймати відповідні рішення у сфері оподаткування. Під останніми слід розуміти встановлення і регулювання бази оподаткування, податкових ставок і пільг. Як правило – такі повноваження у місцевої влади є щодо майнових податків.
Податок на майно (далі ПнМ) відіграє доволі важливу роль у формуванні податкових надходжень місцевих бюджетів у країнах ЄС. Протягом останніх двох десятиліть середнє значення частки майнових податків у загальній структурі податкових надходжень місцевих бюджетів у державах-членах ЄС становить 34,6%. Найвищі значення цього показника зафіксовано у Франції – 60,2%, Словаччині – 60,8%, Румунії – 61,6%, Болгарії – 62,3%, Естонії – 80,5%, Литві – 80,7%, Греції – 90,2%, Ірландії – 100%.
У державах-членах ЄС у переважній більшості випадків одночасно оподатковуються два класичних об’єкти нерухомого майна – земля та будівлі (житлові та нежитлові). Однак, у деяких випадках оподатковуватись може виключно земля – така практика присутня, наприклад, в Естонії та Данії, а в Литві, Нідерландах та Ірландії об’єктом оподаткування виступають будівлі, які розташовані на земельних ділянках, а сама земля не підлягає такому оподаткуванню. За результатами дослідження Діагностика системи місцевого оподаткування виявлено резерви підвищення фіскальної значимості ПнМ в Україні. Врахування досвіду країн ЄС є корисним з метою реалізації зазначеного. В цьому контексті доцільно виокремити два блоки:
а) вдосконалення основних елементів ПнМ;
б) адміністрування ПнМ;
Перший блок заходів найбільш доцільно реалізовувати при суттєвому покращенні безпекової ситуації чи у повоєнний період, проте пропозиції слід напрацьовувати і обговорювати в експертному середовищі вже зараз. Питання удосконалення адміністрування ПнМ серед пріоритетних в порядку денному владних інституцій усіх рівнів, активно дискутується на різних майданчиках та у фахових колах. Вважаємо за доцільне представити певні пропозиції для обговорення. Розпочнемо з основних елементів ПнМ:
Встановлення мінімальної ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Ставки цього податку в країнах ЄС або фіксовані, або знаходяться у визначеному відсотковому діапазоні від вартості об’єкту нерухомості. Для відома: у переважній більшості випадків базою оподаткування періодичних податків на майно виступає вартість об’єктів оподаткування (нерухомості та землі). Проте у 4 країнах ЄС базою оподаткування виступає площа, зокрема у: Чехії як для земельних ділянок, так і для нерухомості; у Польщі для всіх об’єктів нерухомості; у Румунії для земельних ділянок; у Словаччині – для всіх типів нерухомості.
В Україні можна знайти ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі ПнНМ), розміром 0,001% від мінімальної заробітної плати (далі МЗП), тобто близько 7 коп за кв. м. Адміністрування такого податку є економічно невиправданим. Встановлення мінімальної ставки, скажімо, на рівні 0,5% від МЗП дозволило б унеможливити вплив «політичних» мотивів встановлення ставок ПнМ, коли депутати місцевих рад можуть свідомо занижувати ставку для певних типів нерухомості. Крім того, встановлення мінімальної ставки мало б доволі суттєвий фіскальний ефект для бюджетів територіальних громад, і цілком відповідає практиці держав-членів ЄС.
Встановлення підвищеної ставки ПнНМ на рівні подвійної максимально ставки податку (3% від МЗП) для приватних будинків об’єктів незавершеного будівництва, які знаходяться в такому стані більше 5 років від дати отримання дозволу на будівництво.
Дана пропозиція сформована на основі досвіду Фінляндії, де діють підвищені ставки податку для незавершеного будівництва. Практика «псевдо об’єктів незавершеного будівництва», де фактично все готово, у таких будівлях проживають мешканці, має масовий характер по країні та має бути врегулюваною, у тому числі за рахунок фіскального механізму.
Надання права органам місцевого самоврядування самостійно визначати розмір пільги щодо неоподатковуваної площі нерухомості шляхом таких дій: а) встановити граничний (максимальний) рівень пільги (зниження бази оподаткування) у Податковому кодексі України на існуючому рівні; б) передбачити право органів місцевого самоврядування самостійно встановлювати згадану податкову пільгу в заданому діапазоні (для квартир від 0 до 60 кв. м, для будинків від 0 до 120 кв м), виходячи з оцінки майнового стану платника податку. Альтернативний варіант заходу впливу – підвищити згадані пороги до 80 кв м для квартир, 150 кв. м для будинків та 230 кв. м. для різних типів об’єктів житлової нерухомості та відмовитися від практики оподаткування ПнНМ лише перевищення зазначеної площі.
Важливим трендом адміністрування ПнМ у країнах ЄС є використання цифрових технологій, що є надзвичайно актуальним для застосування у вітчизняній практиці. Пропозиції щодо удосконалення процесу адміністрування в контексті цифрових рішень полягають у наступному:
Посилити координацію центральних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо наповнення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в тому числі шляхом оцифрування архівів БТІ.
Наразі дефіцит інформації у згаданому реєстрі складає близько 50%!
Відмовитись від формування і надсилання податкових повідомлень рішень (далі ППР) у паперовому вигляді.
Надсилання ППР здійснювати за допомогою електронного кабінету платника податків, для зручності – дублювати у «Дію». Для тих громадян, які не вміють користуватися електронним кабінетом або не мають можливості отримання інформації через такий ресурс, можна створити безкоштовну адміністративну послугу при Центрах надання послуг у відповідних підрозділах органів місцевого самоврядування та при місцевих Центрах обслуговування платників державної податкової служби.
Органам влади більш активно використовувати сучасні засоби для ідентифікації об’єктів нерухомого майна та перевірки цільового використання землі; цифрові продукти для виявлення незареєстрованих об’єктів оподаткування; big-data для роботи з фіскальними кадастрами.
Удосконалення місцевого оподаткування спрямовано на підвищення фінансової спроможності територіальних громад, а збільшення надходжень від ПнМ до місцевих бюджетів сприятиме безперешкодному наданню людям необхідних суспільних послуг на якісному рівні.
Публікація підготовлена за підтримки Європейського Союзу і його держав-членів Німеччини, Швеції, Польщі, Данії, Естонії та Словенії. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю її авторів і не може жодним чином сприйматися як такий, що відображає погляди Програми «U-LEAD з Європою», уряду України, Європейського Союзу і його держав-членів Німеччини, Швеції, Польщі, Данії, Естонії та Словенії.