Вас здивували результати виборів?
На кожних виборах є якийсь сюрприз. У 2012 році це був «Удар». Ще раніше «Свобода». Цього разу цим сюрпризом виявилися мажоритарники, хоча ми і так розраховували взяти 100 округів. Опитування останнього тижня показували, що у нас зростав рівень підтримки, це по-перше. По-друге, ми моделювали різні ситуації щодо того, як ухвалюватимуть рішення виборці, які не визначилися. У нас були опитування з половини округів, які показували, що від 25% до 40% респондентів до останнього не знали, за кого голосуватимуть. Зазвичай невизначені розподіляються між усіма партіями. Ми також моделювали малоймовірний сценарій, за якого всі проголосували б за нас. Як виявилось, саме він спрацював. Думаю, це пояснюється короткою кампанією – у виборців не було багато часу, щоби зайнятися цим питанням і визначитися. Тому вирішували в останній момент, зокрема просто підтримавши курс президента голосуванням за кандидатів «Слуги народу».
Добре, що ви визнаєте той факт, що це не перемога партії, а успіх Зеленського.
Це успіх не лише президента та його курсу. Це перемога кандидатів також, тому що вони дуже багато працювали.
Чинні депутати, які в хорошому сенсі працювали на округ і не заплямували себе, скаржились, що провели десятки зустрічей з виборцями і програли, а якийсь «слуга народу» влаштував один концерт за всю кампанію і виграв.
Люди схильні звинувачувати зовнішні обставини в своїх поразках.
Концерт поп-зірок на Софійській площі вам теж не допоміг?
Від нас у Києві балотувались реально нові обличчя – вони не є депутатами Київради чи забудовниками. Люди були розчаровані тим, у якому форматі існувала київська політика і як працювали столичні депутати. Тому такий результат.
Саме у Києві балотувалося багато незаплямованих народних депутатів.
Не сперечаюсь. Вікторія Пташник, наприклад.
Леонід Ємець, Борислав Береза.
Опитування показувало не дуже велику впізнаваність Ємця на округу. Як для депутата, це дивно. Щодо Берези – то це дискутивно, чи був він хорошим депутатом. Я не живу на Троєщині, мені важко зрозуміти, що він робить на окрузі.
Як ви самі пояснюєте феномен того, що депутати, які працювали на округ, програли ноунеймам?
Чому ноунеймам? Наші кандидати за два місяці стали впізнаваними за рахунок медійної складової. Плюс, якщо казати про Київ, то вони позиціонувалися як одна київська команда.
Ресурс «1+1» яку роль у цій перемозі зіграв?
У Києві ресурс телеканалу – це перебільшена історія. Хто в столиці дивиться телевізор?
Ви зараз отримали величезну любов народу, яка є певним результатом ненависті до попередніх політичних еліт.
Можливо.
Ви розумієте, що через рік-другий вас ненавидітимуть так само?
Якщо ми станемо такою ж елітою, то звичайно. Однак ми не плануємо цього робити.
Тоді запитаю інакше. Ви усвідомлюєте, що вас будуть менше обожнювати?
Звичайно. Є ж «медовий місяць» у влади. Якщо ми будемо виконувати те, що запланували і що обіцяли, то втрата любові народу не відбуватиметься у таких катастрофічних масштабах, як було раніше.
Після спілкування з різними членами вашої команди складається враження, що ви або в рожевих окулярах, або просто формуєте зручний для себе порядок денний у медіа, сподіваючись на вічну прихильність виборців. Нібито ви не усвідомлюєте, що отримана любов народу випадкова і тимчасова.
Так ми не боремось за народну любов.
А за що ви боретесь?
Ми боремось за майбутні зміни. Я особисто не хочу бути депутатом довго – п’яти років вистачить. Так само президент на один строк прийшов. І багато людей у нашій команді теж не бачить себе в політиці все життя. У нас є місія, яку ми повинні виконати за цей період.
Мені здається, що слова представників вашої команди розходяться з діями. Президент сказав, що готовий до непопулярних рішень. Насправді, він зараз робить все для того, щоб отримати схвальні овації від виборців. Помічник президента Сергій Шефір теж це визнав і в інтерв’ю LB.ua говорив, що команда хоче подобатися народу.
Подобатись народу в результаті дій, а не в результаті якогось позиціонування.
Щоб подобатись народу, треба знижувати тарифи і ціни на продукти.
Але так само народ хоче встановлення справедливості. Боротьба з корупцією – третя за важливістю тема після тарифів і миру.
Тільки цим мають займатися правоохоронні органи, а не президент. Чи заради оплесків, ви готові виганяти секретаря міськради?
Поки немає інших важелів впливу, президент використовує ті інструменти, які має. У нас була зустріч у Черкасах, де Анастасія Красносільска презентувала реформу правоохоронних та антикорупційних органів. Після цього до нас підійшли мери містечок і запитували: «Ви ж саджати почнете не з нас? У вас там на горі є кого». Тому я вважаю, що такі дії – це зрозумілий сигнал для еліт в різних закуточках про те, що будуть встановлені нові правила. Велику частину з них введе Верховна Рада.
Як ви оцінюєте внесок у перемогу партії оцього образу Лукашенка, у який увійшов президент?
Що таке образ Лукашенка?
Виганяти чиновників з наради, тиснути, щоб писали заяву на звільнення.
Я думаю, люди підтримали партію, бо розуміють, що президенту треба команда, щоб здійснювати обіцяні реформи.
Ви сказали, що значна частина виборців визначилася в останній тиждень.
Це звичайний ефект виборів.
І цей ефект не пов’язаний з диктаторским стилем поведінки президента, який так до вподоби народові?
Не думаю, що це напряму пов’язано. Та й взагалі, аби такий сигнал дійшов до виборця, потрібно щонайменше два тижні. Те, що президент почав свою діяльність, може і вплинуло на рейтинг партії і кандидатів. Можливо, хтось звернув увагу після таких активних медійних дій.
Власниця бізнесу в окупованому Криму і донька продюсера «Ліги сміху» Ірина Борзова перемогла на мажоритарному окрузі на Вінниччині. Що вона буде робити зі своїм підприємством?
Усі депутати мають виконати вимоги Конституції і відмовитись від управління бізнесом – продати чи передати в управління.
Тобто у вас немає якогось фільтру для людей, які ведуть справи на окупованих територіях?
Наскільки я знаю, але це краще уточнити в неї, – вона не веде цей бізнес, а має якісь організаційні проблеми з продажем. Як я розумію, ним хтось інший керує.
Коли у вас журналісти запитують про токсичних кандидатів, ви зазвичай кажете, що, мовляв, поговорили з ними і все з'ясували. Ви і справді у таких важливих питаннях, як бізнес в Криму чи зв’язки з Росією, робите висновки лише з того, у чому вас переконують кандидати?
Розмову з кандидатом ми починаємо з даних, які знайшли у результаті перевірки чи які є у пресі. Тобто у нас завжди є про що запитати кандидата. Ми працюємо над тим, щоб налагодити довіру як всередині команди, так і між політиками та суспільством. Люди дивуються, чому нам так вірять виборці. Для України це незвичний досвід, бо протягом тридцяти років не було такого рівня довіри з боку народу до влади. Хіба що короткочасний до Ющенка чи Порошенка. Але у них довіра швидко вивітрилася, у нас, схоже на те, буде довго триматися.
Це ще Верховна рада не почала працювати, а у вас уже такі пафосні прогнози.
Якийсь час буде точно триматися. Ми сподіваємося, що довіра всередині команди дозволить нам вибудовувати її і з суспільством.
«Перемога у десятці округів серйозних конкурентів – це результат роботи медіа і наших блогерів»
Ваша головна фішка – це нові обличчя. Але людей не з політики вела в парламент не лише «Слуга народу». Як ви з точку зору політтехнологій поясните неуспіх «Голосу»? Усе ж маючи таких професіоналів у команді, можна було взяти набагато більше.
Протягом останніх двох тижнів на них була дуже велика «чорнушна» атака. Як я розумію, вони орієнтувалися на виборців Галичини і Києва, приділяли велику увагу Facebook. Користувачі цієї соцмережі взагалі погано голосують. Це активні люди, інтелігенція, креативний клас. Хтось поїхав у Барселону, хтось – на якийсь психологічний табір. У моїй стрічці багато людей писали, що підтримують Вакарчука, але чимало з них фізично не були поблизу виборчих дільниць і не перереєструвалися на вибори.
На Галичині частково «збили» явку. Хоча й самі опоненти від цього програли. Тому, думаю, результат «Голосу» – це наслідок «мінусових» технологій.
Тобто вам пощастило, що ви не грали на одному електоральному полі з Петром Порошенком?
Ми і не збирались там грати. Світ прихильників Петра Олексійовича, його команди і наших прихильників – це взагалі різні всесвіти зараз.
Партія «За життя» вас «мочила» схожими способами?
На кількох округах у Східній Україні були складні історії з їхніми кандидатами. Вони вели доволі агресивну кампанію, спиралися на адмінресурс, на адміністрації заводів. Нашим кандидатам – не директорам виробництв – було важче з цим боротися. У Луганській області спрацювала класична історія з купівлею голосів, цукром і так далі.
Чому цукор і гречка не спрацювали в інших регіонах?
Цукор і гречка працюють там, де є певні передумови. У Луганській області кілька років працює стала мережа. Якщо подивитися на області, де виграли мажоритарники-самовисуванці, то це переважно аграрні регіони – Хмельницька, Чернігівська, Одеська області, Волинь. Це сільські райони, де рівень проникнення соціальних мереж не такий високий, щоб давати опір таким методам, і правоохоронна система часто афілійована з місцевими феодалами.
Але у вас є потужний ресурс – «1+1», а сільське населення дивиться телебачення.
Я вважаю, що перемога у десятці округів серйозних конкурентів – це результат роботи медіа і наших блогерів. Олександр Дубінський і Ольга Василевська зробили для цього велику роботу. На «1+1» завжди виходили програми розслідувань, як-то «Гроші». Рівень переглядів цих проектів по телебаченню зрівнявся з інтернетівськими показниками.
Вам не соромно за ці так звані «розслідування» Дубінського?
Не всі бачив. Подивлюсь і визначусь, чи соромно мені.
«Я, як майбутній депутат, розумію, що теж буду не завжди згідний з тим, що вирішила фракція»
Коли ж ми заговорили про Схід, то давайте зупинимося на обраних мажоритарниках. До Ради проходять кандидати, які підтримували бойовиків, хтось навіть допомагав проводити «референдум». Перед новою Верховною радою стоїть завдання обмежити право бути обраним?
Щодо обмеження права бути обраним, треба консультуватися з конституціоналістами. Щодо тих, хто вже обрався в парламент з таким бекграундом, то зняття депутатської недоторканності допоможе вирішити цю проблему і правоохоронні органи проведуть необхідні процеси.
У новому парламенті працюватимуть разом організатори сепаратистського «референдуму» і ветерани, герої України. Переважно – у різних фракціях. Але люди з різними поглядами є й у вашій партії. У депутатки від «Слуги народу», учасниці Євромайдану Анни Коваленко в ефірі «Суспільного» запитали, як вона буде працювати у одній команді з Максом Бужанським й Олександром Дубінським. Вона ж відповіла: «Спочатку треба впоратись з непереборним бажанням вистрілити у ногу комусь із них». А потім додала, що буде їх переконувати.
Це ж така метафора, певно.
І все ж, з одного боку у вас є активістка Євромайдану, з іншого – Олександр Дубінський, який каже, що «Слава Україні» – це нацистський лозунг.
Це він раніше казав?
Так. Перед вами стоїть завдання перевиховати всіх кандидатів на український лад?
Чому перевиховати? Україна довго була в горизонтальному дискурсі – Схід/Захід, Європа/Митний союз. Протягом останніх півроку дискурс перетворився на вертикальний – між старим і новим. Наша політична сила об’єднала нові обличчя, але горизонтально це подекуди різні люди. Наше завдання – якраз зробити з них за рахунок дискусії і пошуку спільних позицій команду, яка буде далі реалізовувати заплановане. Немає проблеми в тому, що у людей різні думки. Проблема з'явиться, якщо вони не зможуть разом працювати.
Ви думаєте у Бужанського і Коваленко не буде виникати протиріч щодо майбутнього Донбасу?
Дискусія якраз і потрібна для того, щоб їх звести до одного компромісного або навіть третього варіанту. Ще є партійна дисципліна. Я, як майбутній депутат, розумію, що теж буду не завжди згідний з тим, що вирішила фракція.
Або Офіс президента.
Однаково фракція буде вирішувати, чи підтримувати законопроект.
Тобто ваші депутати не зможуть голосувати всупереч позиції фракції?
Ми будем шукати модель, за якою таких питань поменшає.
Тобто не зможуть.
Зможуть, звичайно, але потім будуть нести відповідальність за своє рішення.
«Серед наших депутатів немає олігархів. Чого їм боятися?»
У вас є якесь ледь не метафізичне бачення ролі тамадів і їхньої необхідності в українському парламенті. Можете пояснити?
У мене метафізичне бачення не щодо тамадів, а української політики. По-перше, журналісти і блогери – як складова еліти – бачать у нас загрозу. Найбільше мене дивує порівняння з 1917 роком і більшовиками.
Думаю, це випливає з того, що серед керівного складу перших більшовиків не було людей з вищою освітою. Більшість з них закінчувала хіба що приходські школи.
У нашого керівного складу є вища освіта, навіть по дві.
У даному випадку під освітою я маю на увазі компетенцію, особливо серед мажоритарників.
На мажоритарці дуже багато людей з двома, трьома освітами. Ця критика – нормальна реакція інтелігенції на зміни. Якби я був представником, наприклад, середовища партії «Демократична сокира» і хотів би прийти до влади, а це вдалося б іншій політичній силі, то, звичайно, написав би, що вони не такі класні, як я. Далі працюють медійні технології. Беруть 10 кандидатів без освіти, не говорячи про решту 240, активно обговорюють лише перших. У людей складається враження, що всі в партії «Слуга народу» неосвічені.
Другий момент – про «тамадів», його вже почали переосмислювати. Я бачив кілька колонок на цю тему, що ми таким чином даємо проявитися молоді. Вперше взагалі в історії України молоді люди братимуть участь в політичному житті країни. Більш схожим на представника молоді є, як пише Соня Кошкіна, «хлопчик у підстріляних штанцях», аніж феодал, який роздає гречку.
Молода людина може працювати в громадській організації, а не вести весілля.
Більшість з наших депутатів пройшли громадський шлях. Є також ті, хто просто вирішили спробувати себе в умовах відкриття соціальних ліфтів, які ми запропонували.
У першій частині вашого пояснення є одна невідповідність загальним тенденціям. Зеленського і партію критикували не лише «порохоботи».
Я «Демсокиру» привів як приклад і не вважаю їх фанатичними прихильниками Порошенка. Але мав на увазі ширшу категорію – розумних людей, для яких прихід до влади «коміка» – перша особиста трагедія, а друга – що за ним не прийшли 200 випускників Стенфорда, а лише п'ять. Інтелігенція завжди критично налаштована до будь-якої влади і до нас також.
Я намагаюся пояснити, що не всі люди, які критикують ваших тамадів, заздрять і хочуть до влади. Багато-хто панікує через їхню некомпетентність, відсутність менеджерського досвіду, нерозуміння законодавчих процесів чи регламенту Верховної ради. Це породжує питання і критику щодо того, як недосвідчені люди будуть керувати країною.
«Краще 5 років помилок, ніж 50 років саботажу». Я от вже почав читати регламент, там 250 сторінок. Це не найважчий документ в житті, його можна осилити. Усі, хто має бажання і натхнення, можуть розібратися. Плюс, ми проводимо тижневу школу і будемо постійно організовувати навчальні заходи для депутатів. Є інститут помічників. Ми хочемо більше державного фінансування спрямовувати на напрацювання рішень, роботу різних think tank (аналітичних центрів, – LB.ua). Частину законотворчої роботи може робити не депутат. І краще, щоб її робив не парламентар, а незалежні центри – це європейська практика. У мажоритарників за час передвиборчої кампанії накопичилося багато питань, які треба вирішити і які не вимагають фантастичного досвіду в державному управлінні. Для цього достатньо написати запити, скористатися своїм правом прийому громадян.
Я так розумію, ви підтримуєте думку всієї вашої команди, що будь-яка кухарка може керувати країною?
Якийсь тамада може керувати країною, а якийсь не може, якась кухарка може, а якась – ні. Навіщо все узагальнювати? Через такі узагальнення потім поширюється думка, що у нас усі кухарки і тамади без вищої освіти.
Якщо ми говоримо про депутатів, то репутаційна складова важлива, бо довіра до влади складає 6%. У фокус-групах кажуть, що питання професійності важливе на 10-20%, а на 80-90% – порядність і виконання депутатами обов’язків.
Не боїтеся, що молодих людей, які до цього багато не заробляли, можуть спокусити сумами заможніші політичні сили?
Такий ризик завжди є. Багато людей розуміли, куди йдуть, і повинні були розрахувати збереження.
Візьмемо до прикладу ведучого чи фотографа з регіонального містечка. Можливо, він заробляв менше, ніж у середньому депутат (20-40 тисяч гривень). Але, уявімо, приходить до нього якийсь зацікавлений чоловік і пропонує 10 тисяч доларів за голосування за потрібний законопроект. Очевидно, що цей ведучий щонайменше задумається.
Може задуматися, але буде паралельно знати, що існує невідворотність покарань, а також політична і кримінальна відповідальності.
Існує великий ризик, що ви будете тероризувати своїх депутатів, маючи правоохоронні органи, і за потреби – змушувати голосувати за законопроект.
Я не буду нікого тероризувати. Якщо людина буде вчиняти корупційних дій, то вона буде нести покарання. Маніпулювати цим ніхто не буде
Ваші депутати цікавилися цим питанням? Їх не тривожить ваша монополія на владу?
Ні, серед наших депутатів немає олігархів. Чого їм боятися?
Знаєте, «була би людина – стаття знайдеться».
Це підхід такий собі.
Це поганий підхід, але ми говоримо про ризики, які виникають, коли одна політична сила концентрує всю владу у своїх руках. Одна з небезпек – депутат буде голосувати так, як вам потрібно.
Можливо.
Ви це визнаєте, давайте зафіксуємо. Серед ваших кандидатів уже помітно певні групи впливу. Від Волині проходить багато людей голови облради, соратника Коломойського Ігоря Палиці, в Франківську – помічники нардепа, члена «УКРОПу» Олександра Шевченка, у Чернівцях – багато кандидатів, яких за даними ЗМІ, затверджував Ілля Павлюк (його називають «королем контрабанди»). Ці люди, маючи кілька десятків депутатів, зможуть вас шантажувати цими ж голосами. Ви такі ризики усвідомлюєте?
Я не думаю, що в новій Раді буде така стара історія про якихось «розводящих» чи контролерів. Ми будемо налагоджувати роботу фракцій таким чином, щоб не було таких впливів.
Тобто, маючи правоохоронну систему, ви Палиці за потреби зможете дати відпір?
Як ми можемо обговорювати використання правоохоронної системи таким чином? Це ж елементи старої системи. Правоохоронна система сама буде працювати належним чином і буде підзвітна.
«Може бути ухвалений новий закон «Про столицю», який вимагатиме перезавантаження всієї Київради»
Ви призначили дострокові парламентські вибори, щоб скористатися високим рейтингом Зеленського, у вас це вдало вийшло. Будете так само намагатись спіймати електоральний «хайп» на позачергових місцевих виборах?
Поки що немає інформації, окрім чуток, що таке рішення прийнято. Верховна рада має запрацювати для початку.
Тому що ви не доходили до Офісу президента?
Доходив.
І що там кажуть?
Такої інформації не чув.
Богдан не планує?
Не знаю, треба в нього запитати. Це не було предметом моєї розмови з ним.
З Богданом у вас яка комунікація?
Робоча.
Таким він може здатися людям, які виросли десь в інститутах шляхетних хлопців чи дівчат. Коли ти маєш справу з людьми, які цілеспрямовані, може здатися, що вони не звертають увагу на твої потреби. Але насправді – просто відстоюють свою ціль.
Як партії працюватиметься в умовах, коли Богдан чи інші представники Офісу президента у принципі керуватимуть фракцією і парламентом?
Не думаю, що буде так. Тобто фракція і партія побудовані на тих самих принципах і програмі, з якою переміг Володимир Зеленський. Ми є частиною команди і не можемо бути поза тим процесом, який відбувається з боку глави держави. Так, ми президентська партія, але питання ручного керування уже немає великого сенсу.
Як це немає? Попереду найцікавіше – можливість проштовхувати свої закони?
Немає своїх законів – є програма, яку ми обіцяли виконувати. Частину законопроектів готує Офіс президента. Частина – приблизно сто документів – напрацьована вже в наших робочих групах.
Які найцікавіші? Які найрадикальніше змінять наше життя?
Скасування недоторканності.
Це ваше життя змінить.
Це життя країни змінить. Плануємо вносити зміни до регламенту, які дозволять відновити довіру до Верховної ради, бо депутати стануть більш дисциплінованими. 30 законопроектів стосуються децентралізації.
Давайте змоделюємо ситуацію: Офіс президента вносить законопроект, проти якого виступає громадськість. Чи буде у партії можливість не підтримати його?
Треба обговорити конкретний закон.
Тоді конкретний приклад: партія підтримає розділення посад голови Київської міської ради і КМДА?
У нас уже є кілька законопроектів «Про столицю», і їхні автори мусять шукати згоди. Давайте дійдемо до етапу конкретних ініціатив, тоді будемо обговорювати.
І все ж, якщо буде така ініціатива, ви голосуватимете?
Якщо це дозволить хоча б на третину наблизити управління Києвом до якогось пристойного європейського стандарту, то я буду це підтримувати. Тому що зараз управління здійснюється у ручному режимі. Місцеве самоврядування у вигляді депутатів не є представницьким, бо їх не знає 95% киян. Захищає інтереси жителів менша частина обранців. На тримільйонне місто – 110 депутатів. Депутат Київради зараз представляє більше людей, ніж парламентар. Систему районної влади заблокували попередники.
Я запитую не про депутатів. Між вами і Кличком розгортається конфлікт. Рейтинг підтримки останнього серед киян показує приблизно 38%. За вашого Олександра Ткаченка (гендиректор «1+1» обраний народним депутатом за списком «Слуги народу», – LB.ua) стільки не проголосують.
Чому він «наш Ткаченко»?
Тому що він був дев'ятим номер у списку вашої партії, а тепер уже народний депутат.
Звідки такі думки, що він буде балотуватися в мери? Він про це ще не казав.
Джерела LB.ua кажуть, що хоче.
Багато хто хоче.
Ви його не підтримаєте?
Я буду підтримувати, якщо він піде, звичайно. Але ситуація може по-різному розвиватися. Може бути ухвалений новий закон «Про столицю», який вимагатиме перезавантаження всієї Київради.
Або є ще інший сценарій – дострокові вибори, які ви програєте.
Чому це?
У Кличка хороший рейтинг.
Грановський (народний депутат Верховної ради 8 скликання від БПП, який програв "Слузі народу" вибори на мажоритарному окрузі у Харкові, – LB.ua) теж вважав, що в нього прекрасний рейтинг.
«Представників старих систем у будь-якому разі в уряд не хочемо»
Давайте поговоримо про кадрові призначення. Уже визначили, хто буде в президії Ради?
Це дискутується зараз.
Разумков чи Стефанчук?
Разумков достатньо компетентний, як і Стефанчук.
Ви готові місце в президії віддати комусь з інших партій ?
Можливо, місце другого віце-спікера.
Кому?
Ми б хотіли комусь із нових сил.
Ідея з коаліцією вже відпала, правильно?
Чекаємо зараз підрахунку голосів. Я так розумію, що потенційні партнери теж в очікуванні.
Потенційні партнери скаржаться, що ви граєте в якусь медійну історію з запрошенням у коаліцію, але за весь час навіть не спромоглися зателефонувати Святославу Вакарчуку чи іншим представникам «Голосу». У чому проблема?
Немає проблеми.
Ви не хочете коаліції? Це просто гарні слова.
Наприклад, Андрій Магера (колишній член ЦВК, – LB.ua) каже, що ми й не можемо створювати більшість з іншими, бо вже самі є коаліцією.
Він сказав це нещодавно, а запрошення президента в коаліцію звучало раніше. Чому ані Зеленський, ані Разумков не зателефонували Вакарчуку?
Треба запитати в них. Я цього не можу зробити, бо у мене немає номера Вакарчука.
Ви все-таки граєте в медійну історію.
Ми чекаємо результатів.
Ви вже маєте результати.
У нас є шість проблемних округів.
Це ніяк не вплине на той факт, що у вас уже є більшість. Ви захопили владу, час це визнати.
Це не захоплення – це чесні вибори.
Скористаюся сленгом тамадів, аби сказати, що ви «морозитеся» від «Голосу».
Ми не морозимося, ми зайняті своїм поствиборчим процесом.
Є вже конкретно визначені кандидатури на міністрів?
Ні. Хоча можливо на якесь міністерство і є, але я не можу про них говорити.
Тому що все вирішує Офіс президента?
Ні. Тому що я думаю, хтось себе уже десь бачить.
Наприклад, ви?
Ні, в уряд не дуже хочу.
Як щодо кандидатури прем’єра?
Портрет визначений. Зараз тривають пошуки.
Ви чию кандидатуру підтримуєте – Владислава Рашкована (представника України в МВФ, – LB.ua) чи Олексія Гончарука (заступника керівника Офісу президента, – LB.ua)?
Треба слухати програму обох кандидатів.
Ми ж розуміємо, що партія проголосує за кандидатуру, яку запропонує президент чи Богдан.
Якщо портрет визначено і вони обоє підпадають під нього, то далі справа у деталях – як і що вони збираються робити.
Богдан проштовхне свого Гончарука?
Я не знаю особисто Рашкована, але я слідкую за його Facebook-сторінкою, і мені подобається, як він пише про навчання своєї доньки в Америці. З Олексієм я знайомий, до нього великих питань немає.
Тож Богдан наполягає на його кандидатурі?
Мені поки не наполягав.
Аваков лишиться ?
Не знаю.
Звісно ж, все «вирішує» партія без участі президента.
Партія – це 254 людини у фракції. Будемо обговорювати.
Не вірю, що ви досі не вирішили.
Ми ще навіть не зібралися. Люди працюють на округах, встановлюють результати, протоколи збирають.
Але ж ці питання не вирішуватимуть люди з округів. Ви з Разумковим маєте якийсь голос щодо призначень?
Не обов’язково все в цій країні вирішують якісь там троє-п’ятеро людей. Міністрів подає прем’єр-міністр. Тобто це буде його відповідальність.
Якщо буде Рашкован – людина не з вашої команди – ви погодитесь на його кандидатури, коли вони не співпадатимуть з вашими інтересами?
Будемо дивитися. Олексій теж був не з нашої команди, але дуже добре долучився. Якщо ми співпадемо у цінностях і підходах, то спрацюємося.
Ви говорите про роботу, а я – про конкретних кандидатів.
Поки конкретних кандидатів немає.
«Голосу» ви готові якісь крісла віддати в уряді?
До цього питання ми ще не дійшли. Ми ж не формуємо квотний уряд. Ми формуємо уряд технократів.
У «Голосі» багато хороших професіоналів.
Якщо це буде технократ, то партійна належність – другорядне питання. За винятком представників старих систем, яких ми у будь-якому разі не хочемо в уряд, навіть якщо вони технократів.
Михайлу Радуцькому (власник мережі приватних клінік «Борис» обраний нардепом, – LB.ua) пропонували очолити Мінохорони здоров’я, але він не дуже хоче. Які ще кандидатури на цей пост?
Не чув про інші, окрім Михайла.
Вмовляєте Радуцького?
Не те, щоб вмовляємо. У нього є своє бачення того, як краще реалізувати реформу. Можливо, він знайде необхідний формат.
Тобто Радуцький таки буде міністром?
Не впевнений, але у нього точно є своє бачення, як краще реформувати сферу охорони здоров’я.
Сергій Бабак (обраний народним депутатом за списками «Слуги народу», – LB.ua) може бути міністром освіти і науки?
Усі необхідні компетенції у нього є, він розуміє цю сферу, займався управлінням в освіті.
Він виявляв вже таку ініціативу?
Теоретично може, так. Я знаю, що Сергій напрацював пакет освітніх законопроектів, тож готовий йти у профільний комітет.
Гриневич може лишитися?
Не впевнений.
Аналогічно.
Започатковані ними реформи у сфері охорони здоров’я і Нової української школи збираєтесь продовжувати?
Більшість наших пропозицій щодо загальноосвітньої школи розкривають і удосконалюють реформу НУШ. Що стосується охорони здоров’я, то відкрутити назад реформу буде важко, але їх треба ретельно проаудіювати, тому що до неї більше питань, ніж до освітньої.
Реформу першої ланки залишите, правильно?
Певно, що так. Це треба в Михайла уточнити.
Генпрокурором буде заступник керівника ОП Руслан Рябошапка, правильно?
Таке було озвучено президентом.
Він затверджений?
Президент сказав, що є кілька кандидатур, але...
Рябошапка – основна.
Основна.
«Не всі самовисуванці нам підходять»
Який перший законопроект винесете на голосування?
Мабуть, про недоторканність.
Гучний законопроект президента про люстрацію постмайданівської влади буде винесений на голосування чи це був передвиборчий піар?
Подивимось. Президенту вирішувати, чи переносити його зі старого парламенту на розгляд нового.
Яка доля Виборчого кодексу?
Треба дочекатися, чи президент його підпише.
Ви плануєте проводити реформу адміністративного устрою України. Можете детальніше розповісти?
Це не нова ідея – їй майже 5 років. Реформа передбачає збільшення повноважень влади місцевого рівня і, відповідно, зменшення ролі таких елементів, як державні адміністрації, і заміну їх на префектури, які будуть слідкувати за законністю рішень місцевих рад. При такій моделі потужний районний рівень не сильно потрібен, тому мова йде про укрупнення районів, якими опікуватиметься префект.
Уряд вже розробив законопроект про інститут префектів, його але не встигли винести на голосування. Ви з ним ознайомилися?
Так, у нас є група, яка займається децентралізацією і місцевим самоврядуванням.
Урядовий проект будете брати за основу?
Щось буде робитися з нуля, щось – доопрацьовано.
Скільки залишите районів?
Мова йде про 100.
Щоб провести цю реформу, потрібні зміни до Конституції, а значить – 300 голосів у парламенті. Де ви збираєтесь їх взяти?
Децентралізація є у всіх у програмах. Її підтримують.
Будь-яке голосування може перетворитися на політичну гру. Мовляв, ми не голосуватимемо, бо це не наш законопроект чи просто на зло.
Тоді ці політичні сили будуть нести відповідальність перед своїми виборцями.
У цьому контексті хочу запитати, скільки самовисуванців ви готові залучити до фракції.
Подивимося, скільки забажають. Але не всі самовисуванці нам підходять.
Ще ніхто не просився?
Поки ні.
Хто буде працювати у комітеті з закордонних справ, представляти Україну у ПАРЄ? У вас мало дипломатів. Ще ж є посади в уряді. Може, залучите Петра Олексійовича?
Від нас? Навряд чи. Ми маємо людей з потрібним досвідом.
Хто це, окрім Богдана Яременка, який працював консулом?
У списку в нас є Галина Михайлюк, яка працює в Консультативній Місії Європейського Союзу в Україні, є Святослав Юраш – молода зірка дипломатії, є випускниця Оксфорда Єлизавета Ясько, яка точно буде займатися чимось, пов’язаним з міжнародним відносинами. Серед мажоритарників потужна у цій сфері Марія Мезенцева з Харкова, вона прямо зараз у відрядженні у Брюсселі.
Тож на сам кінець – за Петра Олексійовича у ПАРЄ будете голосувати?
Будь-які голоси за Петра Олексійовича чи Юлію Володимирівну треба розглядати предметно.
Це предметно. Петро Олексійович – представник України в ПАРЄ?
Мені навіть про себе зараз важко сказати, чи буду я голосувати за нього. Що вже казати про фракцію.