Кисіль, Аліпія та молдавська братія
Уже згадуваний Свято-Покровський Голосіївський чоловічий монастир іноді неофіційно називають «молдавським» або «молдавською лаврою». Намісником (ігуменом) монастиря з 1993 року є митрополит Ісаакій (Андроник). Він народився у Молдові, як і значна частина братії монастиря.
Ще на території монастиря похований відомий кримінальний авторитет 90-х років Володимир Кисіль. Його родина фінансувала відбудову обителі — облаштовували, не шкодуючи грошей, пафосно і «по-багатому».
Головна «фішка» Голосіївського — культ матінки Аліпії. Офіційна УПЦ МП так і не визнала Аліпію святою. Однак це не заважає керівництву монастиря експлуатувати її популярність серед народу й заробляти на цьому гроші. Люди несуть записки й пожертви, сподіваючись на диво. І ні, сусідство «мощей» Кисіля з юродивою Аліпією цьому не заважає.
А ще цей монастир прославився переховуванням бразильського найманця Рафаеля Лусваргі, який воював на боці терористичного угруповання «ДНР». Убивця українців був засуджений до 13 років ув'язнення, але згодом вирок скасували. У травні 2018 року виявили, що бойовик не просто відвідує храм, а проживає на території монастиря, працює в трапезній і навіть готується стати ченцем. Представники УПЦ МП тоді стверджували, що Лусваргі перебував у них законно як «прочанин» і не займався жодною деструктивною діяльністю. Довелося втрутитися представникам націоналістичних організацій, які його звідти буквально «витягнули».
Кирилова вотчина
Корецький монастир на Рівненщині досі напряму підпорядкований Московському Патріархові. Таке прописано в статуті організації, а настоятельок монастиря призначає Синод РПЦ, як це було з чинною ігуменею Парфенією (Новак). Її призначили в листопаді 2021, а в лютому того ж року там же, в Москві, в Покровському монастирі, возвели в сан.
Як сталося, що монастир на Рівненщині перейшов у пряме підпорядкування РПЦ? Історія сягає 1984 року, коли Патріархом МП був Пімен, а екзархом в Україні – Філарет (Денисенко). Кажуть, що чинна на той час ігуменя Наталія (Ільчук) щось не поділила з неофіційною дружиною Філарета Євгенією Родіоновою і попросилася в підпорядкування до Пімена, котрий її радо прийняв.
Важливо, що настоятелям чи настоятелькою в РПЦ не може стати «випадкова» людина. Обов’язкова умова – особиста відданість патріарху, залученість в життя церковної адміністрації, адже часто йдеться про серйозні кошти.
Скажімо, Корецький монастир лише за 2023 рік задекларував 5,5 мільйона гривень доходів. А у власності синоду Російської Православної Церкви, який є засновником монастиря, залишається 15 об’єктів нерухомості – це і церковні споруди, і приватні будинки, і земельні ділянки. На території України, так.
А для того, щоб патріарху Кирилу було зручніше навідуватися в свою «вотчину», тут навіть збудували вертолітний майданчик.
У листопаді 2022 року спецслужби завітали до монастиря із обшуком, виявили проросійську пропагандистську літературу і значні суми готівки. Про подальше не повідомлялося.
Восени 2025-го року Державна служба України з етнополітики та свободи совісті провела релігієзнавчу експертизу Корецького монастиря на Рівненщині та виявила ознаки його афілійованості з Російською православною церквою. Як і належить, видала припис про необхідність припинення діяльності монастиря. Наразі тривають суди.
Бастіон «русміра» в бандерівському краї
Почаївська лавра – справжній бастіон «русміра» на заході України, в бандерівському краї.
Десятиліттями тут отруювали людські уми русміровською літературою і проповідями, так званими «почаївськими листками», де розповідали про «гріхи цифровізації» та «диявольські щеплення». Бастіон не обмежився власне територією монастиря – довкола оселилися віряни, чимало з яких – етнічні росіяни, які спеціально сюди переїхали, бо «тільки тут знайдуть спасіння». А ще вони вірять, що ідентифікаційний код – це від диявола, не користуються банківськими картками і смартфонами.
У часи Януковича УПЦ МП отримала пам’ятку в користування на 50 років. І жили б вони собі й горя не знали, якби не війна. Нині ситуація змушує мімікрувати під українську церкву. У монастирі закрили «книжкову лавку» з російською пропагандистською літературою, припинили випуск «почаївських листків», а російськомовні написи замалювали, замінивши їх на українські. Забрали попередження, що не приймають записки «за здравіє» «іновірців, єретеків, розкольників».
Але зміни зовнішні, «косметичні» не спричинили внутрішні. Адже вас все одно спитають, в якій церкві ви хрестилися. Навіть хитріше: в якому році. Якщо після 1992-го (рік створення Київського патріархату) і не в МП, або після 2018 (рік Об’єднавчого собору) і в ПЦУ, ви – той самий «розкольник» (а якщо греко-католик, значить – «іновірець»).
У жовтні минулого року правоохоронці навідалися до лаври з обшуком, підозра стосувалася ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою). У лаврі дали зрозуміти, що «православні» так легко «не здаються» – зігнали семінаристів та блаженних вірянок, які створювали правоохоронцям відповідне «тло».
Про наслідки обшуків і розслідувань наразі не відомо.
Митрополит-громадянин Росії під вартою
Наприкінці листопада 2025-го року настоятеля Святогірської лаври митрополита Арсенія (Яковенко) випустили з СІЗО під заставу в понад півтора мільйони (!) гривень. Потрапив він туди ще весною 2024 року – після обшуків СБУ в Лаврі. Причина – митрополит Арсеній «здав» окупантам розташування блокпостів Сил оборони в Краматорському районі на Донеччині. Про таке він відкрито говорив на проповідях (зокрема, в вересні 2023-го): хто з українських оборонців де стоїть на території Святогірської громади, в якій кількості тощо. Звісно, все це належним чином зафіксовано.
Але на волі митрополит гуляв недовго – в той же день СБУ видала йому нову підозру, Арсеній знов був заґратований. Захисники одіозного митрополита регулярно пишуть петиції з вимогою звільнити Яковенка, який «має слабке здоровʼя», та звинувачують владу в намірі насильно «обміняти» Арсенія на українських полонених. Підстави є: ще в грудні 2022-го Президент Зеленський позбавив Яковенка та ще 12 топкліриків МП українського громадянства на підставі того, що всі вони мають російські паспорти.
Проросійські погляди Арсенія відомі – він їх ніколи не приховував. В 2018-му публічно заявляв, що війну почала не Росія, а Україна, і взагалі це «громадянський конфлікт». В 2020-му – проводив в Лаврі «Форум миру» за підтримки кума Путіна Віктора Медведчука.
А в 2014-му тут навіть переховувалися бойовики Ігоря Гіркіна (сам він взагалі говорив, що його особиста охорона складалася виключно з ченців обителі) і накопичувалася зброя.
Але коли після 2022-го в лавру почало «прилітати», місцеві дивувалися «за що, Господи?». Дійсно. Наймасованіший обстріл трапився на початку 2024-го, тоді значних ушкоджень зазнала ледь не половина всіх будівель, також було зруйновано міст через Сіверський Донець, що вів до обителі.
Коли настоятелька «своя» у Москві
Одна з найбільш активних захисниць святогірського Арсенія – ігуменя Серафима (Шевчик). Останні 30 років –настоятелька Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря, що в Одесі.
Дуже активна матінка, свого часу навіть депутатка Одеської міськради від Партії регіонів, яка часто виступає в ЗМІ з коментарями на різноманітні теми (не обовʼязково богословські). Так, під впливом обставин її висловлювання кардинально змінюються. Нині вона засуджує окупантів, заявляє, що «ми готові, як один, стати проти страшного агресора і захистити свою батьківщину». Але заява від 21 лютого 2014 року – про так звану громадянську війну в Україні не забута.
Всього за кілька місяців до повномасштабного вторгнення ігуменя розповідала російським ЗМІ, як шкодує, що не може відвідувати Росію, зокрема, монастирі РПЦ, не може вклонитися «блаженній Матронушці Московській», і стверджувала, що в них із Росією «духовний, позаземний зв’язок».
Раніше вона була частою гостею в Москві. Зокрема постійно організовувала поїздки дітей – на зустріч з патріархом Кирилом.
***
Звісно, наш перелік не є повним. Ми вказали лише на найбільш очевидні осередки «руського міра», які є монастирями на території України. До слова, можна згадати київську Феофанію, де в жіночому монастирі (!) має резиденцію громадянин Росії, за сумісництвом – керівник «української» церкви Митрополит Онуфрій. Або й головну святиню – Києво-Печерську Лавру, на території якої досі проживають монахи МП. Так, вже нечисельні, але поки тривають суди, виселити їх звідти примусово неможливо. А вони причаїлися й чекають настання «руського міра». Як і сотні, тисячі їхніх братів і сестер по вірі за мурами великих обителей на території України.