Чому християни повинні охрещуватися? Звідки ми отримали це таїнство?
Саме слово таїнство говорить, що крім видимого обряду, є ще і невидима дія – дія благодаті Духа Святого.
Таїнство хрещення було започатковане ще до Христа. Євангеліє розповідає, що почав цю справу Іоанн Предтеча, якого називаємо Хрестителем або ж грецькою Баптист (хрещення грецькою – баптизо). Це означає занурення у воду. Це занурення символізувало перехід від старого життя, від старого царства до нового царства Христа. А вода, як символ очищення, змивала гріхи. Людина виходила з води вже оновленою, очищеною.
Хоча, крім виконання обряду, Іоанн Хреститель вимагав і покаяння. Він казав, що очищення можливе лише тоді, коли людина буде змінювати своє бачення світу речей. Тому що покаяння – це «метаноя», з грецької це зміна думок, зміна життя, переоцінка ряду речей. Христос не мав потреби в покаянні, але він прийшов на Йордан, і це був символічний знак, що як цар нового царства, цар нового народу Божого, він виконує цей обряд.
Якщо людина не була охрещеною, чи може вона долучатися до інших таїнств і бути частиною церкви?
Загалом хрещення - це перша обов'язкова видима умова. Хоча в історії церкви був момент, коли люди, які всім єством бажали бути з Богом, жити в царстві Божому, але по факту над ними не було звершено таїнство хрещення як таке, віддали своє життя за віру в Христа. І церква визнає це як хрещення кров'ю, тобто мучеництво. Але загалом, щоб брати участь в інших таїнствах, таїнство хрещення необхідне.
Відомо, що в Православній церкві, а також в Католицькій, практикують охрещувати новонароджених, немовлят. Чим це краще і правильніше, аніж хрещення в дорослому віці, як пропонують деякі інші конфесії?
У давній церкві хрещення стосувалося швидше дорослих. Це був свідомий вибір людини, яка бажає бути з Христом, яка відрікається від колишнього життя. Але в Писанні є згадки про те, що хрестився такий-то і весь дім його. І це означало, що всі в домі, вся родина, до найменших, приймали хрещення.
Звичайно, побожні батьки, які бажають добра своїм дітям, хочуть, щоб їхні діти були в Царстві Божому. Саме тому церква і запровадила практику хрещення немовлят.
Чи правда, що не тільки священник може охрестити?
В історії церкви описано випадок. Якось пресвітери проходили берегом моря і побачили, що діти граються і один з дітей звершив таїнство хрещення над іншим. При цьому він використав правильну формулу: охрестив в ім'я Пресвятої Трійці - в ім'я Отця, Амінь, і Сина, Амінь, і Святого Духа, Амінь. І виникла дискусія, чи може це бути прийняте як хрещення. Зрештою соборний голос церкви постановив, що таке таїнство дійсне. Більше того, церква визнає дійсним таїнство хрещення, яке навіть звершить мирянин. Це не є загальною практикою, але це пов'язано з випадками, коли людина перебуває в смертельній небезпеці.
Тобто мама може похрестити своє дитя?
Якщо є загроза смерті. Була навіть така практика, коли повитух спеціально навчали правильному звершенню таїнства хрещення відповідно до формули. Якщо вони бачили, що новонароджене немовля може померти, вони могли звершити таїнство хрещення.
Отче, як виглядає зараз цей обряд? Що потрібно, щоб хрещення було дійсним?
Чин цього таїнства містить ряд молитов. Необхідна також чиста вода, на освячення якої читаємо спеціальну молитву. Якщо це дорослий, потрібні його бажання і усвідомлена віра. Він має проголосити Символ віри. Якщо це немовля, то таїнство здійснюється по вірі і батьків, і хрещених батьків, і зазвичай хрещені батьки читають Символ віри. Як символ чистоти використовують крижмо – відріз білого полотна. У давнину, коли хрестилися дорослі, то шили щось на зразок білої сорочки. Це означало, що людина очищена, оновлена. І ще треба натільний хрестик.
А як правильно: занурювати немовля чи тільки омивати водою?
Якщо йдеться про етимологію, то, як я казав на початку, слово хрещення чи баптизм, означає цілковите занурення. Але знову ж, суттєвою є не сама речовина - вода. Вода тут - символ чистоти. Суттєвою дією в цьому таїнстві є благодать Духа Святого. Тож тепер поширена практика, коли просто омивають водою, і це не є жодною перешкодою до визнання дійсності цього таїнства. А крім того, не можна нехтувати питанням безпеки. Священник повинен мати відповідні навики поводження з дитиною. Були випадки в Російській імперії, коли недолугі священники, обстоюючи повне занурення при хрещенні, навіть топили дітей. Так таїнство спричинювало трагедію.
Поговорімо про хрещених батьків. Хто це може бути, які до них вимоги, скільки їх має бути?
У самій назві «хрещені батьки» є відповідь - це ніби другі батьки. Добре б, щоб це були люди рідні для похресника і його батьків. У давніші часи достатньо було одного восприємника (так їх називали) або ж відповідального за майбутнього християнина. Для дівчинки - це жінка, для хлопчика - чоловік. Але згодом прижилася практика, що хрещених має бути двоє, як і двоє батьків. Найперша вимога - це мають бути християни. І вони мають бути готовими не просто приносити подарунки на день народження, а виховувати дитину в християнських цінностях, допомагаючи батькам.
Є приклади, коли запрошують кілька пар хрещених батьків. І це теж нормально і нікому нічим не завадить. У моїй практиці було хрещення навіть із 10 парами хресних.
Це так, щоб вже «надійно» похрестити?
Це було пов'язано з давніми традиціями представників того народу. Зрештою, випадки бувають різні. Наприклад, зараз, у час війни, інколи доводиться хрещеним приєднуватися до таїнства онлайн. Увімкнули камеру – і вже хрещена мама чи батько присутні, хоч фізично вони за океаном.
І такі онлайн-хресні вважаються дійсними?
Так. Людина бере на себе зобов'язання, проголошує, що відрікається від диявола, промовляє Символ віри. Якщо через війну хрещений не може бути поряд, то сучасні комунікації приходять на допомогу.
Хрещені батьки повинні готуватися до цього обряду?
Вони вже мають бути готовими. Бажано, щоби це були свідомі християни, які знають принаймні базові істини церкви і віри.
Чи може, скажімо, католик хрестити дитину православних?
І в Православній, і в Католицькій церкві є вимога, що хрещеним має бути представник однієї конфесії з похресником і його батьками.
Очевидно, ви стикаєтеся з різними забобонами щодо вибору хресних та загалом хрещення. От, мовляв, не можна, щоби хресною була вагітна, чи не можна, щоб незаміжня охрещувала дівчинку. Що на те кажете своїй пастві?
Є маса забобонів, пов’язаних із хрещенням, починаючи від шпильок, червоних ниточок, якихось ложечок. Це все не має нічого спільного з таїнством. До речі, в церкві деякі таїнства не можна проводити в певні дні, наприклад, вінчання, а от хрещення звершується будь-якого дня протягом року – нема ніяких обмежень. Щодо хрещених єдина вимога – це мають бути свідомі християни. А все решта – соціальний статус, чи вагітна, чи заміжня чи ні - не має жодного стосунку до таїнства і не є жодною перепоною.
Звичайно, людям притаманно вдаватися в усяку магію. Наприклад, давати дитині якесь таємне ім’я тощо. Усе це церква зовсім не вітає.
А можна давати дитині ім’я, якщо його немає серед церковних імен?
Є традиція, зокрема і в церкві в Україні, давати дитині ім’я з тих, які носили святі. Але це наслідок минулих тісних зв'язків із російською церквою. В інших православних церквах, зокрема слов'янських країн, балканських, ця традиція не використовується. До того ж, у дотриманні традицій не все однозначно. От, наприклад, князь Володимир при хрещенні взяв собі ім'я Василій на знак того, що він відрікається від колишнього життя, як це ченці роблять. Але ми вшановуємо його як Володимира, і храми будуються на честь князя Володимира, і дітей хрестять Володимирами. Те ж стосується святої Ольги, яка охрещена Оленою. Тож хрестити можна будь-яким ім’ям, яке оберуть батьки.
Наче відомо про одне хрещення. Однак є конфесії, прямо скажемо Московський патріархат, які не вважають дійсним хрещення в іншій юрисдикції і вдаються до «переохрещування». Ще хтось так чинить?
Це все вирішено в церкві дуже-дуже давно. Є Символ віри, який ми використовуємо, зокрема при хрещенні, і в ньому є формула: «Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів». Церква вже з давніх часів це питання порушувала, обговорювала, чітко вирішила, що хрещення може бути лише одним. І ніщо не є підставою для перехрещування. Більше того, коли представники певної релігійної спільноти стверджують, що якесь хрещення недійсне, то я знову нагадую, що хрещення вважається дійсним навіть якщо його здійснить мирянин, а не лише священник.
Коли говорять про «переохрещення» – це нівеляція самої суті таїнства, його спотворення. Є моменти, коли достеменно невідомо, чи людина була хрещена чи ні, тоді використовується така формула: «Якщо не охрещений, то охрещується в ім'я Отця, ім'я Сина, ім'я Святого Духа. Але це вже для перестраховки.
А те, що там представники Московського патріархату говорять, то вони фактично спотворюють чи порушують правила древньої церкви і соборні рішення. Навіть, коли йдеться про православних і протестантські конфесії, то в тих конфесіях, де визнається Трійця і хрещення було звершене в ім’я Святої Трійці, воно визнається дійсним. Може бути довершене таїнство миропомазання. Але не перехрещують, бо такими є спільно визнані правила.
Вам як військовому капелану часто доводиться хрестити на війні?
Є такі випадки. Якщо людина бажає охреститися, то це можна зробити і в наметі. Завжди знайдеться чиста вода, хрестик, рушник замість крижми. Хрещені батьки для дорослого вже не потрібні, але в мене було, що чоловік, якому за 40, брав собі хрещених.
А загалом часто доводилося хрестити дорослих? Під впливом яких обставин зріла людина вирішує охреститися?
Якось я хрестив студентів з Ірану, які навчалися в Києві. Іран – це ісламська країна, в якій християнство суворо переслідують. Вони були підпільними християнами, але не могли охреститися вдома, бо їм загрожувала б смерть.
Ще в мене був випадок, коли хрестилася жінка, якій було за 80. Вона розповіла, що іноді ходила до церкви, просто не знала, що треба хреститися. А коли була в лікарні, то хтось їй сказав, що треба. І вона подумала, що вже час. «Ну, певне, вже час», – сказав я і охрестив її.