Але після публічних перепалок, вже 15 січня мер Кличко брав участь в селекторній нараді всіх органів влади у президента. А згодом на сесії Київради зауважив серед іншого, що одна з цілей ворога — «загнати нас в депресію і розсварити всіх між собою». Хоча ворог не всередині країни, а — РФ, Путін. І, звинувачуючи один одного, ми працюємо на користь тих, хто прагне нас знищити.
Вчора, тобто через тиждень після нищівної атаки, запрацював спільний штаб під керівництвом Дениса Шмигаля, який має координувати роботу центральної і місцевої влади для подолання наслідків обстрілів енергетики в столиці. Лунає багато заяв, але все ще не сказано чітко — що саме не зробив Київ з того, що мав би?
Чому взагалі так вийшло, що абсолютно всі згадали про Київ і його підготовку лише в середині січня? Хоча і мер Кличко, і президент Зеленський, і навіть міністр Шмигаль постійно перебувають і працюють саме в Києві. І, в принципі, з огляду на свої обов'язки, мають тримати руку на пульсі серцебиття столиці.
Київська енергетична «автономія»
Об'єкти генерації Києва — це дві великі ТЕЦ, що виробляють електроенергію і тепло. Крім них є ще менша ТЕЦ і великі СТ (станції теплопостачання), які працюють на опалення і гарячу воду. Всі ці об'єкти перебувають в комунальній власності київської тергромади — володіємо КП «Київтеплоенерго» ми з вами через Київраду та КМДА. Про цю «належність Кличку» ще восени згадував президент України, коли досить емоційно коментував наслідки перших масованих атак на енергетику столиці — мовляв, це ж Києва власність, до нього й питання з захисту об'єктів.
І тут ми потрапляємо в казуїстичну пастку: київські ТЕЦ — дійсно майно громади, але електроенергія, яку вони виробляють, іде в об'єднану енергомережу країни. Київ не споживає виключно якусь свою «київську» електрику, і не існує тут автономії. А захистом енергооб’єктів у нас, крім ППО, до цього часу традиційно займався уряд. І як саме він цим займався, ми багато чули з матеріалів справи НАБУ «Мідас».
Крім того, нормативка з захисту об'єктів інфраструктури виходить від уряду, і органи місцевого самоврядування, не лише столичні, просто дотримуються вимог згори. Тут не існує самодіяльності.
Зокрема, так сталося і з багатостраждальними київськими «мініТЕЦ» (КГУ), про які говорили ще з 2024 року, а зараз вони все ще «змонтовані» (але не працюють). Затримка з їх облаштуванням сталася, зокрема, й тому, що по ходу історії змінилися правила, і вимогою до встановлення стала наявність шелтера (бетонного укриття). Це збільшило виробничий цикл робіт і здорожчало процес. Але такою була вимога Міноборони та уряду.
«Де ви були чотири роки?!»
Тому, повертаючись до захисту об'єктів: центральна влада досі жодного разу чітко не сказала, що саме не зробив Київ з вимог, які йому ставили (якщо їх ставили). Як не чули ми також, чому Києву до цього часу не пропонувалися якісь спільні проєкти з захисту об'єктів.
Якби існували такі пропозиції від Міненерго, Міністерства розвитку громад і територій, Агентства відновлення, а команда КМДА від них відмовилася, про це пролунала б не одна гучна заява. Враховуючи конфліктні стосунки центральної влади з Кличком.
Денис Шмигаль, який нині наводить лад в енергетиці в авральному режимі «на позавчора», був керівником уряду всі роки повномасштабної війни. Всі стратегічні й тактичні кроки, як і контроль очільників Міненерго, були повністю в його компетенції. І звинувачення в тому, що Київ щось не встановив/не запустив/не захистив в сфері енергетики, виглядають, м'яко кажучи, нелогічно. А радше відверто непрофесійно.
І енергетика, і «чотири роки війни» у всіх були спільними, і відповідальність може бути виключно спільною.
В чому Київ схибив
Звіт з підготовки уряду до анонсовано важкої зими-2026 хай лишається на совісті міністрів Олексія Кулеби та Дениса Шмигаля, а ми зі свого боку можемо проаналізувати, що дійсно робив не так Київ.
Нікуди не поспішав. Це, можливо, найголовніше в описі стратегій київської влади щодо всього в комунальній сфері.
Перший заступник київського міського голови Петро Пантелеєв відповідає за сферу ЖКГ в столиці з 2014 року. Всі називають його професіоналом своєї справи. Чиновник не раз зазначав, що після ракетних атак зими 2022/23 років Київ втратив більше 80 % своєї генерації (з 1200 МВт до 200 МВт) і потім довго відновлював потужності. Він краще за будь-кого знає, що таке для Києва знищення електрогенерації.
У 2024 році Пантелеєв представив Київраді «Концепцію розподіленої генерації» і отримав на неї схвалення. Це програма, яка передбачає децентралізацію джерел виробництва електроенергії в столиці. Оскільки зараз багатомільйонне місто і його критична інфраструктура повністю зав'язані на двох об'єктах, які постійно є ціллю ворога, то пропонувалось будівництво міні-ТЕЦ в різних районах Києва, з прив'язкою до живлення об'єктів теплопостачання та водогону і водовідведення. А також більш активне використання альтернативних джерел енергії (СЕС і нові види палива).
Це чудовий програмний документ, який відповідає всім сучасним трендам і запиту воєнного часу. А також стратегії уряду. Але ви вже напевне здогадалися, що з цієї стратегії вдалося втілити? Поки що нічого.
Концепція і розрахована на багато років, бо потребує значного фінансового і організаційного ресурсу. Тому Київ «рухається в своєму темпі» — нікуди не жене. В рамках цієї програми КМДА фактично лише зробила закупівлю шести потужних когенераційних установок (сумарно на 60 МВт), які досі встановлюють і випробують. Вже другу зиму поспіль.
Не робив ставку на КГУ. Ми багато писали про серіал з встановленням дорогих газопоршневих установок (КГУ), який триває з червня 2024 року. Ці установки мали б забезпечувати автономне живлення для декількох об'єктів теплопостачання Києва. Вони працюють на газі, видають одночасно електроенергію та тепло, і тому можуть бути запасним джерелом електроенергії для СТ чи ТЕЦ. В ситуаціях, як нинішня. Що важливо, встановлюють КГУ в шелтерах під землею, тому є великий шанс, що ворог їх не може пошкодити.
Що ми маємо в реальності з цієї ідеї. Восени 2024 року почалося будівництво шелтерів для КГУ, восени 2025 року — встановлення, підключення і пусконалагоджувальні роботи перших установок. Чиновники КМДА заявляли, що в грудні вони запрацюють. А Віталій Кличко, за нашим даними, обіцяв звільнити цих чиновників, якщо запуску не станеться. В січні ми зробили запит в КМДА з питанням, чи працюють вже закуплені КГУ. Відповідь: отримані техумови для їх підключення. Про запуск — жодного слова. Це було за тиждень до атаки.
Тепер на питання журналістів щодо цих багатостраждальних установок Пантелеєв каже, що дві готові, три йдуть на пусконалагоджувальні в лютому (!). На уточнення, чи вони працюють, каже «змонтовані».
Розумій як знаєш. Ми точно знаємо, що, якби якась станція теплопостачання Києва була енергонезалежною завдяки КГУ, Віталій Кличко давно би особисто про це розказав і відео з шелтера зняв. Але цього досі не сталося.
Зайнялися питанням водогону і каналізації напередодні зими. Ще більш дивною була ситуація з забезпеченням резервного живлення для Київводоканалу. Водогін і каналізація є життєво важливими для функціонування мегаполіса. А в Києві все ще й обтяжено тим, що очисні споруди єдині на місто і частину області, а каналізаційні мережі перебувають у вкрай зношеному стані. Тому, коли Київрада голосувала за авральне виділення коштів на резервне живлення об'єктів водопостачання лише в жовтні 2025 року, це викликало просто шок. Потужні генератори і частотні перетворювачі для станцій водозабору і очисних замовляли в листопаді, коли критична інфраструктура столиці вже перебувала під постійними атаками ворога. Чи поставлене це обладнання і встановлене, громаді, як завжди, не звітують.
Не шукав альтернатив. Київ місто зі стомільярдним бюджетом і десятками мільярдів щорічних витрат на дороги. Стале надходження доходів в місцевий бюджет сформувало таку диспозицію, коли міська влада Києва ні в кого нічого не просить. Тому власне Кличко не ходить на поклін до уряду — йому не потрібні гроші держбюджету на свої інфраструктурні проєкти. На відміну від голів інших міст.
Але з цієї ж причини Київ досить неактивний у пошуках міжнародної допомоги і донорських програм, зокрема в альтернативній енергетиці. Давали донори USAID газопоршневу установку або мобільні котельні — столиця брала. Системної роботи з пошуку таких ресурсів не ведеться. Один з прикладів цього — комплекти акумуляторів для резервного живлення навчальних закладів, які фонд GIZ передав Києву ще влітку, але вони досі ніде не встановлені.
Інші міста, як, наприклад, Житомир чи Тернопіль, отримують за такими програмами до 80 % обладнання для альтернативних способів генерації на свою критичну інфраструктуру.
Не готувався до блекаутів на низовому рівні. Згадані вище моменти показують відсутність спрямованої підготовки на макрорівні. Але є ще й проста комуналка, на землі.
Які організаційні підготовчі заходи до морозів і відключень були в Києві в сфері ЖКГ? Жодних. До 70 % багатоквартирних будинків столиці обслуговуються керуючими компаніями районів. Тобто це комунальні підприємства, котрі підпорядковані РДА і отримують дотації КМДА. За день до атаки 9 січня їм розіслали інструкцію зі злиття теплоносія з будинкових мереж у випадку відсутності електропостачання або тепла. Все.
Більшість з обслуговчих організацій робили це вперше, на місцях було багато проблем — спершу зі зливом, потім з поверненням тепла. Які багато де не вирішені досі (тепло повернули не в усі будинки не через його відсутність, а через проблеми з мережами). Плюс до цього — погана координація всіх служб, обірвані телефони скарг на 1551 і в РДА, і страшенний дефіцит кадрів.
Готовність Києва до морозів і знищення генерації для чиновників вимірюється цифрами генераторів для бюветів (які постійно не відповідають дійсності); нарощенням кількості генераторів для районних котелень (які обслуговують менше третини споживачів міста); донорськими мобільними котельнями і генераторами для лікарень (які ламаються, запасних немає); галочками звітів про тисячі пунктів незламності — в школах, де стоять вже застарілі і малопотужні генератори, які нема кому заправити і які ніяк не обігріють приміщення, якщо немає тепла. В місті, яке замерзає вже тиждень.