За останні роки ринок праці змінився швидше, ніж правила, якими ми його регулюємо. Поширилися дистанційна робота, гнучкі графіки та комбіновані формати зайнятості. Бізнеси переїжджали, люди переїжджали. Дефіцит кадрів став буденною проблемою для багатьох галузей. Водночас законодавство часто лишається побудованим на логіці іншої економіки, де ключові процеси були повільнішими, а моделі праці — одноманітнішими. Це створює розрив між тим, як працює ринок, і тим, як держава описує правила.
Цей розрив має наслідки. Коли правила складні, неоднозначні або застарілі, вони не допомагають працювати легально. Вони ускладнюють працевлаштування і роблять привабливішими обхідні рішення. У підсумку працівник втрачає реальні гарантії, бізнес накопичує правові ризики, а держава втрачає ресурси, які потрібні для оборони, соціальної підтримки і відновлення.
Для працівника тіньова або напівлегальна зайнятість часто здається проблемою, відкладеною «на потім», поки не настає момент, коли потрібен захист: лікарняний, компенсації, підтверджений стаж, можливість відстояти свої права. Для роботодавця неформальні практики можуть виглядати як швидке рішення, але з часом вони перетворюються на постійний ризик: спори, штрафи, конфлікти, нестабільність у колективах, репутаційні втрати, складність роботи з партнерами. Для держави це означає менше надходжень і менше можливостей утримувати систему соціальних гарантій.
Тому оновлення трудового законодавства має просту мету: зробити так, щоб легально працювати було нормально, зрозуміло і вигідно. Правила мають бути однаковими та застосовуватися передбачувано. Це питання справедливості. Але також питання економічної ефективності. Добросовісний бізнес не повинен програвати тому, хто економить на працівниках. Працівник не повинен опинятися в уразливій позиції лише тому, що правила не дають сучасних легальних інструментів.
Що саме має дати оновлення
Передусім – системність і ясність. Норми мають бути узгоджені між собою, без паралельних режимів і суперечностей, які створюють різні правила для схожих ситуацій. Далі – чітке розуміння форм зайнятості. Не має залишатися сірої зони у регулюванні трудових відносин, яка породжує конфлікти та нерівну конкуренцію. Третій напрям — сучасна гнучкість у межах гарантій. Дистанційна робота, змінний графік та інші режими мають мати чіткі правила щодо умов, оплати і захисту.
Окремо стоїть питання бюрократії і цифровізації. Добросовісний роботодавець не має витрачати ресурси на формальності, які не підсилюють захист працівника. Кадрові процеси мають бути простішими, стандартизованими, максимально переведеними в електронний формат. Це зменшує витрати бізнесу і підвищує визначеність для працівника, а державі дає якісніший інструмент для політики зайнятості.
Ще один важливий елемент – сучасна модель нагляду. Контроль має бути адресним і ризик-орієнтованим, із фокусом на реальний захист працівника, без вибірковості і без тиску на тих, хто працює прозоро. Разом із цим мають працювати зрозумілі механізми захисту прав і врегулювання трудових спорів.
Є і європейський вимір, який не можна ігнорувати. Україна рухається до ЄС, і трудові стандарти є частиною цього шляху. Прозорі умови праці, охорона праці, рівне ставлення, дієвий соціальний діалог — це не абстрактні вимоги. Це основа довіри до ринку. Вона важлива і для людей, і для інвесторів, і для партнерів.
Ми також розуміємо, що будь-які зміни в трудових правилах викликають дискусію. Це нормально, бо мова про базові речі. Але саме тому процес має спиратися на соціальний діалог і консультації з профспілками, роботодавцями, бізнес-асоціаціями, експертним середовищем і партнерами. Трудове законодавство працює лише тоді, коли правила сприймаються як справедливі і виконувані.
Кабінет Міністрів України схвалив проєкт нового Трудового кодексу та передав його на розгляд Верховної Ради України. Парламентський розгляд у першому читанні є стартом процедури. Далі буде етап подання правок і доопрацювання між читаннями.
Цей етап не означає завершення дискусій. Навпаки — парламентський розгляд і робота над правками дадуть можливість узгодити ті окремі питання трудового законодавства, по яких ще тривають дискусіі. Євроінтеграційний трек дасть змогу звірити рішення з європейськими стандартами. Але важливо вже зараз запустити цю процедуру. Нові правила потрібні працівникам і роботодавцям. Потрібні жінкам, які поєднують роботу і сім’ю, та молоді, яка виходить на ринок праці. Потрібні бізнесу, який створює робочі місця і планує масштабування. Трудові правила мають бути сучасними, зрозумілими і такими, що працюють однаково для всіх.