Як це має працювати
У 2023 році Кабмін ухвалив постанову "Про задоволення потреб сил безпеки та сил оборони у донорській крові та компонентах крові в умовах воєнного стану", яка й регламентує весь процес.
У війську є координатори, які працюють у медичних підрозділах, шпиталях чи стабпунктах. Ці люди стежать за запасами крові у відповідній установі чи формуванні, та передають запити і звіти регіональним коодинаторам. Ті, своєю чергою, відповідають за забезпечення кров’ю певної ділянки фронту. І йдеться не лише про кров як таку, а і про навчання для тих, хто має її переливати.
Регіональні координатори комунікують із Українським центром трансплант-координації (УЦТК), який керує всіма центрами крові в країні. Ті заготовляють кров і розподіляють її у цивільні лікарні, військові шпиталі й тимчасові банки крові. Якраз останні зберігають кров для надання її бойовим медикам.
Коли банк крові передає кров підрозділу, він має лише 6 годин, аби повідомити про це УЦТК. Це потрібно для того, щоб вчасно поповнювати запаси та не допустити критичного дефіциту. Якщо ж у тимчасовому банку крові немає, заявка автоматично переходить до центру крові.
Кров для фронту заготовляють не лише прифронтові центри. Її можуть возити з усієї України, і протягом перших трьох років повномасштабної війни ДонорUA допомагали фінансувати цей процес. Інформація про те, які саме центри крові відправляють кров і коли, не оприлюднюється з міркувань безпеки.
Робота координаторів дає змогу спрогнозувати потреби війська у крові та заготувати належний її обсяг, якого вистачатиме і на цивільні потреби, і на фронт. УЦТК на основі цих даних бачить загальну картину: які банки крові вичерпують запаси, де потрібні додаткові постачання, які підрозділи найчастіше запитують компоненти та які ризики можуть виникати в регіонах.
Аби постачання крові було безперебійним, центри крові мають займатися рекрутингом донорів. Для цього в кожному з них має бути сформований окремий відділ рекрутингу. що передбачено Стратегією розвитку добровільного безоплатного донорства крові. В ній ідеться про конкретні дії для залучення донорів:
- утворення в центрах крові підрозділів, відповідальних за залучення донорів;
- впровадження комунікаційних заходів на регіональному і місцевому рівні для залучення донорів, зокрема серед молоді, а також неактивних чи тимчасово відсторонених донорів;
- створення графіків виїздів мобільних бригад центрів крові.
Проте на практиці це не зовсім так.
Що відбувається насправді?
У цивільному житті медики нерідко змушують пацієнтів самих шукати донорів. Найчастіше це роблять люди з онкозахворюваннями та їхні близькі, оскільки лікування раку може потребувати десятків переливань. Жінка збирається народжувати? Слід привести 3-5 донорів, аби компенсувати кров, яку потенційно можуть витратити для породіллі. Людина лягає на планову операцію? Те саме.
Так відбувається через те, що не всі центри крові належним чином забезпечують лікарні, зокрема не рекрутують донорів. І бракує крові не лише у цивільних лікарнях, а й на фронті. У деяких підрозділах системною стала практика, коли бійці самі здають кров, аби формувати запас для своїх побратимів.
Важливою ланкою у вирішенні цих проблем є громадські організації. ДонорUA в межах проєкту “Твоя кров переможе” регулярно проводить відкриті донації, де збирає кров для відправлення на фронт. Ми отримуємо відповідні запити від центрів крові й допомагаємо впоратися з викликами. Наразі ці заходи проводяться переважно в Києві, та з 2026 року ми плануємо організовувати їх у Рівному, Миколаєві, Одесі, Чернігові, Чернівцях, а також запрошуємо до співпраці інші міста.
Проводимо ми і корпоративні донації. Системне донорство в компаніях не лише допомагає закривати потреби у крові тут і зараз, а й популяризує донорство на широкий загал і формує нову культуру. З цією ж метою ми запустили проєкт “Моя група крові”. По всій Україні ми проводимо акції з визначення груп крові, й одразу залучаємо містян до донорської екосистеми. Людина дізнається свою групу крові, реєструється на ДонорUA, отримує сповіщення про потреби у крові та планує донації в особистому кабінеті.
При цьому майже будь-який центр крові в тиловому місті може проводити власні виїзні донації. Зокрема, обласні центри можуть і мають виїжджати до міст і сіл, де власних пунктів забору крові немає. Зараз, коли через переструктурування такі установи закриваються, це надзвичайно важливо. Для рекрутингу донорів ми надаємо центрам крові безкоштовний функціонал. В електронному кабінеті можна розсилати донорам запрошення, формувати електронну чергу й регулювати навантаження на медичний персонал. В системі вже є готовий реєстр з понад 200 тисячами донорів з усієї України, який постійно росте.
Проте це відповідальність не лише центрів крові й ГО. Більшість повнолітніх українців можуть бути донорами, проте не всі здають кров. Ми маємо розуміти, що у випадках, коли вона потрібна терміново (привезли багато поранених з фронту, або ж росіяни обстріляли тилове місто), шукати донорів уже немає коли. Кров має бути в наявності щодня — у кількості, яка покриє і повсякденні, і незаплановані потреби.
Тож здавайте кров уже сьогодні, робіть це регулярно — тільки так ми забезпечимо нею і військо, і цивільних. Кров неможливо штучно виготовити або чимось замінити, тож донорство буде найкращою подякою тим, хто нас захищає.