Комплексний підхід дозволяє формувати культуру донорства, в якій люди діляться кров’ю регулярно, а не просто згадують про таку опцію, коли стається лихо.
Самого лише інформування недостатньо, аби побудувати культуру донорства — потрібне додаткове заохочення, методики якого вже відпрацьовані в багатьох країнах.
Прагнення бути частиною спільноти – природний механізм, який підкріплюється ціннісною складовою, бо спільнота, що рятує життя – це вже щось майже з фільмів про супергероїв.
До донорства долучається більше людей, проте і потреба у донорській крові у зв’язку зі збройною агресією росії та розвитком трансплантації значно зросла.
Війна — це про кров, яку наш народ проливає за свою землю та свободу, і ДонорUA стали для країни інструментом, який зменшує та компенсує наші крововтрати.
Здавати кров варто просто тому, що ми люди, які мають таку можливість, а не тому що вона терміново комусь потрібна — так ми будуємо відповідну культуру і дбаємо про власне майбутнє…
Комплексний підхід дозволяє формувати культуру донорства, в якій люди діляться кров’ю регулярно, а не просто згадують про таку опцію, коли стається лихо.
Самого лише інформування недостатньо, аби побудувати культуру донорства — потрібне додаткове заохочення, методики якого вже відпрацьовані в багатьох країнах.
Потреба у крові через бойові дії загострилася на 60%, тому потрібне системне залучення донорів, яке вирішуватиме проблему на стратегічному рівні.
Коли пацієнт потребує донорської крові, його доля не має залежати від стихійних донорів, яких доводиться шукати в терміновому порядку.
За рік кампанії #Розквітай ми залучили 40 000 нових донорів крові та провели 35 подій, учасники яких врятували до 3000 життів.
Корпоративні донації показують, що здавати кров не страшно, не боляче й не нудно, що це важливий внесок у спільну боротьбу та класний спосіб дозвілля.
До донорства долучається більше людей, проте і потреба у донорській крові у зв’язку зі збройною агресією росії та розвитком трансплантації значно зросла.
Війна — це про кров, яку наш народ проливає за свою землю та свободу, і ДонорUA стали для країни інструментом, який зменшує та компенсує наші крововтрати.
На практиці донорів нерідко відводять через «протипоказання». Частина пов’язана із соціальними стереотипами й навіть відвертим невіглаством.
Для екстрених випадків переливання крові існують альтернативні протоколи, але в реальності все влаштовано складніше.
Чому Kell-позитивних людей зазвичай не допускають до здачі цільної крові та як донори з позитивним фактором Kell можуть рятувати життя?
Здавати кров варто просто тому, що ми люди, які мають таку можливість, а не тому що вона терміново комусь потрібна — так ми будуємо відповідну культуру і дбаємо про власне майбутнє…
