У 2000 році ВООЗ розробила Стратегію з рекрутингу донорів крові. Чільний її аспект — інформування та просвітництво: комунікація в соцмережах, співпраця з медіа, інформаційні кампанії та спеціалізовані уроки для навчальних закладів тощо. Окремо в ній ідеться про те, як не лише залучити, а й утримати донорів, аби вони продовжували здавати кров. Саме регулярні донори здатні стабільно забезпечувати країну донорською кров’ю, й це стосується не лише об’ємів, а і якості крові. Адже свідоме та регулярне донорство — це безпечне донорство. Обираючи саме такий шлях, донори відповідально ставляться до свого здоров’я, постійно проходять чекап організму і профілактують ряд хвороб.
Доктор медичних наук Ерік Сеналді у своїй статті для Annals of Blood ділить мотивацію донорів на зовнішню та внутрішню. Зовнішня — це стимули: подарунки, пільги тощо. Внутрішня — безпосереднє бажання допомагати. У Китаї робота над обома цими напрямками допомогла збільшити кількість регулярних донорів на 38%.
Здавати кров регулярно донорів спонукає саме внутрішнє прагнення, проте стимули не лише допомагають зробити перший крок завдяки додатковому зацікавленню, а й закріпити позитивний досвід. Тому самого лише інформування недостатньо, аби побудувати культуру донорства — потрібне додаткове заохочення, методики якого вже відпрацьовані в багатьох країнах.
Виїзні донації — зібрати кров і показати, як можна
Багато людей не здають кров через брак часу та інфраструктури. Більшість центрів крові не працюють у вихідні, а деякі з них іще й незручно розташовані. Цю проблему частково вирішують виїзні донації — події, на яких люди здають кров у ТРЦ, коворкінгах та інших нетипових, але зручних для цієї процедури локаціях.
Це не тільки безпечно, а зазвичай набагато зручніше, ніж їхати до центру крові, і проводяться такі заходи зазвичай у вихідні. Завдяки цим подіям, ДонорUA у співпраці з багатьма центрами крові по Україні закриває нагальні потреби у крові. Наприклад, коли необхідно швидко зібрати кров для відправлення на фронт, одна виїзна донація забезпечує об’єм, достатній для порятунку 100-150 життів.
Та навіть у країнах, де немає війни й де система крові працює гнучкіше, виїзні донації все одно застосовуються як елемент популяризації та рекрутингу — такі активності просуває зокрема спільнота Червоного Хреста. Чимало людей бояться здавати кров, часто через неприємні асоціації з медичними установами. Коли ж донація проводиться у картинній галереї, бутику чи іншій незвичній локації, це викликає зацікавленість і дарує позитивний досвід, після якого донори можуть ставати регулярними.
Співпраця з бізнесом та інфлюенсерами: бонуси в якості подяки
Партнерства з локальними та великими бізнесами або лідерами думок допомагають центрам крові виходити на нову аудиторію. В Україні цю задачу беруть на себе громадські організації. Так, ДонорUA на постійній основі співпрацює з ПУМБ, Uber, ПрАТ “МХП”, “Планетою Кіно” тощо, а амбасадорками платформи на сьогодні є Аліна Френдій, а окремої кампанії про красу та користь донорства – KOLA.
Зробити досвід більш персоналізованим допомагають бонуси та подарунки від партнерів, які отримують донори за донацію. ДонорUA наразі активно розвиває бонусну програму, до якої долучилися вже більше 20 партнерів. Серед них — Dodo Socks, lifecell, MasloTom, “Планета Кіно” та багато інших.
Ключовою залишається вже згадана внутрішня мотивація: донори прагнуть відчувати свою потрібність, рятуючи життя, й саме це спонукає їх здавати кров знов і знов. Під час повномасштабної війни ця мотивація особливо сильна. Проте бонуси слугують невеличкою, але приємною подякою за добру справу, і нагадують про неї. Нерідко самі ж донори використовують бонусну програму, аби зацікавити друзів, які ще не здають кров.
Українська система крові постійно трансформується. У 2020 році прийняли новий Закон “Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові”, який регламентує саму структуру системи. Поступово вона рухається до стану, в якому працюватиме справді ефективно. Деякі зміни остаточно наберуть обертів і чинності у 2027 році, на інші знадобиться більше часу та ресурсів (а останніх в умовах війни особливо бракує). І весь цей час нам потрібно буде заохочувати донорів креативними способами — це дійсність, яку слід прийняти. Маємо надію, що наш досвід згодом допоможе багатьом країнам, що розвиваються.