Американська операція у Венесуелі – це добре? Прагматично для нас в конкретний період час – безумовно. Мінус союзник / вплив росії. Мінус гроші для проксі Ірану. Мінус вплив Китаю. З іншого боку, це не операція «проти режиму», а операція за вплив та ресурси. Чистий колоніалізм, який робить її тотожною з нападом Росії на нас. Далі, потенційна Куба з тим самим присмаком. Але, що ми будемо робити, як оцінювати, якщо США раптом анексують Гренландію? Неоколоніалізм, на порозі якого ми опинились в 2014 році, епоха якого почалась не сьогодні, а в далекому лютому з появою перших «зелених чоловічків» та за мовчазної згоди цивілізованого заходу, тепер повертається на захід у вигляді пакетних наслідків. США самообмежує своє панування в світі та претендує виключно на Американський континент. Прагматично заради прибутку та без огляду на демократію чи тоталітаризм. Ідеології відійшли на другий план. На першому знову гроші. Привіт, 19 сторіччя. Ми не сумували, але ти повернулось. Росія претендує на тотальний вплив на Європу, якому Європа поки не може самостійно протистояти. Виявилось, що для торпедування ЄС треба не армія та військовий десант, а проплачений Орбан з дотаційною Угорщиною, який просто вміє користуватись бюрократією. Не авіаносці, а іржаве корито, яке якорем безкарно рве кабелі зв’язку та дешеві дрони, які здатні зупинити аерологістику. І всього цього, на відміну від армії, в росії вдосталь. Китай бажає весь світ. По суті – зайняти місце пенсіонера – глобального поліцейського. Лише традиційні методи та ідеологічні обмеження стали на заваді зараз. Не так вже й багато охочих повернути комунізм. Якби не це – ще велике питання, як швидко китайське панування розповзлось Європою. Зокрема, не виключно. Великий злам звичного відбувається навколо нас. Яким буде новий світопорядок невідомо. Понад тридцять років ми будували свій світ, свою країну та своє майбутнє, виходячи з цінностей вже неіснуючого світу. Проте, попри всю турбулентність ми вперше отримали шанс взяти не просто своє, а більше. Саме ми, як один з центрів циклону та вирви турбулентності можемо пропонувати рішення. Принаймні, Європі. Нові бачення, союзи, угоди, блоки та організаційні утворення. Нову архітектуру безпеки. Нам просто треба відкинути шори та вийти за межі кордонів. Так, як ми зробили в лютому 2022 року, що дало нам змогу не просто встояти, але змінити дипломатію та правила гри. Тепер ми мусимо зробити це знову. Допоки наше вікно можливостей не зачинилось. Це наш головний та найбільший шанс за всі часи існування нації без перебільшення. Ми мусимо їм скористатись, щоб залишити нашим дітям країну, а не зону впливу. Тут і зараз.