Порошенко Петро Олексійович

Народний депутат Верховної Ради IX скликання (Європейська солідарність), п'ятий президент України

Місце народження

Народився 26 вересня 1965 року в Болграді Одеської області.

Освіта

У 1989 році закінчив факультет міжнародних відносин і міжнародного права Київського університету ім. Т.Шевченка за спеціальністю економіст-міжнародник. У 2002-му захистив кандидатську дисертацію "Правове регулювання управління державними корпоративними правами в Україні".

Родина

Батько Олексій Іванович (1936—2020) — відомий український промисловець, екс-депутат Вінницької обласної ради. З середини 90-х був гендиректором ЗАТ "Український промислово-інвестиційний концерн", який об'єднав понад 50 підприємств. Дружина Марина Анатоліївна (1962 р. н.) — лікар-кардіолог;

Сини: Олексій (1985 р. н.) і Михайло (2001 р. н.);

Дочки: Євгенія (2000 р. н.) та Олександра (2000 р.н.);

Онук Петро (2014 р.н.), онучка Єлизавета (2016 р. н.).

Петро Порошенко мав старшого на 8 років брата Михайла, який 1997 року загинув в автокатастрофі.

Підприємництво

У 1990—1991 почав працювати в приватному секторі, зокрема заступником генерального директора Об'єднання малих підприємств та підприємців «Республіка». Згодом очолив АТ «Біржовий дім „Україна“», яким керував до 1993 року.

У 1993—1998 працював генеральним директором Українського промислово-інвестиційного концерну.

Був власником ліквідованого 2012 року концерну «Укрпромінвест». Бізнес Порошенка також включає в себе «Укрпромінвест-Агро», телеканал «5 канал» і низку інших підприємств. Раніше важливою складовою бізнесу Порошенка була також автомобільна корпорація «Богдан», але 2009 року контрольну частку корпорації придбав його тодішній партнер Олег Свинарчук. Порошенкові також належать підприємства з виробництва скла та крохмалю, страхова компанія та Міжнародний інвестиційний банк.

Політика

1998-го року - обраний народним депутатом України від округу №12 (м. Вінниця), самовисуванець. Також, був №11 у списку СДПУ(о), був членом політбюро цієї партії.

У 2000 році створив фракцію “Солідарність”, згодом — однойменну партію.

У грудні 2001 партія “Солідарність” увійшла до виборчого блоку Ющенка «Наша Україна», а Порошенко став керівником виборчого штабу. До того партія увійшла до Партії регіонального відродження України (яка потім стала Партією регіонів), Порошенко спочатку став співголовою, згодом - заступником голови ПРВУ.

У 2002 році обраний народним депутатом України 4-го скликання як самовисуванець за виборчим округом №12 (м. Вінниця) член фракції "Наша Україна". З 2005 року - позафракційний. Був головою комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

З липня 2004 був заступником керівника штабу коаліції «Сила народу», з моменту створення партії Народний союз “Наша Україна” — в її керівництві.

8 лютого 2005 призначений на посаду секретаря РНБО. 5 вересня 2005 року після висунення проти нього звинувачень з боку колишнього держсекретаря Зінченка подав заяву про відставку. Тоді Зінченко звинуватив Порошенка в корупції та вимагав від нього відокремлення бізнесу від влади. Проти Порошенка відкрили кримінальну справу, але її було закрито.

З 22 лютого 2007 Порошенко — голова Ради НБУ.

У 2009-2010 роках - міністр закордонних справ.

З березня по грудень 2012 був міністром економічного розвитку і торгівлі України (на цю посаду був призначений Віктором Януковичем).

У 2012 році обраний народним депутатом України 7-го скликання як самовисуванець від округу №12 (частина м. Вінниця, частина Вінницького району).

Брав активну участь у революції 2013-2014 років, що стало однією з передумов для просування його подальшої політичної кар’єри.

У 2014 році став 5-им президентом України, обраний як самовисуванець, Порошенко отримав 54,7 % голосів та переміг у першому турі виборів.

У 2019 році балотувався на посаду Президента України як безпартійний самовисуванець. У другому турі, 21 квітня 2019 року, отримав 24.45% голосів та програв Володимирові Зеленському.

Після програшу на президентських виборах був обраний народним депутатом 9 скликання від партії “Європейська Солідарність” номером 1 у списку як член партії. Після обрання народним депутатом його фракція “Європейська Солідарність” стала опозиційною до монобільшості “Слуги народу” у парламенті.

Голова партії “Європейська Солідарність”, співголова однойменної фракції. Член Комітету з питань інтеграції України з Європейським Союзом.

Статки

2014 року займав 6 місце в рейтингу найзаможніших українців, його статки налічували $1,3 млрд. Після 2015 року був виключений зі списку Forbes.

Загальна сума доходів Порошенка за 2014 рік складала 368,9 млн грн. Він заявив, що своїм коштом самостійно профінансував свою президентську кампанію.

2015-го Forbes Україна оцінює статок Порошенка у $750 млн, ставлячи його на восьме місце у списку найбагатших людей України.

За версією журналу НВ та інвесткомпанії Dragon Capital, 2015 року Порошенко виявився єдиним у першій десятці найбагатших українських бізнесменів, чиї статки зросли у доларовому еквіваленті. Станом на кінець року його прибутки оцінювали в 970 млн доларів. Аналогічний рейтинг журналу «НВ», опублікований у жовтні 2019 року, оцінив статки Порошенка у $1,253 млрд (зростання на 12 % у порівнянні з 2018 роком) та віддав йому 6 місце у цьому рейтингу.

Згідно з постановою № 493 Кабінету Міністрів України від 27 липня 2016 року щомісячна заробітна плата Президента України становить 28 тис. грн.

У 2020 в першому номері відродженого Forbes Україна статки Порошенка оцінили в $1,4 млрд. Це призвело до повернення Порошенка в real-time-список мільярдерів Forbes.

У квітні 2021 року Порошенко задекларував найбільше готівкових заощаджень за 2020 рік серед усіх парламентарів чинного скликання Верховної Ради, вказавши, що зберігає у готівці 51,2 мільйона доларів і 423,3 мільйона гривень, що у гривневому еквіваленті сумарно складає (на момент декларування) понад 1,8 мільярда гривень. Пресслужба експрезидента повідомила пресі, що він «був вимушений зняти з рахунків у банку 51 мільйон доларів і 423 мільйони гривень через політичні репресії влади і її постійні спроби арештувати активи» і що «усі ці кошти будуть повернуті в банк після припинення політичних репресій». Додавши, що Порошенко за 2020 рік задекларував 222 мільйони гривень доходів (з яких 214 мільйонів – дивіденди, 7 мільйонів – проценти за депозитами) та сплатив з них понад 23 мільйони гривень податків і військового збору, а також витратив на благодійність 150 мільйонів гривень.

Благодійність

Порошенко з 1998 року має свій благодійний фонд. У червні 2008 року він надав багатодітній родині з 10 дітьми будинок вартістю $120 тис. у мікрорайоні Малі Хутори на Вінниччині. У червні 2009 року надав багатодітній родині дім у селі Сальник Калинівського району на Вінниччині. 2009 року між Фондом та мерією Вінниці був підписаний договір, який передбачав реконструкцію та будівництво набережної річки Південний Буг, ремонт якої не проводився понад 40 років.

За інформацією радника Порошенка Юрія Бірюкова, той у 2014—2015 роках пожертвував 350 млн грн на потреби української армії.

4 березня 2019 року речник виборчого штабу Порошенка Олег Медведєв повідомив, що протягом п'яти років президент пожертвував на благодійність близько 1,2 млрд гривень, із них більше як 550 мільйонів — на потреби армії. За словами Медведєва, Порошенко за ці кошти долучився до відновлення системи ППО Києва, передав на озброєння Десантно-штурмових військ і для бійців Сил спеціальних операцій снайперські гвинтівки та придбав квартири для спецпризначенців із Кропивницького, які перебувають у полоні бойовиків.

30 квітня 2020 року під час коронавірусу у Борисполі приземлився літак із другою партією медичних костюмів від Фонду Порошенка та компанії «Рошен». Цього разу з Південної Кореї доставили 42,5 тисячі костюмів, що безкоштовно будуть передані у всі лікарні України.

Звання та нагороди

Порошенко - заслужений економіст України, лауреат міжнародної премії ім.П.Орліка, Держпремії України в галузі науки і техніки. Нагороджений Орденом "За заслуги" ІІІ та ІІ ступенів.

Автор монографій «Державне управління корпоративними правами в Україні. Теорія формування правовідносин »та низки наукових публікацій. Співавтор підручника «Сучасні міжнародні економічні відносини».

02.10.2019