ГоловнаБлогиБлог Юлії Орлової

Як глобальні світові зміни можуть допомогти Україні повірити в себе

Нова картина світу у будь-якому випадку була б неминучою: держави схожі на живі організми, тож постійно розвиваються і змінюються. З приходом пандемії все стало ще складніше. Важко не те, що передбачити майбутнє, а зрозуміти, що взагалі відбувається сьогодні. Щоб стати на крок ближчими до цього розуміння, Vivat видав книжку Надзвичайного і Повноважного Посла України в Японії Сергія Корсунського «Зовнішня політика в епоху трансформацій».

У книжці автор уже встиг описати зумовлені пандемією зрушення в міжнародній політиці; багато які з них стосуються підриву довіри до демократичних інститутів, що на руку противникам глобалізації та ліберальних цінностей. Можливо, кардинальних переворотів з розподілу сил на світовій арені і не відбудеться, але нові тенденції розвитку та технологізація усіх сфер суспільства вже поставлені як курс на майбутнє. Навіть дипломатія тепер невідривна від інтернету, а deepfake-системи стали черговим новітнім викликом для безпеки держав.

Та головне — Сергій Корсунський пояснює, як Україні можна увійти у ці зміни з мінімальними втратами для себе, особливо враховуючи скептичне ставлення певної частки населення щодо можливостей для розвитку нашої держави у сучасних умовах.

«Дивно переконувати людину, яка себе поважає, що її думка важлива. Те саме справедливо й для держав. Існує чимало прикладів, коли не найбільші й не найбагатші країни добивалися поваги значною мірою тому, що мали власну думку, стратегії, цілі й рухалися до них, попри, здавалося б, нездоланні перешкоди».

Отже, почати варто з самоповаги. Книжка дає надію, що ми маємо шанс на неабиякий розвиток. Так, ВВП усієї нашої країни коливається на рівні особистого статку Джеффрі Безоса, але це не привід не поважати себе. Є країни, в яких менші за нашу територія і кількість ресурсів, проте вони входять у лідери серед європейських країн.

Розраховувати, в першу чергу, варто на себе:

«Уявлення про те, що «Захід нам допоможе», загалом помилкове. Основний принцип міжнародних відносин — кожна держава передусім прагне розв’язувати власні проблеми й зовсім не збирається жертвувати собою заради інших — ніхто не скасовував».

Знання про цю вимушену самостійність може додати амбіцій просуватися вперед. Так, це певна битва на глобальному рівні, коли сильнішим країнам вигідно, аби хтось почувався менш впевнено. І боротьба за нашу свідомість переходить на рівень символічного самопозиціювання, коли в інтернеті вам можуть нав’язати невигідну думку, а ви матимете враження, ніби самі до неї дійшли. Не дарма останніми роками ширяться поняття Twitter і Facebook-дипломатії — гідно представляти себе й оборонятися від ворожих меседжів тепер потрібно і в інтернеті.

Сергій Корсунський пише, що «у японських школах замість предмета «історія» запровадили предмет «майбутнє»». Можливо, в наших школах його варто було б внести окремо, відразу ж після історії, щоб зрозуміти, як наш багаж досвіду вкласти у майбутній прогрес. Через кілька років світ зовсім втратить звичні нам риси — озирніться на 10 років назад і ви пересвідчитеся, що темп трансформацій зростає у геометричній прогресії.

Минулі правила гри не працюють. Тож будемо йти вперед, пам’ятаючи, що «для того, щоб досягти результату, потрібні мрія, мета й концентрація ресурсів». І інтелектуальних ресурсів у вигляді власної якісної книжкової продукції також.

Юлія Орлова Юлія Орлова , Генеральний директор видавництва «Віват» (ГК «Фактор»)
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram