Трампу вдалося до останнього зберегти інтригу щодо того, кого він обере своїм напарником. Незадовго до з'їзду республіканців коло можливих претендентів звузилося до трьох осіб: Марко Рубіо – сенатора від штату Флорида, досвідченого губернатора Північної Дакоти Дуга Бургума і 39-річного сенатора від штату Огайо Джеймса Девіда Венса. З цих варіантів найбажанішим для України був Дуг Бургум. Марко Рубіо займав проміжну позицію. А Джей Ді Венса вважали найгіршим кандидатом через його вкрай скептичні ставлення до перспектив України. Саме його і обрав Дональд Трамп.
Джей Ді Венс – непересічна особистість. Його можна вважати прикладом старої Америки – людини, яка походить з соціальних низів і зробила себе сама. Сенатор від Огайо народився у бідній сім'ї. Батько залишив родину і не займався вихованням сина. А матір була наркоманкою і теж не приділяла належної уваги хлопцю. Тож вихованням Джеймса займалися переважно бабуся та дідусь. Попри такі вкрай складні стартові умови, майбутній політик продемонстрував непогані вольові якості, навчився долати труднощі і здобув хорошу освіту. У 2016 році вийшла його автобіографічна книга “Сільська елегія. Спогади про родину та культуру в стані кризи”. Цей твір став бестселером, The Economist назвав її “найважливішою книгою про сучасну Америку”. У 2020-му її екранізували.
Сам Венс не одразу став прихильником Трампа. У 2016 році він називав майбутнього президента США “ідіотом” та непублічно порівнював його з Гітлером. Втім, через кілька років Венс змінив свою думку і визнав, що помилявся. У 2022-му Трамп підтримав його на виборах у Сенат США.
Венс презентує радше крайньо праве крило Республіканської партії і належить до так званих націонал-консерваторів. Потенційно це може відлякати частину електорату, особливо з числа так званих незалежних. Проте, можливо, Трамп обрав Джей Ді Венса через його популярність у штатах “іржавого поясу” та у середовищі робітничого класу. Адже доля виборів президента значною мірою залежить від так званих хитких штатів. А може це просто було особисте рішення Трампа, позбавлене якоїсь логіки.
Нас, звісно, передусім цікавить ставлення Венса до підтримки України та до російської агресії. І з цим справді є великі проблеми.
20 квітня 2023 року Венс разом з 18 іншими представниками Республіканської партії США підписав листа президенту США Джозефу Байдену, в якому йшлося про те, що “необмежена допомога Україні Сполученими Штатами Америки має бути припинена”. Автори листа зазначили, що “рішуче виступатимуть проти всіх майбутніх пакетів допомоги, якщо ці пакети допомоги не будуть пов’язані зі прозорою дипломатичною стратегією довести цю війну до швидкого завершення”.
10 грудня 2023 року напередодні візиту президента України до США Джей Ді Венс під час виступу на телеканалі CNN заявив: “Найбільше відповідає інтересам Америки, так це прийняти, що Україна поступиться частиною своєї території росіянам, і що нам потрібно завершити цю війну. Коли я думаю про величезну людську трагедію тут, сотні тисяч східноєвропейців, невинних, загинули в цьому конфлікті. У наших та в їхніх інтересах припинити загибель людей”. Тоді ж він припустив, що Україні доведеться, ймовірно, “поступитися частиною території Росії”, щоб припинити військові дії. Згодом сенатор сказав, що не вірить у кордони 1991 року. І що Україну не варто брати до НАТО.
Венс також різко критикує чинну українську владу, яку він називає надто корумпованою. У своїй критиці Венс нерідко переходив межу та поширював непідтверджену інформацію про “яхти одного з міністрів Зеленського”. Також він назвав візит українського президента до США “ганебним фарсом”. Звісно, що Венс не голосував за пакет підтримки України у розмірі 61 млрд доларів.
Хоча, заради справедливості, варто додати, що Джей Ді Венс висловлював претензії й до Джо Байдена, який на його думку, “не зміг сформулювати навіть елементарних фактів про те, що потрібно Україні, та як ця допомога змінить стан речей”. У квітневій статті про Україну в газеті The New York Times “Математика про Україну не збігається” Венс розкритикував невдалий український контрнаступ 2023 року і заявив, що найкраща стратегія України сьогодні – це оборона. Наприкінці публікації сенатор наголосив, що “адміністрація Байдена не має життєздатного плану перемоги українців у цій війні”.
Втім, потрібно звернути увагу на ряд інших нюансів. Віцепрезидент США – фігура поважна, але не слід перебільшувати її статус, вплив і можливості. Що найбільш важливо: віцепрезидент не займається питаннями зовнішньої політики. Його основна функція – внутрішні справи. Роль віцепрезидента може різко зрости тільки у випадку, якщо президент США з якихось причин не зможе виконувати свої повноваження. Зовнішньою ж політикою у Білому Домі займаються держсекретар, радник з питань національної безпеки та частково глава Пентагону, якщо йдеться про військову співпрацю. Для нас дуже важливо, кого саме Трамп захоче бачити на цих посадах.
В ідеалі було б чудово, якби державним секретарем, радником з національної безпеки чи очільником Пентагону стали Майк Помпео або Роберт О’Браєн. Майк Помпео вже працював державним секретарем США під час першого президентства Трампа. Він чітко висловлюється на підтримку нашої держави і приїздив в Україну з візитом у лютому цього року. Роберт О’Браєн був радником Трампа з національної безпеки з вересня 2019 по січень 2021 року. У червні Роберт О'Браєн опублікував колонку на Foreign Affairs “Повернення миру через силу”, в якій висловив свою думку щодо можливої зовнішньої політика Трампа у разі його перемоги на виборах. У цьому матеріалі йдеться про продовження надання Україні військової допомоги, збільшення участі Європи і акцентується на такому аспекті як непередбачуваність Трампа.
З Джей Ді Венсом теж може бути не все настільки однозначно зле. Так, Венс не приховував свого небажання голосувати за пакет підтримки України. Кандидат у віцепрезиденти від республіканців також допускав, що Україні доведеться віддати частину території агресору і погодитися на нейтральний статус. Але не треба забувати: Венс не раз демонстрував вміння віртуозно змінювати свою риторику та симпатії. Не так давно він вкрай скептично і жорстко ставився до Дональда Трампа. А зараз посів чільне місце в його команді. Заяви Джеймса Девіда Венса, адресовані американській аудиторії і його заяви під час цьогорічної Мюнхенської конференції – це не одне і теж. У Мюнхені Венс апелював до недостатніх обсягів військового виробництва США та Європи, які не дозволяють обігнати Росію.
Політика – це мистецтво можливого. Погляди Венса на питання російської агресії можуть бути скориговані. Як вже була скоригована позиція республіканського спікера Палати представників Майка Джонсона. Венс – людина складна, але він точно має гострий розум. Тому потрібно намагатися налагодити якісну комунікацію і з тим крилом республіканців, яке він представляє. Попри їх максимально критичне ставлення до України.