Російські опозиціонери хочуть захистити росіян від колективної відповідальності за несправедливу агресивну війну. Це шлях, який гарантовано приведе Росію до нового Путіна.
Грузія, яка першою у XXI столітті зіткнулася з прямою російською агресією, зараз знову готова підтримати політичну силу, котра виступає за тісну дружбу з Москвою, а її лідер навіть ладен попросити вибачення за війну 2008 року?
Лише тривале зниження цін на енергоносії здатне завдати серйозного удару і зменшити військові витрати Москви. Але є сумніви, що це можливо в найближчій перспективі.
Без відродження економічного лідерства, динамічного зростання продуктивності праці та обсягів інвестицій, зменшення залежності ЄС від Росії та Китаю, майбутнє Європи виглядатиме надто непевно.
Якщо німецьким партіям радикального спектру вдасться наростити електоральну підтримку, це може створити проблеми і для формування стабільної коаліції, і для продовження допомоги Україні.
Партія Вагенкнехт активно поширює тези російської пропаганди, агітує за заборону вступу України в НАТО, виступає за «повернення Росії в європейську архітектуру безпеки».
Демократам буде складно замінити Джозефа Байдена, оскільки вся стратегія «синіх» базується на його участі в перегонах. До того ж партія просто не має достойної альтернативи чинному президентові.
Ніхто на Заході не хоче перевіряти російську реакцію на знищення її ракет чи дронів, який би слабодухий вигляд це не мало. Це реальність, на яку слід зважати.
Заяви Франциска про білий прапор для України свідчать не так про його нездатність осягнути реалії світової політики, як про внутрішню кризу, котру переживає Католицька церква як інституція на чолі з понтифіком-соціалістом.
Заходу не варто думати, як демократизувати Росію, чи шукати там нового Навального або сміливого борця з режимом. Єдиний шлях, який теоретично може привести до демократизації Росії, лежить через її поразку у війні.