Окремі демократи й спонсори партії, налякані провалом Байдена, запропонувати йому вийти з виборчих перегонів. Аналогічне звернення оприлюднила редколегія впливової The New York Times. Інакше, мовляв, 5 листопада поразки не уникнути.
Спочатку публічна позиція демократів залишалася непохитною: ніхто кандидата змінювати не буде. На підтримку Байдена висловилися кілька провідних функціонерів разом з віцепрезиденткою Камалою Гарріс. Популярні губернатори-демократи Гевін Ньюсом і Джей Пріцкер теж підтвердили відданість чинному президентові. Та й дані опитування Ipsos, проведеного відразу ж після дебатів, загалом нібито не віщують катастрофи для лідера демократів.
Дослідження громадської думки показало, що віра в розумову та фізичну готовність президента Джо Байдена бути президентом дещо знизилася після дебатів, особливо серед демократів. Однак, попри низьку оцінку ефективності Байдена, багато ймовірних виборців повідомляють, що вони, ймовірно, все ще розглядають можливість проголосувати за Байдена. Підтримка Трампа якщо й зросла, то несуттєво — на 0,4 %: з 43,5 % до 43,9 %. А падіння рейтингу Байдена соціологи зафіксували у межах 1,5 %: до 46,7 % з 48,2 %.
Американський президент визнав, що провалив дебати з Трампом. Проте заявив, що виходити з перегонів не збирається: «Я не балотувався б знову, якби не вірив усім серцем і душею, що зможу виконати цю роботу. Ставки занадто високі».
Однак 29 червня з'явилася інформація, що Джо Байден може покинути кампанію, якщо його родина й найближчі друзі ухвалять таке рішення. За даними медіа, нарада президента з родиною відбулася 30 червня в Кемп-Девіді. На ній близькі президента, а також його найближчі соратники й радники, так званий кухонний кабінет, який ухвалює найважливіші рішення впродовж багатьох років його кар’єри, порадили йому все-таки продовжувати боротьбу, оскільки він є «кращою людиною, яка може перемогти Трампа».
Можливо, шанси на заміну президента Байдена були б вищими, якби демократи не мали двох великих проблем. По-перше, уся виборча стратегія «синіх» базувалася на участі Джо Байдена. Під нього створили штаб, написали стратегію та збирали гроші від спонсорів. Про Байдена говорили, що він «єдина людина, яка коли-небудь перемагала Трампа». І тепер це все потрібно просто скасувати й починати думати над новою концепцією. А часу вирішувати залишається обмаль. Крайній термін заміни кандидата у президенти — перша половина серпня.
Друга головна проблема демократів — відсутність достойної альтернативи Байдену. Мова йде не про те, щоб просто замінити Джо. Потенційний новий кандидат повинен перемогти Дональда Трампа, а не бути статистом і програти в одні ворота.
Віцепрезидентка Камала Гарріс має вкрай низьку популярність. У 2023 році вона отримала найнижчий рівень підтримки своєї діяльності серед усіх віцепрезидентів США. Лише 32 % американців висловилися позитивно про її роботу. Тоді як 49 % заявили, що не задоволені нею. Гарріс не асоціюється в суспільній свідомості як самодостатня й ефективна менеджерка. А ще їй бракує харизми, єдина її чеснота — потенційні голоси афроамериканців і національних меншин. Адже сучасна Демократична партія дуже зациклена на темі групових ідентичностей, різноманіття й інклюзивності.
Мішель Обама, якій пророкували наступництво Байдена, теж навряд чи склала б конкуренцію Трампу. Дослідження її шансів перемогти кандидата від Республіканської партії вже були. Виявилися не дуже оптимістичними. Та й Мішель Обама не має політичного досвіду, хоча виконувала функцію першої леді. Вона також ніколи не висловлювала особливого захоплення політикою і не виявляла жодного наміру поборотися за Білий дім.
Ще одна відома постать у Демократичній партії — харизматичний губернатор Каліфорнії Ґевін Ньюсом. Родич Ненсі Пелосі, яка раніше була спікеркою Палати представників. Теоретично він міг би спробувати балотуватися від демократів. Однак після дебатів дав зрозуміти, що не бажає цього зараз. Хоча, ймовірно, захоче випробувати долю на виборах у 2028 році.
Нині ж це заледве чи виграшний варіант для Демпартії: Ньюсом очолює штат, відомий своїм лівим ухилом, високим рівнем злочинності, нелегальної міграції та різноманітними ліволіберальними експериментами. Через усі ці обставини конкурувати з Трампом йому буде нелегко.
Нові яскраві, молодші й харизматичні обличчя в Демократичній партії, звісно, є. Біда в тому, що частина з них належить до так званого прогресистського крила. Це, зокрема, послідовники соціалістичних ідей Берні Сандерса. А на крайньому лівому фланзі Демпартії тепер можна відшукати не просто соціалістичні, а навіть неомарксистські ідеї. Демократична партія США у XXI столітті значно полівіла. Особливо в соціальних і культурних питаннях, що виливається у справжні культурні війни й неабияк поляризує суспільство. Але дуже сумнівно, що Демпартія наважиться висувати кандидатом у президенти когось з когорти радикальних лівих, адже вони не здобудуть переконливої підтримки навіть серед однопартійців.
Якщо Джозефа Байдена таки затвердять кандидатом у президенти на з’їзді в середині серпня і йому навіть вдасться перемогти Трампа 5 листопада, далеко не факт, що він допрацює на посаді весь термін. У такому разі функції президента виконуватиме нинішня віцепрезидентка Камала Гарріс. Враховуючи її вкрай скромний авторитет, це може мати загалом погані наслідки і для Америки, і для всього світу. З огляду на вік і стан здоров’я Байдена демократам доцільно розглянути не тільки питання заміни кандидата у президенти. А серйозно подумати про заміну персони віцепрезидента на якусь більш потужну й харизматичну.
Демократична партія США опинилася у складній ситуації. Звісно, можна залишити все, як є. І заспокоювати себе результатами недавнього опитування, яке демонструє готовність виборців голосувати навіть за такого Джо Байдена, якого виборці побачили на дебатах. Але кампанія динамічна, і наслідки провальних дебатів 27 червня можуть повною мірою проявитися не відразу.