Головні ставки Сі
Весною 1985 року 31-річний Сі Цзіньпін, тоді секретар КПК повіту Чжендін провінції Хебей, уперше приїхав до США: молодий і перспективний чиновник очолив невелику делегацію з п’яти чоловік, що мала навчитися передових аграрних методів вирощування сої та кукурудзи. Тоді ж Сі зробив фото в Сан-Франциско на фоні відомої Золотої Брами. 38 років по тому він повернувся до сонячної Каліфорнії в статусі лідера країни, що вже не навчається в Америки, а воліє вести діалог з нею на рівних.
Це перша мета Пекіна у фундаментальних відносинах зі США – відстояти суверенітет, власні національні інтереси. Сі хоче, щоб Китай сприймали як регіонального лідера, а не просто дотичну до західних ринків «фабрику світу». На початку перемовин з президентом Байденом Сі сказав: «Китайсько-американські відносини найважливіші у світі, вони мають бути сконструйовані так, щоб дати людству розвиток». Готовність Китаю підтримувати взаємозалежно-конкурентні відносини з Вашингтоном включає вимогу не втручатися у внутрішні справи Китаю, питання санкційного технологічного тиску, обговорення возз’єднання з Тайванем, а також безпекове протистояння Пекіна з альянсом Америки та її союзників у Східній Азії. Оскільки великі держави вже борються за умовні сфери впливу, генсек Сі пропонує президенту Байдену кооперацію не в стилі нової холодної війни. Він хоче, щоб на фоні конкуренції держави могли знайти взаємовигідні інтереси – умовні точки дотику.
По-друге, хоч у гравців різні бачення планетарного розвитку в еру нестабільності й конфліктів, Пекіну та Вашингтону необхідно максимально зберегти взаємовигідну економіку й логістику на тлі глобального спаду. Зараз це важливо для Китаю через економічні виклики й продовольчу/енергетичну безпеку.
У 2022 році торгівля між Америкою та Китаєм сягнула $760 млрд: КНР – третій найбільший торговельний партнер Вашингтона, який став основним економічним компаньйоном Пекіна. Більше китайцям приносить тільки товарообіг з країнами ASEAN ($975 млрд) і ЄС ($847 млрд). Білому дому все ще потрібні рідкоземельні метали (особливо галій і германій) з КНР, щоб створювати високотехнологічні продукти й індустрію альтернативної енергетики (план Гарріс — Байдена з протидії забрудненню екології). Пекіну ж потрібні ринок і технології (експорту яких ще не обмежили). Тут треба підкреслити: Вашингтону не вдасться спинити технологічний розвиток КНР, а от сповільнити його він може. І це не в інтересах Китаю. Американський бізнес вже не вважає Китай найкращим місцем для розміщення капіталу, він перемикається на інші азійські країни, але все одно інвестиції зі США перевищують $120 млрд (спільні інвестиції Сі оцінив у $260 млрд).
Після саміту з Байденом генсек налагоджував прагматичні зв’язки з флагманами американського бізнесу. Сі спілкувався з босами найбільших корпорацій США: Маском (SpaceX), Наделлою (Microsoft), Куком (Apple) й іншими. Китайський лідер закликав їх подолати розбіжності завдяки спільній прибутковій співпраці. Сказав, що постійно думає, як допомогти пройти двостороннім відносинам через бурю й випробування; президент наголосив, що Пекін хоче бути партнером і другом Вашингтона, а не конкурентом. Американських підприємців, звісно, цікавить розміщення виробництв і ласий китайський ринок – китайський середній клас росте, а бідних усе менше. До прикладу, Boeing уже не перший рік намагається пролобіювати вихід на споживачів КНР з моделлю 737 Max.
Усі економічні питання країни узгодили заздалегідь, коли зустрілися міністр фінансів Америки Єллен і китайський віцепрем’єр Хе Ліфен. Можливо, Пекін поновить купівлю американських боргових зобов’язань, адже останніми роками він тільки розпродавав їх – Японія вже випередила Китай як найбільший тримач цінних паперів США.
По-третє, Пекін набирає геополітичну вагу, що важливо для комунікації з Білим домом. Китай все більше впливає на Росію. Проблемні відносини Вашингтона з Іраном, Північною Кореєю, особливо з країнами Глобального Півдня, що акцентують лідерство КНР, дають Пекіну простір виконувати роль медіатора й виборювати поступки від Америки.
Пріоритети Байдена
Американський президент ще до зустрічі чітко озвучив реперні точки зустрічі з китайським лідером: урегулювання відносин, боротьба з наркотиками, співпраця у глобальних викликах.
Далі про основні наслідки чотиригодинної зустрічі Байдена й Сі.
Країни переходять у режим керованої конкуренції. Торговельно-економічна взаємозалежність зберігається, але Chimerica добігає кінця. У деяких регіонах і країнах Америка послабшає, а Китай посилиться, створить периферію, наприклад, в Азії та Африці. Це передбачатиме протистояння, зокрема в Азії, але не нову холодну війну. Головне завдання — максимально запобігати прямій сутичці двох гігантів. При цьому щодо Тайваню Вашингтон підтримує політику одного Китаю, не підбадьорює незалежність острова.
Пекін займає вичікувальну позицію з островом, залишає плани мирного возз’єднання, збільшує економічну співпрацю з Тайбеєм, дивиться на президентські вибори на Тайвані 2024 року, коли до влади може прийти опозиція на чолі з Гоміньданом, який виступає за зближення з материком. ДПП може позбутися влади. Зараз вірогідність зміни статус-кво мала, однак структурно саміт Байдена — Сі не змінив диспозиції гравців: Китай нарощуватиме військову потугу, а США ресурсно посилюватимуть ЗС азійських союзників і самого Тайванського острова. Сьогодні Пекін і Вашингтон бачать майбутні мир і стабільність у Тайванській протоці по-різному.
Також поновлюють президентські телефоні контакти і спілкування на рівні військових відомств: міністерств оборони, американо-китайський діалогу координації оборонної політики та зустрічі в межах військово-морської консультативної угоди. Усе, щоб запобігти, хоча б у цей транзитний момент, збройній конфронтації.
Водночас створюють спільну робочу групу, що боротиметься проти синтетичних наркотиків, зокрема фентанілу, розповсюдження якого в Америці останніми роками призвело до опіоїдної епідемії. У 2022-му понад 100 тисяч американців померли від наркотиків, а щорічний збиток від них перевищує $1,5 трлн. Пекін вплине на китайські хімічні компанії, що виробляють прекурсори опіоїду. Це важливий момент для внутрішньополітичного треку Байдена.
Водночас підтримуватимуть контакти щодо ризиків розвитку штучного інтелекту (AI), що йде, вочевидь, з темою мікроелектроніки, де США воліють стримати китайський розвиток. Обидві країни хочуть випередити одна одну в розробці AI, але ризики від його розповсюдження слід прорахувати.
Збільшать людські обміни – зросте кількість рейсів між країнами, співпраця в академічній галузі, набір іноземних студентів (50 тис. американців поїдуть вчитися до Китаю) тощо;
Спільні зусилля спрямують на протидію зміні клімату – зменшенню викидів СО2. Також країни співпрацюватимуть у царині глобальної охорони здоров’я;
Сі Цзіньпін сказав: «В Америки та Китаю на вибір два шляхи розвитку відносин: посилена співпраця або гра з нульовою сумою, що призведе до розколу світу. Китай не захоплюватиме місця США, Вашингтону не потрібно стримувати Пекін, він не піде стежкою колоніалізму чи гегемонії».
Китайський генсек наголосив, що держави можуть успішно співіснувати й співпрацювати завдяки п’ятьом факторам. Перше — більше дізнаватися один про одного, Пекін хоче створити «стабільні та здорові китайсько-американські відносини». Друге — спільно контролювати розбіжності та різне розуміння процесів. Третє — розвивати взаємовигідну кооперацію. Четверте — разом брати на себе відповідальність як великі держави. П’яте — сприяти гуманітарним обмінам. Також Сі закликав «припинити озброювати Тайвань» і ще раз акцентував увагу на мирному возз’єднанні Китаю з островом.
***
Після саміту лідери США й Китаю прогулялися, що мало б символізувати гармонію, однак атмосфера залишилася напруженою. Гостра конкуренція між Пекіном і Вашингтоном залишається й прогресуватиме. Це збільшить ставки гравців у різних сферах і впливатиме на весь світ, особливо на Східну Азію, яка стає шахівницею протистояння двох найсильніших країн.
