Промислова конфронтація
На світанку становлення КНР Мао Цзедун обурювався: «Що ми зараз здатні зробити? Стільці та столи, а також вирощувати пшеницю? Однак ми не можемо виготовити жодного автомобіля, літака, танка чи трактора!» 70 років опісля Китай є світовою фабрикою, що випускає майже все – від електромобілів до бойових підводних дронів. Індустріальна база – це третина китайського ВВП.
У 2019 році промислове виробництво КНР становило 29% від світового на суму майже $4 трлн; США виготовляли продукції на $2.4 трлн – тільки 17% від глобального об’єму. Деіндустріалізація Америки ускладнює Вашингтону завдання перемогти Пекін в економічній конкуренції. Наведемо пару прикладів:
1) у 2021 році Китай зайняв перше місце за об’ємом контрактів у суднобудуванні, виробивши половину глобального морського тоннажу – 22.8 млн із 45.7 млн CGT. Поки КНР випускає тисячі нових суден, американське суднобудування виготовляє лише до десяти трансокеанських комерційних кораблів на рік; 2) у 2021 році в Китаї іноземні та китайські корпорації випустили приблизно 28 млн автомобілів, тоді як у США – лише 2 млн; основна маса нових проданих авто в Америці (15 млн у 2021 році) виготовлена за кордоном.
Однак Вашингтон – упевнений лідер у світовому виготовленні високотехнологічної продукції, наприклад літаків і космічних ракет. На глобальному ринку авіабудування домінують американські "Boeing", "Lockheed Martin", "Sikorsky Aircraft", "Gulfstream Aerospace", які випускають понад третину всіх літаків на планеті. "SpaceX" Ілона Маска є одним із найбільших виробників ракет; її багаторазова важка ракета Falcon 9 за потужністю та ефективністю перевершує китайський аналог – ракету "Чанчжен 8" (Long March 8).
Китай втратив частину експортних ринків через пандемію COVID-19, а певна кількість заводів зупинилася, але все одно випереджає США в галузі промисловості.
Вашингтон не залишається осторонь. Розуміючи усю критичність історичного моменту, президент Байден проштовхнув через Конгрес «технічний акт» обсягом у $250 млрд. Кошти підуть на розвиток галузі інновацій у США, наукові дослідження та зміцнення американської позиції на тлі економічної конкуренції між Китаєм і Америкою. Тільки абсолютна технологічна перевага дозволить США гідно конкурувати з Китаєм.
Зараз Вашингтон фундаментально випереджає Пекін у таких царинах: IT, виробництво напівпровідників, лазерів, медичного обладнання, фармацевтика, авіакосмічне будування. Водночас Китай наздоганяє чи перевершує Америку у сферах розробки штучного інтелекту (ШІ), телекомунікацій 5G і 6G, квантових інформаційних технологій, біотехнологій і генної інженерії, зеленої енергетики. Потрібно детально розглянути ці галузі.
Контури технологічної конфронтації
По-перше, три із семи найбільших інтернет-гігантів, котрі розробляють ШІ, походять з КНР. Американські Facebook, Google, Amazon, Microsoft проти китайських Baidu, Alibaba і Tencent. США домінують у галузі ШІ: КНР за об’ємами корпоративних інвестицій у розвиток ШІ поступається США – у 2020 році китайці витратили $25 млрд, а американці – $42 млрд. Однак за кількістю наукових публікацій – досліджень ШІ Китай уже випереджає Америку: наприклад, на тему глибинного навчання – у шість разів. Рада національної безпеки США зазначає: «Якщо нічого не зміниться, то через десять років Китай стане світовим лідером у штучному інтелекті». 2025 року США вже будуть другими у 1% найбільш цитованих наукових праць про ШІ. Вашингтон наразі кращий за Пекін у фундаментальній розробці ШІ: алгоритмах і апаратному забезпеченні (68% світового фінансування прикладних досліджень ШІ надходить від американських компаній), але КНР випереджає США на деяких прикладних напрямках. Приклад – комерційні дрони. Навіть на ринку Америки домінує китайська компанія DJI з часткою 80%.
По-друге, Пекін упевнено переміг Вашингтон у поширенні телекомунікаційної мережі 5G. У КНР функціонує мільйон веж 5G. Кількість веж у США становить пів мільйона. Китайська мережа швидша за американську – 299 Мбіт/c проти 93 Мбіт/c. Основними постачальниками обладнання 5G на світовому ринку є китайські компанії, у першу чергу Huawei. 100% китайських міст, 97% смт і 50% сіл мають доступ до 5G. 80% глобальних користувачів 5G живуть у КНР. Розвиток телекомунікацій і управління ними означає контроль над фінансами, інтернетом речей (IoT), цілими бізнес-екосистемами на кшталт дистанційного індустріального виробництва чи «розумного міста». Америка зберігає лідерство в глобальній домінації її інтернет-гігантів, технологіях хмарного обчислення та виробленні 5G-чипів. Однак без інфраструктури (веж) і великої кількості власних активних споживачів США не зможуть повноцінно конкурувати з КНР уже за розвиток мережі 6G. Сьогодні 35% світових патентів на розробку 6G належать Китаю, а Америці – лише 18%. Але є одна важлива ремарка – розгортання китайської мережі 5G відбувається тільки в Китаї, а США активно протидіють продажу телекомунікаційного обладнання Huawei в інших країнах, насамперед європейських. Це серйозно підриває плани Китаю на глобальне поширення своєї мережі 5G.
По-третє, китайські досягнення у квантовій інформатиці: квантових комп’ютерах, квантовій мережі і квантових датчиках – уже на одному рівні з американськими. Квантові комп’ютери за секунди здійснюють розрахунки, на виконання яких традиційні витратили б десятки тисяч років. Такі обчислення можна використати для дешифрування – зламу криптографічних шифрів, а також в економічному аналізі. Квантові мережі – це суперзахищені канали комунікації між квантовими комп’ютерами; 2016 року Китай першим у світі запустив квантовий супутник "Моцзи" і створив найбільшу квантову мережу на 4 600 кілометрів. До неї приєдналися 150 китайських підприємств, насамперед банки. Квантові датчики мають військове застосування: нейтралізація маскування ворожих субмарин і радіоперешкод. Пекін у чотири рази більше за Вашингтон інвестує у квантову інформатику – до $10 млрд щорічно. Хоча зараз США лідирують за кількістю наукових праць про квантову інформатику – 4 300 проти 3 700, але КНР випереджає опонентів за об’ємом патентів. Також найбільш передовий квантовий комп’ютер на планеті – "Eagle" від IBM потужністю 127 кубітів – є американським.
По-четверте, Вашингтон утримує гегемонію в царині біотехнологій – 59% найбільших компаній у галузі розташовані у США, а в Китаї – лише 11%. Але Пекін постійно нарощує інвестиції в розвиток цієї сфери. Американські дослідники кажуть про $100 млрд інвестицій КНР у біотехнології. Наукові праці Китаю зростають на 20% щороку (хоча значно відстають від американських), третина світових біотехнологічних патентів – китайські. Особливо Пекін просунувся в генній інженерії: китайський учений Хе Цзянькуй у 2018 році першим створив генетично модифікованих людей – дівчаток-близнят, а через рік у Шанхаї народилися п’ять мавп-клонів, також із модифікованими генами. Об’єм китайських досліджень на тему клонування та редагування генома постійно збільшується і вже становить 90% від американських.
По-п’яте, США є творцями зеленої енергетики: американські інтелектуали винайшли способи добувати енергію сонця, води, вітру. Однак сьогодні саме Китай, використавши західні технології, став лідером у виробництві устаткування альтернативної енергетики. Найпотужніша у світі ГЕС – «Три ущелини» – розташована в КНР. Також Пекін досяг домінування в глобальних ланцюжках постачань обладнання зеленої енергетики: сонячних панелей (70% від світового обсягу виробляється в Китаї), вітряних турбін (40%), акумуляторів (77%). Китайська генерація сонячної енергії в три рази перевищує американську, а вітрової – у два рази. Ба більше – КНР є майже монополістом у випуску сировини для створення інструментарію зеленої енергетики. Пекін володіє 51% планетарного виробництва літію, 60% полікремнію, 62% кобальту, 70% рідкоземельних металів. Найкращим прикладом передової позиції КНР у зеленій енергетиці є створення електрокарів – у 2020 році Китай продав 1.4 млн електромобілів проти 0.3 млн американських. Того ж року уряд КНР надав $60 млрд підтримки вітчизняним виробникам. У 2028 році Китай виготовлятиме шість електрокарів на один, зроблений у США. Китайські електроавтобуси від компанії BYD уже курсують вулицями Лос-Анджелеса та Нью-Йорка. Америка поки що залишається ключовим хабом, який створює інновації в зеленій енергетиці, але Китай став впевненим лідером у їхньому прикладному використанні.
США також випереджають Китай у двох ключових царинах технологічної конкуренції: виробництві напівпровідників (47% від глобального випуску припадає на Америку) і роботів. Вашингтон разом з Японією та Південною Кореєю є одним з технологічних хабів планети в робототехніці – на 10 000 американських працівників припадають 255 індустріальних роботів; у Китаї цей показник становить 246. Бостон вважається центром світових досліджень і виготовлення роботів. Щоб підтримати конкурентоспроможність, США запустили багатомільярдну програму розробки вітчизняної робототехніки під назвою «Національна ініціатива робототехніки».
Технологічна конкуренція йде повним ходом, однак між КНР і США залишаються вигідні фінансово-економічні зв’язки. Вони допомагають сторонам утриматись від прямих атак через взаємозалежність.
Залежності-вразливості
Незважаючи на торговельну війну, 2021 року Пекін і Вашингтон були найбільшими комерційними партнерами – оборот між країнами склав рекордні $755 млрд. Китайський профіцит сяйнув $400 млрд. США найбільше купують у КНР електроніку, продукти машинобудування, іграшки, меблі і текстиль. Левова частка китайського імпорту з Америки – це напівпровідники, автомобілі та літаки, медичне обладнання, фармакологічні продукти. Корпоративні інвестиції Вашингтона в КНР складають $260 млрд; Пекін вклав у США $155 млрд.
Торговельна структура ілюструє, чому Пекіну та Вашингтону вигідно співпрацювати. Перше: Америка залежить від дешевого китайського імпорту, який економить кошти споживачів у США – у середньому $1000 щорічно для одного домогосподарства. Друге: американські корпорації мають доступ на величезний ринок Китаю, де роблять надприбутки – там їхні продажі сягають сотень мільярдів доларів. 20% профіту корпорацій Apple та Intel надходять саме з КНР. Третя: китайська частка є найбільшою в глобальних ланцюжках постачань американських корпорацій. Дешеві китайські компоненти драматично знижують витрати компаній США на виробництво. Четверта: отримуючи величезні доларові надходження через торговельний профіцит, Пекін на них скуповує цінні папери казначейства США. Так китайці допомагають Вашингтону зменшувати бюджетний дефіцит.
Ключовий інтерес Америки в роботі з Китаєм – можливість її компаній продавати свої товари на ринку КНР. Корпорації заробляють, а потім інвестують кошти в розробку нових продуктів і загалом у R&D. Себто Китай допомагає Америці здійснювати інноваційний ривок, що дає змогу США утримувати технологічне лідерство. Паралельно грошові потоки збільшують об’єм фінансового ринку США – ресурсної бази американського бізнесу.
Пекін знає про цю найголовнішу залежність-вразливість Вашингтона. Через страх втратити доступ до півтора мільярда споживачів Apple виконує вимоги Китаю щодо «чутливих тем», видаляючи «небажані» застосунки в App Store, а американські бізнесмени, на кшталт генерального директора інвестиційного банку JPMorgan Chase Джеймса Даймона, публічно виправдовуються за невдалі жарти про Комуністичну партію Китаю.
Пекін створює з американськими корпораціями ланцюжки постачань; надає іноземним компаніям дешеві складові, а також дозволяє Вашингтону вигідно працювати на своєму ринку. Натомість Китай отримує від США найцінніше: технології та високотехнологічну продукцію. Американські чипи-напівпровідники – найважливіша частина ланцюжків постачань китайських технологічних гігантів, а західне ноу-хау потрібне КНР для створення власних індустрій. У майбутньому Пекін воліє відмовитись від високотехнологічного імпорту – адже від нього Китай залишається критично залежним.
Зазвичай смартфони Huawei наполовину зроблені з іноземних компонентів: екран куплений в іншого азійського постачальника – Японії чи Південної Кореї, чип зроблений на Тайвані за технологіями США, а операційна система – американська. Деякі моделі смартфонів, наприклад Huawei P30 Pro, складаються з імпортних деталей на 80%.
Фактично технологічна залежність є основною вразливістю Китаю перед США. Особливо в царині напівпровідників. На необхідність ліквідувати її публічно звертає увагу президент Сі Цзіньпін: «Ми маємо розвивати свої технології, щоб позбутися залежності від іноземних постачальників». Купуючи літаки чи інші продукти американського машинобудування, КНР просто задовольняє попит ринку. Адже Пекін за допомогою реверсного інжинірингу та отриманих західних технологій уже сам навчився їх виробляти. Наприклад, китайський літак Comac C919, випущений на ринок у 2021 році, називають конкурентом Airbus A320 і Boeing 737.
Також КНР критично залежна від імпорту енергоносіїв – нафти, зрідженого природного газу (ЗПГ). США, найбільший виробник нафти на планеті, також продає свої енергоносії Китаю – тільки 2021 року Пекін і Вашингтон уклали 20-річну угоду вартістю $30 млрд на постачання американського ЗПГ до Китаю. Однак процент американських енергетичних продуктів у загальному імпорті нафти та газу КНР невеликий – до 5%. Але Америка може серйозно вплинути на Пекін, якщо закриє шляхи постачання нафти та газу до Китаю, наприклад, влаштує морську блокаду Малаккської протоки, через яку більшість енергоносіїв потрапляє до КНР. Через це Китай останніми роками активно шукає континентальні, а не морські шляхи імпорту нафти на газу – Пекін усе більше купує енергетичні продукти в Росії, Центральній Азії, на Близькому Сході.
Останній шанс Китаю
Найбільшою перевагою КНР є велика кількість людей. У сьогоднішньому світі цифрових технологій Китай з майже півторамільярдним населенням генерує неймовірний об’єм інформації – нову інформаційну нафту для технологічних гігантів. Ба більше, китайці перестали бути дешевою робочою силою, їхня купівельна спроможність значно зросла – тому КНР усе більше цікава світу як динамічний ринок. Китайці традиційно заощадливі – вони звикли економити кошти, тому в КНР високий рівень заощаджень, який може прискорити національне споживання.
Але населення Китаю поступово скорочується. Це великий виклик для Пекіна. 2021 року в КНР народилось 10.6 млн людей, а померло 10.1 млн. Кількість померлих невпинно зростає, а нація старіє: 20% китайського суспільства – це літні люди за 60 років. Скоро на одного молодого китайця перепадатиме декілька пенсіонерів. При цьому рівень приросту населення КНР постійно знижується: китайський індекс фертильності один з найменших у світі.
Китай насолоджуватиметься зростанням матеріального багатства і збільшуватиме споживання, але він скоро зіткнеться з демографічною кризою, а соціально-економічні витрати драматично зростуть. До цього часу КНР необхідно встигнути модернізуватися, інакше вона технологічно поступиться США та програє конкуренцію загалом. Сьогодні американці вже вироблять 3-нм (нанометри) чипи, тоді як КНР може виготовити тільки 55/40-нм чипи.
Останнім шансом Китаю виграти економічні перегони в цьому сторіччі є подолання своєї найбільшої слабкості – технологічної відсталості та залежності від США. Тому Пекін:
- постійно нарощує інвестиції в наукові розробки – R&D. Це вже дало свої плоди у вигляді збільшення наукових публікацій і китайських патентів;
- спонукає молодь вивчати прикладні науки – за кількістю інженерів КНР випереджає США;
- всебічно розвиває креативність людей, їхній потенціал.
Америка наразі перевершує Китай:
- у створенні нових технологій;
- за розміром номінального ВВП на душу населення – у шість разів;
- у гегемонії долара як глобальної валюти;
- кращому розвитку людського капіталу;
- більшій продуктивності праці, організованості та ефективності інвестицій.
Але США зіткнулись із серйозними внутрішніми викликами, посилення яких ставить під загрозу стабільність і подальший розвиток Америки. Головним питанням є соціально-економічний розвиток країни та зменшення економічної нерівності.
1% населення США володіє капіталом у $43 трлн, тоді як 50% – лише $3 трлн. Статки трьох найбагатших американців еквівалентні тому, чим володіють 165 млн їхніх співвітчизників, котрі не є фінансово успішними. За останні роки розрив між бідними та багатими тільки збільшувався.
Вашингтон розуміє необхідність покращення соціально-економічного становища та більш справедливого розподілу національного багатства. Адміністрація Джо Байдена, по-перше, збільшує інвестиції у створення робочих місць, підтримуючи населення під час пандемії, – за рік з’явилось 6.2 млн нових вакансій. По-друге, у США розпочалося власне «велике будівництво» – Конгрес прийняв план відбудови інфраструктури обсягом у $2 трлн. По-третє, Америка стимулює нарощення інновацій корпораціями. По-четверте, публічно відбувається дискусія про необхідність структурних економічних реформ.
Отже, констатуємо – наразі не можна остаточно відповісти на питання, хто виграє – Китай чи США, адже країни перебувають у гострій економічній конкуренції. Переможець ще не визначився. Америка сьогодні лідирує, насамперед у технологічній царині, але Китай докладає великих зусиль, щоб наздогнати США. Конфронтація між країнами поглиблюватиметься, а її потенційною розв’язкою може бути військовий конфлікт, що остаточно розділить світ на два табори з власними економічними та технологічними системами.
