Німеччина
Справжнім шоком стали результати останніх регіональних виборів в одному окрузі Тюрингії 25 червня, які завершилися переконливою перемогою праворадикальної «Альтернативи для Німеччини». Ця політсила зародилася, зокрема, за підтримки російських грошей якраз у лютому 2013 року – перед початком агресії Росії проти України. Довгий час її вважали маргінальною, однак з часом вона стала дійсно могутньою партією, яка постійно нарощує свій електорат. Уже зараз рівень її підтримки складає 18%. Це говорить про те, що середньостатистичний німець, особливо молодий, усе більше схильний підтримувати радикальні та популістські ідеї. Нагадаємо, що саме представники «Альтернативи для Німеччини» брали участь у спробі нещодавнього держперевороту.
Іспанія
На виборах у Мадриді перемогла представниця консервативної Народної партії Ізабель Діас Аюсо. Помітного успіху на регіональних виборах досягла ультраправа партія "Vox". Характерно, що першим цю політсилу привітав прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан.
На 23 липня в Іспанії призначено дострокові парламентські вибори. Праві сили мають усі шанси сформувати не просто урядову коаліцію, а й навіть отримати конституційну більшість.
Угорщина
Згаданий Віктор Орбан і його права партія «Фідес» учетверте перемогли на виборах. Про особисті погляди прем’єра немає потреби нагадувати. Провокативна ксенофобія і заперечення європейських цінностей проходять червоною ниткою крізь усю політику його уряду, до яких останнім часом додаються чи не щоденні антиукраїнські заяви. Водночас саме Орбан нині чи не головний адвокат Путіна, саме він допомагає Москві стримувати європейський поступ України.
Франція
Парламентські вибори у Франції дали можливість одіозній Марін Ле Пен зібрати величезну впливову фракцію в Національних зборах. Її ультраправа партія «Національне об'єднання» отримала аж 89 місць, чого ще кілька років тому взагалі не можна було уявити. Ле Пен та її політсилу, де чимало прихильників Росії, безпосередньо фінансувала Москва. Війна, яку розпочала Росія, змусила радикалів трохи дистанціюватися від Путіна, хоча ще кілька років тому вони за першим покликом їздили в окупований Крим. Зараз Ле Пен і її колеги поступово повертаються до попередньої риторики: говорять про зняття антиросійських санкцій, про потребу миру в інтересах Росії і таке подібне. Сама ж Ле Пен готується до президентських виборів, які за кілька років цілком може виграти.
До речі, немає жодних сумнівів, що саме партія Ле Пен заробить максимальний політичний капітал на масових заворушеннях, які в ці дні тривають по всій Франції.
Італія
В Італії панує досить своєрідна і подекуди феєрична політична культура, в якій є місце і колишнім зіркам порноіндустрії, Чиччоліні, і мільярдерам-мафіозі на кшталт Сільвіо Берлусконі, якого тільки смерть змогла відірвати від політики.
Не менш феєричним феноменом стала і перемога на національних виборах у вересні 2022 року партії «Брати Італії» на чолі з Джорджі Мелоні. Звісно, нині вона допомагає Україні й активно виступає проти Росії. Проте ще кілька років тому «брати» позиціонували себе неофашистською політсилою, яка підтримує ідеологію Беніто Муссоліні.
Швеція
Після виборів у жовтні 2022 року шведська поміркована партія під керівництвом Ульфа Крістерсона змогла утворити коаліційний уряд в альянсі не тільки з християнськими демократами, але й долучила ультраправу партію «Шведські демократи». Це стало символом поразки лівих сил на чолі з Магдаленою Андерсон. Ультраправу партію включили в коаліцію вперше в політичному житті Швеції.
Фінляндія
Влада лівих сил впала і в сусідній зі Швецією Фінляндії. У квітні 2023 року уряд утворили чотири політсили, серед яких і популістська Партія фінів (колишня «Справжні фіни»), яку очолює Рііка Пурра – новий міністр фінансів.
Уряд харизматичної Санни, наймолодшого у світі прем'єр-міністра, відійшов у минуле у квітні цього року після поразки на виборах. Демократію у Фінляндії вважають взірцевою, де причини поразок і перемог є прозорими і об'єктивними. Головною претензією до уряду Санни Марін були роздуті витрати уряду, які були завеликі навіть для такої соціальної держави, як Фінляндія, і об'єктивно не відповідали фінансовим можливостям національної економіки.
Греція
Вибори у Греції стали буквально найсвіжішим тріумфом правих у Європі. Уперше за останні 50 років відразу три ультраправі партії увійшли до парламенту. На цьогорічних виборах вони набрали 13%. Це безпрецедентний успіх.
Водночас найкращі результати отримала правляча правоцентристська партія «Нова демократія» Кіріакоса Міцотакіса. Вибори загалом негативно вплинули на ліві сили у Греції.
Путінізм і його наслідки
Попри постійні кризи останніх десяти років, кожна з яких була гіршою від попередньої, успіх правих партій має один спільний знаменник: спекуляцію на проблемі масової імміграції в ЄС і заперечення доктрини мультикультурності.
Найбільш пікантним моментом є те, що цінності і риторика правих партій повністю узгоджуються з путінізмом. Найдужче на проблемі імміграції спекулювала у Європі саме російська пропаганда. І європейські ультраправі до 2022 року любили Путіна і ставили його за приклад як захисника «консервативних цінностей». При цьому ультраправі звинувачували власні ліві чи центристські уряді в безконтрольному прийомі біженців і не бачили очевидного факту, що головним генератором потоку біженців був саме Путін і його війна в Сирії. Це не дивно, оскільки фінансування і політична підтримка ультраправих ішла насамперед з Росії і від російських спецслужб.
Риторика правих діаметрально змінилася після 24 лютого 2022 року.
Однак не слід забувати, що до війни стратегія Путіна була спрямована за розкол єдності Європи і головними інструментами цієї політики були саме одночасна підтримка у всіх проявах європейських правих радикалів і генерація потоків біженців, які мали підірвати фінансову і соціальну систему Європи. Путін створив ще більший потік уже українських мігрантів. І насправді питання часу, коли «друзі» Москви, на кшталт Ле Пен, заговорять про зменшення соціальної підтримки українців.
З іншого боку, потрібно визнати, що навіть переконаним лібералам складно бути адвокатами міграційної політики Західної Європи. В Африці і Близькому Сході небезпідставно сформувалося уявлення про Європу як край держав-банкоматів, де просто роздають гроші і де можна не працювати. Єдине, що треба – просто перейти кордон.
Утім проблеми в економіці змушують держави ЄС скорочувати програми допомоги мігрантам. Пандемія і локдаун підкосили всі види бізнесу і, відповідно, зменшили надходження податків упродовж 2020 і 2021 років. Уряди всіх розвинених країн для компенсації втрат просто запустили емісію і роздавали гроші суто інфляційного походження. Коли з інфляцією взялися боротися вже у другій половині минулого року шляхом підвищення ставок, це знову вдарило по економіці – посипалися банки і цілі фінансові ринки по обидва боки Атлантики. У всіх випадках фінансові надходження скорочуються і зникає сама база для лівих політиків.
Та це тільки початок процесу. Весь минулий рік ситуація на ринках говорила про настання глобальної рецесії з прогнозованою тривалістю до 3–4 років. Хоча, наприклад, у США її все ще заперечують, головна економіка Європи, Німеччина, у 2023 році визнала, що поступово готується до затяжного спаду і констатує скорочення всіх видів економічної активності – експорту, промислового виробництва і відтік капіталів. За таких обставин закономірно беруть гору права риторика та ідеологія скорочення урядових витрат, тобто в першу чергу соціальних.
У зовнішній політиці слід очікувати на таку саму ідеологію скорочення фінансової допомоги закордонним партнерам. Паралельно ж можуть розпочатися процеси, які вдалося певним чином зупинити на початку 2020-х – розгортання конкуренції між урядами націоналістичного спрямування і Брюсселя, або значно ширше – глобалістів.
