Японія, мабуть, єдина держава в Азії, яка послідовно проводить політику міжнародних санкцій проти Росії. Токіо виступає за нарощування свого оборонного потенціалу в умовах російської агресії проти України у часи посилення глобальних безпекових загроз.
Саме у момент вбивства Абе проводив передвиборчу кампанію для своєї Ліберально-демократичної партії на виборах до верхньої палати японського парламенту, які мають відбутися 10 липня. Його партія йде на них під гаслами та з ідеями, які в багато чому були сформульовані за часів правління Абе, або ним самим. Головна з них – посилення обороноздатності держави.
У 2020 році Абе мусив залишити посаду голови уряду через стан здоров’я, який завадив виконувати функції голови уряду. Проте досі залишався впливовим політиком і тому сьогоднішнє вбивство матиме наслідки для Японії і цілого світу.
Абе і недовіра до Путіна
Абе відходить у вічність та історію, як політик якому таки не вдалося вирішити свої дві головні проблеми – укласти мир з Росією та змінити японську конституцію.
Абе вірив у діалог з Путіним, він вірив у можливість укладання мірного договору з РФ. Адже за підсумками Другої світової війни між СРСР та Японією було укладено перемир’я. Шлях до цього лежав через вирішення територіальної суперечки навколо «Північних територій» – так в Японії називають чотири спірні острови у південній частині Курильського архіпелагу (острови Ітуруп, Кунашир, Шикотан і гряда Хабомаї), окуповані СРСР у 1945 році. У 1956 році була укладена спеціальна декларація про припинення стану війни та відновлення дипломатичних відносин з Японією. У ній СРСР погоджувався передати Японії два острови – Хабомаї та Шикотан – після підписання мирного договору.
Абе був готовий підписати цей історичний документ з умовою передачі Японії двох островів і переконував японців, що це можливо. Після окупації Криму Росією Абе гадав, що йому вдасться використати слабкість Росії і швидко вирішити проблему, тим більше Володимир Путін йому сам натякав, що готовий розглядати ідею мирного договору «без жодних умов».
Абе вів свою дипломатію на два фронти – з одного боку, підтримував Україну у прагненні повернути Крим, а, з іншого, – одночасно натякав російському лідеру, що у випадку вирішення проблеми Курильських островів може пом’якшити тиск на Росію, розширити японсько-російські економічні зв’язки.
Від 2016 року і аж до 2018 року Москва і Токіо здається йшли на зустріч одне одному, але президент РФ Володимир Путін запропонував Абе спочатку підписати мирний договір, а потім вирішувати тему спірних територій окремо. Японський прем'єр був досить мудрим, щоб відкинути цю ідею. Ця історія демонструє чітко, що принцип «мир в обмін на території» з господарем Кремля не працює.
В своєму минулорічному інтерв’ю для Nikkei вже у якості колишнього прем’єра Абе визнав, що саме анексія Криму і дедалі більш напружені відносини між Вашингтоном і Москвою завадили Японії укласти договір з Росією.
Посилення Японії за часів Абе
Японцям правління Абе запам'ятається економічним підйомом після катастрофічного землетрусу та цунамі, що призвело до аварії на АЕС у Фукусімі у 2011 році, спробами нормалізувати взаємини з сусідами – Китаєм та Південною Кореєю, непростими відносинами зі США в часи правління Дональда Трампа.
У цілому його політика була спрямована на перегляд системи координат, у якій існувала Японія після Другої світової війни – як на зовнішній арені, так і у середині країни.
До моменту своєї загибелі Абе залишався прибічником конституційної реформи, яку так само не встиг здійснити.
Конституцію 1946 року ніколи не змінювали оскільки для цього треба більшість голосів двох палат японського парламенту. Під час цьогорічної кампанії по виборах у Сенат Абе постійно виступав з промовами на підтримку змін основного закону країни. І навіть його трагічна загибель не зупинить Ліберально-демократичну партію у намаганні довести справу до кінця – кажуть прибічники.
Програма конституційних змін була сформульована саме Абе і серед головних передбачає включення у конституцію положення про «Сили самооборони». Зараз у конституції є зобов’язання «ніколи не створювати сухопутні, морські і військово-повітряні сили, як і інші засоби війни».
Незважаючи на таку заборону за часів Абе, «Сили самооборони Японії» (фактично збройні сили країни, існують з 1954 року, але не мають визначеного законом статусу) були суттєво модернізовані, збільшився оборонний бюджет. Японські військові змогли брати участь у миротворчих місіях за межами країни.
Однопартійці Абе підтримували ідею, щоб Японія дістала можливість проводити більш активну політику оборони, аж до права завдавати ударів по ворожим базам, навіть якщо вони розміщуються десь за кордоном.
Ліберально-демократична партія йшла на вибори 10 липня з ідеєю, що військовий бюджет Японії має бути збільшений до прийнятого у країнах НАТО стандарту – 2% ВВП країни. Всі ці зміни прибічники конституційної реформи Японії пояснюють фактором російської агресії проти України.
У цьогорічній передвиборчій кампанії ЛДПЯ Сіндзо Абе відігравав ключову роль саме у питанні просування ідей конституційних змін на широкий загал японського суспільства, оскільки залишався популярним політиком. Саме на одному з таких мітингів на підтримку одного зі своїх однопартійців просто серед людей на вулиці міста Нара він був застрелений.
Сьогодні японська демократія зазнала удару. У Японії не було політичних вбивств такого рівня з 1936 року, коли б в замахах гинули колишні прем’єри. Натомість, ще не до кінця зрозуміли мотиви, за якими діяв вбивця, який за його зізнанням застрелив Абе за приналежність до «певної організації». Якої?
Вбивця Тецуя Ямагамі – 41-річний ветеран військово-морських сил Японії – не зміг пояснити. Поліція розслідує можливість змови і участь інших осіб у замаху.
Вбивство Абе не змінить поступ Японії, адже навіть після його відставки два роки тому країна за великим рахунком впевнено крокувала тим шляхом, який накреслив він. А невдала спроба японського лідера вперше за понад 70 років замиритися з Москвою стала для всіх доказом того, що з теперішнім керівництвом РФ не варто вести діалоги про мир.