Різний нейтралітет
Шлях до нейтральності Швеції та Фінляндії був різним. Після короткотривалої війни з Норвегією в 1814 році шведи відмовилися від ведення бойових дій деінде, оголосивши доктрину про свій нейтралітет. Цікаво, що за понад 200 років Королівство так і не закріпило це право на рівні конституції – це був, по суті, справжній суспільний договір між владою та народом.
Цей договір допоміг країні вціліти під час двох світових і Холодної війни – коли, з одного боку, вона підписувала значні кредитно-торговельні угоди із СРСР, а з іншого – брала участь в американському плані Маршалла з відновлення Німеччини.
Упродовж тривалого періоду після падіння Берлінського муру та краху радянської влади Стокгольм провадив політику активного нейтралітету, скорочуючи армію та видатки на оборону. Однак шведи не були наївними дурнями: вони провадили таємні спільні операції з НАТО, попри заяву про позаблоковість, і навіть розробили секретний план з Альянсом на випадок нападу СРСР. У Швеції завжди розуміли, звідки їм чекати потенційного нападу.
Нейтралітет Фінляндії дістався надто високою ціною – ціною трьох воєн з радянською Росією, під час яких сотні тисяч фінів були вбиті або вимушено стали біженцями, плюс країну позбавили чималих територій. Гельсінкі протягом десятиліть мали окрему економіку та зберегли мову та культуру, однак не могли отримувати фінансову допомогу від США та координували свої політичні і навіть ідеологічні рішення з Москвою.
Однак тут слід пам’ятати, що фіни, які стримували просування радянської армії в бік Європи, усе ж під час Другої світової змусили Сталіна підписати колективний мирний договір, де гарантії безпеки їм надала не лише радянська влада, а й інші ключові члени антигітлерівської коаліції. Це і була фінляндизація.
Водночас після розвалу СРСР Гельсінкі домоглися членства в Євросоюзі, значно політично та економічно відірвавшись від Москви – а проте, вони до сьогодні продовжували політику нейтралітету. Як і шведи, фіни не йолопи – роками вони посилювали свої оборонні можливості.
Цікаво, що перед війною Росія агітувала Україну обрати шлях фінляндизації, хоча насправді малася на увазі навіть не часткова, а повна відмова від суверенітету, бо мови, культури й економіки нам не залишили б. А от під час уже воєнних дипломатичних перемовин Москва запропонувала Києву шведську модель, яка насправді передбачає позаблоковий статус з можливістю мати власну армію та ВМС, хоча зрозуміло, що Кремль і цього не збирається допускати.
Цікаво, що позиція Москви на фоні воєнних провалів змінюється, і це має певну тенденцію. Водночас мало хто вже пам’ятає, як у 2010 році після приходу до влади Януковича Україна відмовилася від курсу до НАТО і закріпила на законодавчому рівні позаблоковість, яка була нівельована окупацією Криму Росією.
Удар по Росії
Починаючи з 2014 року, після нападу Росії на Україну, і шведи, і фіни почали активно готувати свої системи оборони до можливого нападу РФ. Ці наміри посилювали провокації РФ, літаки та човни якої все частіше заходили у простір двох скандинавських країн. Саме тому у 2014 році Швеція підписала з НАТО угоду, яка дає право натовським силам швидкого реагування перебувати і переміщатися територією Швеції під час різноманітних операцій.
На відміну від Києва, який мав, щоправда, іншу політичну реальність, Стокгольм і Гельсінкі отримували найновіше американське та загалом натовське озброєння, створювали власну потужну зброю. Питання про НАТО всі ці вісім років у порядку денному двох держав не стояло, хоча вони вже давно відповідають усім стандартам Альянсу.
Стокгольм згорнув програму скорочення військових витрат, відновив виробництво субмарин, збільшив парк бойових літаків, а також наростив угруповання військ у Балтійському морі.
Загалом регулярні збройні сили Королівства налічують 24 тисячі солдатів, унтерофіцерів та офіцерів і 9 тисяч цивільних службовців. Ще близько 22 тисяч осіб служать в складі Hemvärnet – 40 батальйонів за зразком української Нацгвардії чи Сил територіальної оборони.
За ці роки шведи створили потужний військово-промисловий комплекс, займаючи сьоме місце у світі з продажу зброї. Швеція виготовляє усе – від протитанкових систем NLAW, які зараз активно застосовує Україна, до корветів і винищувачів четвертого покоління.
Один з найкращих винищувачів у світі – шведський JAS 39 Gripen. Армія Швеції налічує 90 таких машин. Їм допомагають літаки радіолокаційного дозору. Авіація Королівства також представлена 20 багатоцільовими вертольотами AW109, 18 транспортними гелікоптерами NH90 і 15 гвинтокрилами UH-60 Black Hawk.
Один з найбільших здобутків шведського ВПК – неатомні підводні човни (п’ять одиниць), які вважаються найкращими у своєму класі у світі. Також армія Швеції налічує п’ять багатоцільових корветів типу Visby та два багатоцільові корвети типу Göteborg, 13 патрульних катерів і майже 150 штурмових катерів CB-90.
Окрім того, не варто забувати про можливості електронної розвідки: Швеція – важливий партнер Агентства національної безпеки США, через неї проходить ціла низка ліній зв'язку та інтернет-трафіку, зокрема й з території РФ.
У рамках підготовки до можливого нападу Росії шведський уряд закупив кілька дивізіонів американських систем протиракетної оборони Patriot, які дозволяють протидіяти крилатим і балістичним ракетам.
Фіни, як, до речі, і шведи, мають досвід протидії російським військам. Розуміючи, що протяжність спільного із РФ кордону у Фінляндії складає 1340 км, Гельсінкі зберігають можливість у будь-який час терміново мобілізувати до 280 тис. військових і в разі потреби збільшити їхнє число до 900 тис.
Володіючи арсеналом у 700 гаубиць, 700 важких мінометів і 100 реактивних систем залпового вогню, Фінляндія має найбільшу артилерію в Західній Європі.
Фінська армія – це майже 200 танків, понад 1800 бронемашин, 900 одиниць артилерії, понад 50 артилерії, 208 літаків, 246 кораблів.
В останні вісім років фіни активно модернізують усі три роди військ – задля цього вони закуповують американське і натовське озброєння. Фінський уряд виділив 10 млрд євро на купівлю 64 американських бомбардувальників п’ятого покоління F-35, які мають надійти до 2025 року. Таким чином міноборони Фінляндії планує в повному обсязі оновити парк бойової авіації, замінивши застарілі американські палубні винищувачі F/A-18 Hornet.
Одночасно закуповуються сотні крилатих ракет класу «повітря-земля» збільшеної дальності AGM-158 JASSM, бомби малого діаметру SDB I та SDB II, КАБ сімейства JDAM, керовані ракети середньої дальності AIM-120 AMRAAM класу «повітря-повітря» і ще багато видів озброєння задля посилення літаків F-35.
Водночас починається модернізація фінських збройних сил. Гельсінкі будують чотири багатоцільові бойові корвети класу Pohjanmaa, мають намір закупити в американців 68 корабельних зенітних керованих ракет. Також стартує модернізація танків, що перебувають на озброєнні фінської армії – Leopard 2 A4 та Leopard 2 A6. Роботу над осучасненням машин виконуватиме німецька компанія Krauss-Maffei Wegmann. Усе це далеко не повний перелік того, що нині роблять фіни в контексті посилення своєї обороноздатності.
Погрози з Москви
Наразі парламенти і Швеції, і Фінляндії підтримують вступ своїх держав до НАТО. Москва цією перспективною явно не задоволена. Уже колишній президент, заступник секретаря Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв пригрозив Стокгольму та Гельсінкі ядерною зброєю поблизу кордонів.
«Якщо Швеція і Фінляндія ввійдуть у НАТО, протяжність сухопутних кордонів Альянсу з РФ виростає більш ніж удвічі. Природно, ці кордони доведеться укріплювати. Серйозно посилити угруповання сухопутних сил і ППО, розгорнути істотні військово-морські сили в акваторії Фінської затоки. В такому разі про жоден без'ядерний статус Балтики не може вже бути мови – баланс повинен бути відновлений», – заявив він.
Про вірогідність ядерної війни заговорив і глава МЗС РФ Сергій Лавров.
Таким чином рішення російського керівництва про початок повномасштабної війни проти України призвело до розширення Альянсу, згортання політики нейтральності двох держав, які довгий час намагалися ладнати з Москвою, створило гіршу для РФ безпекову картину. Адже не потрібно забувати, що Норвегія разом зі Швецією та Фінляндією можуть створити спільні військово-повітряні та військово-морські сили, що є величезною загрозою для РФ.
Невдовзі в Москви дійсно з’явиться головний біль, адже, на відміну від України, у фінів і шведів є потенціал запустити ракети по території Росії в разі агресії – звідти час підльоту до Москви якихось 7 хвилин. Це ще одна помилка Путіна.
