Нейтральна позиція Китаю здалеку виглядає немов мовчазна підтримка поведінки Росії. До початку вторгнення і в перші його дні в заявах спікерів китайського МЗС лунали проросійські нотки щодо НАТО як рудименту холодної війни, «неподільності безпеки», «розуміння законних побоювань Росії щодо своєї безпеки», неприйнятності «одностороннього використання санкцій» країнами Заходу. Однак зберігалась і певна дистанція від ситуації («повага до територіальної цілісності та суверенітету усіх країн»), демонструвалися спроби уникнути політичної чи економічної залученості (заклик вирішувати «конфлікт» шляхом діалогу і переговорів).
Нейтралітет Китаю потенційно дає йому можливість зайняти роль важливого медіатора в російсько-українській війні. Багато країн світу звернулися до Китаю з проханням вплинути на Росію. Проте престижний імідж миротворця, який одночасно продемонстрував би глобальну впливовість КНР на міжнародній арені, наразі залишається для країни менш бажаним, ніж досягнення власних політичних завдань возз’єднання з Тайванем і витіснення США зі Східної Азії.
В офіційній риториці Пекіна поступово з’являються нові відтінки. Пресконференція міністра закордонних справ КНР Ван Ї 7 березня була фактично присвячена гуманітарній кризі в Україні, закликам забезпечити захист цивільного населення, пропозиціям допомагати каналами китайського Червоного Хреста або інструментами в рамках ООН. Утім Китай уникнув покладання відповідальності за гуманітарну катастрофу на збройні сили Росії, що надає його заявам декларативного характеру. Під час зустрічі 8 березня з лідерами Франції та Німеччини в режимі відеоконференції голова Китаю Сі Цзіньпін зазначив про готовність відігравати активну роль у недопущенні подальшої ескалації напруженості на Європейському континенті.
Каскадні санкції, що продовжують сипатися на Росію за розпочату війну, найдужче дратують КНР. «Санкції лише принесуть серйозні труднощі для економіки та життєзабезпечення відповідних країн і ще більше посилять розкол та конфронтацію. Ми вимагаємо, щоб зацікавлені сторони не підривали законні права та інтереси Китаю та інших сторін у вирішенні питання України та відносин з Росією. КНР і РФ продовжуватимуть вести торговельну співпрацю в дусі взаємної поваги, рівності та взаємної вигоди», – заявив речник МЗС Китаю 2 березня. Глобальне зростання вартості на весь спектр сировинних товарів суттєво вплине на умови китайської торгівлі, підвищуватиме собівартість китайської кінцевої продукції. Світовий сукупний попит, безумовно, скоротиться, що призведе до сповільнення китайського експорту. Усі ці катаклізми можуть негативно позначитися на китайському суспільстві, спричинити безробіття, невдоволення та протести, що неприпустимо для китайської влади.
Китайські експертні кола демонструють розуміння, що для успіху подальшої модернізації країни порозуміння з Вашингтоном і Брюсселем є важливішим, ніж підтримка скомпрометованої Москви. Економіка багатої на ресурси РФ усе одно залишається слабкою, щоб формувати достатній попит на китайську продукцію. Резистентність же економіки РФ до санкцій, які запроваджують, значно переоцінена китайськими аналітиками, що штовхає їх до хибних висновків про необхідність підтримувати дії агресора. Хоча російська влада вдавалася до певних превентивних дій, аби захистити фінансову систему, нові західні санкції поцілять просто по добробуту пересічних росіян, обмежать якість їхнього споживання та гарантованість заробітків. Враховуючи незбалансований розподіл доходів серед населення країни, ефект від санкцій буде дуже жорстким і дасться взнаки в найближчі місяці. Закриття російських ринків збуту сприятиме зниженню, а не укріпленню торговельних зв’язків між КНР і РФ.
Захищаючись від санкцій, російські компанії масово відкривають рахунки в китайських банках, переводять свої контракти в юані. Дійсно, інтернаціоналізація китайської валюти, якої так довго прагнула влада КНР, отримає тимчасовий імпульс. У китайських соціальних мережах активізувались «дрібні консультанти» російського бізнесу, які пропонуються схеми постачань західних товарів у Росію за посередництва китайських фірм. Не виключено, що торговельні позиції Китаю якоюсь мірою зміцніють, але очевидно, що Росія не зможе замінити західних партнерів ні кількісно, ні якісно. Те саме стосується Росії. Стратегічні галузі російської економіки не виживуть без західних технологій і комплектуючих. Склалася ситуація замкненого кола, де економічна взаємозалежність Китаю та Росії буде діяти всупереч інтересам обох країн.
Ще одним стимулом конкретизації своєї миротворчої позиції щодо війни в Україні для Китаю буде підвищення загроз його продовольчій безпеці. Війна зруйнує ланцюги постачань їжі по всьому світу, тому країна уже зняла обмеження на закупівлю пшениці з усієї території Росії. Україна останні декілька років забезпечувала китайський продовольчий ринок кукурудзою, ячменем і соняшниковою олією. Нещодавно на Всекитайському комітеті Народної політичної консультативної ради голова КНР Сі Цзіньпін зазначив: «Миски китайського народу повинні бути наповнені рисом».
Є очікування, що саме харчова безпека стимулюватиме китайських дипломатів активно включитись у вирішення українського питання. У результаті попереднього випадку глобального продовольчого дефіциту у 2010 – 2011 роках, коли Китай також вдався до політики сек’юритизації власної харчової безпеки, у країнах третього світу стрімко здорожчало продовольство, що спровокувало обурення жителів і закінчилося подіями, відомими як Арабська весна. Пекін, який сьогодні позиціонує себе провідником інтересів країн, що розвиваються, однозначно зазнає втрат свого іміджу в цій групі країн від підвищення цін на продовольство.
Тісні партнерські відносини з Росією, яка під час війни застосовує тактику нищення українських міст і геноциду мирного населення, завдаватимуть подальших репутаційних втрат Китаю і в колі розвинених країн. Як би Піднебесна не маскувала за офіційною риторикою свого небажання тиснути на Путіна, як би вона не маневрувала на дипломатичному фронті задля збереження «стратегічного нейтралітету», уникати конкретизації своєї позиції щодо України їй буде все важче і важче.
Доклавши величезних зусиль до покращення власного іміджу, виступаючи з численними глобальними ініціативами, Китай не зможе перекреслити всі власні успіхи задля підтримки Росії. Загроза втрати позитивного іміджу – той важіль, який, на нашу думку, має використати світова спільнота, щоб переконати КНР діяти більш активно.
Китай зацікавлений у найскорішому припиненні війни в Україні, відновленні глобального світопорядку, перш за все заради своєї національної стабільності та перспектив. Позиція «мудрої мавпи, що слідкує з дерева за битвою тигрів» в умовах кривавого конфлікту в Європі є неприпустимою. У Китаї вже починають це розуміти.