ГоловнаСвіт

Мілітаризація Японії: Америка посилює східний фронт проти Росії та Китаю

21 січня 2022 року президент США Джо Байден і прем’єр-міністр Японії Фуміо Кісіда провели віртуальну зустріч: лідери вирішили нарощувати обороноздатність Японії з ціллю протидії КНР, РФ і Північній Кореї. Це означає фундаментальні зміни світової безпекової структури. Якщо після Другої світової, під тиском США та особисто генерала Дугласа Макартура, Токіо в 1947 році прийняло пацифістську Конституцію, що забороняла Японії вести наступальну війну і мати збройні сили, то зараз Вашингтон не просто допомагає озброюватися, а готуватися до оборонних, утім військових дій.

Згідно з 9-ю статтею Конституції, Японія протягом 75 років де-юре не мала збройних сил. США заборонили Токіо посилювати військову міць через, по-перше, злочини японської імператорської армії на кшталт смертельних дослідів над людьми, канібалізму, різанини в Нанкіні і, по-друге, смертельну ідеологію під час Другої світової, яка знищила мільйони людей. Тому сьогодні армія Японії називається «силами самооборони» й перебуває в сірій зоні – японські військові де-юре є цивільними службовцями. Однак незважаючи на це, Токіо розвивав силовий компонент – сьогодні сили самооборони налічують 250 000 людей, а минулорічний військовий бюджет склав рекордні $53,8 млрд. У глобальному рейтингу військової сили Японія перебуває на п’ятому місці. Зараз Америка дає зелене світло на подальшу мілітаризацію Японії через посилення Китаю та Росії в Тихоокеанському регіоні. Токіо стає флагманом антикитайської коаліції США в Азії. 

Отже, ризик збройного конфлікту в Східній Азії стрімко зростає. LB.ua пояснює, як відбувається мілітаризація Японії, яка роль Америки в цьому та яким чином реагують Китай і Росія. 

Прем'єр-міністр Японії Фуміо Кісіда та президент США Джо Байден під час віртуальної зустрічі, Токіо, 21 січня 2022 року
Фото: Japan's Cabinet Public Relations Office
Прем'єр-міністр Японії Фуміо Кісіда та президент США Джо Байден під час віртуальної зустрічі, Токіо, 21 січня 2022 року

Стрімка військова модернізація 

Глави США та Японії Джо Байден і Фуміо Кісіда закріпили підсумки попередніх перемовин між міністрами закордонних справ і оборони двох держав у форматі «2+2»: Вашингтон підтримує бажання Токіо наростити військову міць, щоб разом стримувати КНР у Східнокитайському та Південнокитайському морях, а також у Тайванській протоці. Хоча 9-та пацифістська стаття Конституції Японії (що забороняє наступальні операції та створення реальної армії) поки що залишається чинною, в майбутньому, цього виключати не слід, вона може бути видозмінена. 

Також США та Японія домовилися про створення Консультативного комітету економічної політики між країнами, котрий назвали «економічні 2+2». На рівні міністерств економіки та закордонних справ Вашингтон і Токіо шукають шляхи підсилення економічних позицій країн у Тихоокеанському регіоні. Символічно, що обидві ініціативи мають чітко антикитайський характер.

Джо Байден відвідає Японію навесні під час саміту лідерів альянсу QUAD (США, Японія, Індія, Австралія). До цього Америка та Японія готуються підписати два договори – п’ятирічний пакт продовження перебування американських військових у Японії й угоду про допомогу Токіо в розробці високотехнологічної зброї.

Фото: EPA/UPG

Японія вперше отримає від США доступ до технологій, котрі дозволять їй виготовляти зброю проти гіперзвукових ракет КНР, РФ і Північної Кореї, а також власне аерокосмічне озброєння. Збивати ворожі гіперзвукові ракети, в тому числі ядерні, Токіо планує електромагнітною гарматою – рейкотроном; його заряди летять у сім разів швидше за швидкість звуку. Вартість однієї гармати - $56 млн. 

Японія приділяє велику увагу власним ракетним програмам: 1) з кінця 2021 року Токіо почало розробку балістичної дозвукової ракети «Type 12 SSM» з далекобійністю 1 000 км. Вона може вражати ворожу ціль поблизу Японії, наприклад, ядерну шахту в Північній Кореї; 2) ракета «Type 12 SSM» буде встановлена на японські субмарини та літаки; вона здатна знищувати як наземні, так і надводні цілі.

Ілюстрація функціоналу ракети «Type 12 SSM», випущеної з-під води. У майбутньому її далекобійність підвищать до 1 500 км.
Фото: надано автором
Ілюстрація функціоналу ракети «Type 12 SSM», випущеної з-під води. У майбутньому її далекобійність підвищать до 1 500 км.

Токіо будує крилаті керовані ракети для протидії військовим літакам і кораблям Росії та Китаю, які постійно підходять до повітряного чи морського простору Японії. У 2021 році японські винищувачі піднімалися в повітря 785 разів, щоб перехопити літаки сусідніх країн. Російські та китайські кораблі разом проводять патрулювання в Тихому океані та виконують навчання в Японському морі. 

Вашингтон сприяє японській мілітаризації таким чином:

– продаж озброєнь. У 2020 році Токіо купило у США зброї на $724 млн. За рік постачання зросли у два рази, 97% військового імпорту Японії приходить з Америки. Токіо купує у США літаки F-35, конвертоплани V-22 Osprey, корабельні бойові системи Aegis, ракети PAC-3 і SM-6, палубні літаки радіолокаційного виявлення E-2 Hawkeye, бойові дрони, безпілотники-розвідники, що попереджатимуть японські винищувачі про ворожі літаки, та інше;

– військово-технічне співробітництво в царинах кібербезпеки, радіоелектронної боротьби, штучного інтелекту, зброї спрямованої енергії. Вашингтон і Токіо разом виготовили зенітну ракету RIM-161;

– дислокація на території Японії військового контингенту США чисельністю 60 000 осіб. Щороку Токіо виплачує Вашингтону приблизно $2 млрд за перебування його військовослужбовців на своїй території. Американські й японські військові постійно проводять спільні навчання, моделюючи поєдинки з китайськими ВМС у Південнокитайському морі. У разі ескалації на Тайвані морські піхотинці США висадяться на одному з південних островів гряди Рюкю – найближчих японських островах до Тайваню – і створять там тимчасові бази; Токіо буде відповідальний за забезпечення військових боєприпасами, амуніцією та паливом;

– розміщення в Японії систем залпового вогню HIMARS, які також можна мобільно перекинути на острови Рюкю.

Офіційні особи США, Японії та компанії Lockheed Martin в ангарі ВПС Японії на авіабазі Місава зустрічають перший винищувач F-35A
Lightning II, 24 лютого 2018 року.
Фото: US Air Force/Tech. Sgt. Benjamin W. Stratton
Офіційні особи США, Японії та компанії Lockheed Martin в ангарі ВПС Японії на авіабазі Місава зустрічають перший винищувач F-35A Lightning II, 24 лютого 2018 року.

Варто звернути увагу на те, що США продають Японії 105 винищувачів F-35 за $23 млрд. Коли Японія отримає літаки, її флотилія F-35 налічуватиме 147 одиниць – себто буде другою у світі після Сполучених Штатів. Вашингтон поставить Японії 63 винищувачі F-35A і 42 вкорочені F-35 з можливістю вертикальної посадки. Останні будуть використовуватися на японських есмінцях-вертольотоносцях «Ідзумо», які фактично перетворяться на авіаносці. Нагадаємо, що з часів Другої світової Токіо не мало авіаносців. Тепер матиме.

Зростання японської військової потуги

Хоча безпеку Японії гарантують США – насамперед узяттям її під «американську ядерну парасольку», Токіо не марнувало часу та посилювало силову компоненту – сили самооборони вийшли на міжнародний рівень. 2011 року в Джибуті була відкрита перша військова база Японії площею 12 гектарів – японські ВМС узяли активну участь у заходах проти сомалійських піратів у Аденській затоці. У 2015 році парламент Японії дозволив уряду використовувати національні військові контингенти в збройних конфліктах за кордоном з місіями захисту союзників: до 2017 року японські миротворці входили до контингенту ООН в охопленому громадянською війною Південному Судані. 

Нинішній військовий потенціал Японії вже є одним із найпотужніших у Тихоокеанському регіоні; подальша мілітаризація драматично посилить його.

Церемонія вводу есмінця Haguro в стрій Сил самооборони Японії
Фото: defence-ua.com
Церемонія вводу есмінця Haguro в стрій Сил самооборони Японії

Перше: Японія має 42 есмінці – трохи меншу армаду, ніж Китай; два есмінці-вертольотоносці типу «Ідзумо»; два есмінці-вертольотоносці типу «Хюга»; 23 субмарини з дизель-електричними двигунами. Потенціал японських ВМС є серйозним викликом КНР.

Друге: повітряна флотилія Японії налічує літаки американського та власного, японського виробництва. Використовуючи американські технології та комплектуючі, насамперед двигуни, Токіо виготовляє літак F-15J і готується до випуску винищувача шостого покоління Mitsubishi F-X. Фуміо Кісіда вважає, що для ВПС Японії пріоритет має бути в нарощуванні можливості завдавання точкових превентивних ударів, наприклад, по ядерних об’єктах на території Північної Кореї чи Китаю. 

Третє: Токіо готує елітні десантні війська для відправлення у ворожі тили. Через невирішену територіальну суперечку між Пекіном і Токіо за острови Дяоюйдао (Сенкаку), якими зараз володіє Японія, була створена амфібійна бригада швидкого розгортання. Її ціль – стрімка реакція: якщо на островах з’являться військові підрозділи іншої держави, вона має швидко звільнити території.

Щорічні витрати на тренування одного солдата по країнах.
Фото: надано автором
Щорічні витрати на тренування одного солдата по країнах.

Четверте: Японія за необхідності може створити власну ядерну бомбу за шість місяців. Токіо володіє значним об’ємом плутонію та урану, а також технологіями для виготовлення ядерної зброї. Як зауважують у самій Японії, відсутність у неї ядерного озброєння – це її жест доброї волі. 

П’яте: Токіо намагається просувати продукцію власного ВПК на експорт. Уряд послабив заборону на продаж озброєнь. Поки що найбільш вдалою угодою Японії став збут Філіппінам військового радара FPS-3 за $100 млн, виготовленого корпорацією Mitsubishi Electric. В’єтнам та Індонезія також зацікавилися японськими озброєннями. Ханой планує купити в Токіо патрульні літаки Kawasaki P-1 на $350 млн, а Джакарта – вісім фрегатів класу «Могамі» сукупною вартістю $3.6 млрд. Попри конкурентний рівень якості, японська продукція має один значний недолік – висока вартість через сильну єну. 

Мілітаризація Японії відповідає геостратегічним інтересам Вашингтона та Токіо. Її найбільшим апологетом стають японські еліти, адже вона вигідно узгоджується з японською стратегією збільшення власного регіонального впливу.

Неліберальні ліберали 

Колишній прем’єр-міністр Японії та голова Ліберально-демократичної партії Японії (ЛДП) Абе Сіндзо 2013 року зайняв найвищий пост у державі. Тоді ж він здійснив явно неліберальний вчинок: відправився до синтоїстського святилища Ясукуні в центрі Токіо, аби вшанувати пам'ять загиблих японських воїнів, у тому числі бійців імператорської армії, котрі воювали проти союзників у Другій світовій. Цей вчинок дуже обурив міжнародних партнерів Токіо, але, що найважливіше, ознаменував «нову японську нормальність» – повернення політики націоналізму та консерватизму.

Під час церемонії вшанування у храмі Ясукуні
Фото: eastrussia.ru
Під час церемонії вшанування у храмі Ясукуні

Токіо під лідерством Абе Сіндзо націлилося на реставрацію регіонального впливу країни, а також значне військове посилення Японії. Була ухвалена нова оборонна стратегія на десять років – з метою постійного збільшення видатків на армію. Загалом цю політику іменували «доктриною Абе». 

Згідно з доктриною, Токіо визначило Тихоокеанський регіон цариною свого інтересу – запустило стратегію «вільного та відкритого індійсько-тихоокеанського простору» (FOIP), фундаментом якого є безпекова (військова), економічна та управлінська сфери. Тоді 45-й президент США Дональд Трамп підтримав ідею, адже США самі вийшли з основної економічної платформи регіону – Транстихоокеанського партнерства, фактично зруйнувавши її. 

Фуміо Кісіда – також очільник ЛДП – продовжує керуватися «доктриною Абе». Він публічно позиціонує себе як центрист, але, як і Абе Сіндзо, є членом ультраправої елітної організації «Ніппон Кайгі», що ставить пріоритетами Японії: 1) національне відродження; 2) ренесанс традиційних цінностей – базовою одиницею суспільства вважається не індивід, а сім’я, в якій всі допомагають одне одному; 3) антиліберальний суспільний дискурс – еліти вважають, що лібералізм чужий для японської культури; 4) мілітаризацію.

Патріотична книга для дітей від «Ніппон Кайгі» під назвою «Що таке Сили самооборони Японії?»
Фото: надано автором
Патріотична книга для дітей від «Ніппон Кайгі» під назвою «Що таке Сили самооборони Японії?»

Китайсько-російська відповідь

Окрім QUAD, японці підписали з Австралією «історичний оборонний договір» – другий подібний у їхній історії; перший підписали 1960 року з Америкою. Відтепер: а) оборонні відомства Токіо та Канберри ближче співпрацюють – військові обмінюватимуться досвідом і інформацією; б) плануються спільні навчання збройних сил. Японський уряд планує підписати такі договори з Францією та Великобританією. 

Мілітаризація Токіо також має на меті стримування РФ на Далекому Сході. По-перше, через російсько-японський територіальний диспут – проблему південних Курильських островів. По-друге, через російсько-китайське військове зближення. У 2016 році Москва розмістила на Курильських островах два дивізіони ракетних комплексів «Бастіон» і «Бал», котрі можуть запускати ракети на відстань 300 км і 120 км відповідно. Це обурило Японію.

Острівні спори Японії: із Китаєм через Дяоюйдао (Сенкаку); з Південною Кореєю через Токто (Такешіма); із Росією через південні
Курили (Тісіма)
Фото: надано автором
Острівні спори Японії: із Китаєм через Дяоюйдао (Сенкаку); з Південною Кореєю через Токто (Такешіма); із Росією через південні Курили (Тісіма)

На одному зі спірних островів, Ірутупі, розташовані чи не найбагатші на планеті поклади ренію – рідкоземельного металу, який використовується в аерокосмічній галузі. 

Однак Росія та Японія поки що, не оголосивши миру, примудряються підтримувати більш-менш нейтральні відносини: їхній товарообіг стрімко зростає – у 2021 році він склав більше ніж $20 млрд; Токіо найбільше продає автомобілі, а Москва – енергоносії та аграрну продукцію. 

Водночас попри те, що Київ втратив можливість прив’язати – як того хотіли японці – вирішення Курильського питання до деокупації Криму, Токіо все ж відкрито підтримало Україну, яка зіткнулася з ризиком повномасштабної агресії РФ. Ба більше, представники японської партії влади закликали до жорсткої санкційної політики щодо Росії.

Китай тим часом нарощує свій військовий потенціал у Тихоокеанському регіоні на противагу альянсу Японії та США. Утім Пекін використовує економічний інструментарій для прив’язки Токіо до себе. Стратегія Китаю проста: у разі потенційного військового конфлікту з КНР економічні збитки для Японії драматично зростуть – тому навіть стрімка мілітаризація Токіо має втримати Японію від гарячого конфлікту.

Пекін уже: 1) найбільший торговельний партнер Японії – у 2021 році товарообіг між країнами склав $371 млрд, а профіцит для Токіо – $40 млрд; 2) ключова ланка в ланцюжках постачання японських корпорацій і важливий ринок збуту їхньої продукції; 3) є флагманом Всебічного регіонального економічного партнерства (RCEP) – договору про Тихоокеанську зону вільної торгівлі. Але найбільшим економічним бенефіціаром договору є Японія – Токіо у 2022 році збільшить свій експорт на $20 млрд через відміну тарифів у регіоні. 

Найбільше від Всебічного регіонального економічного партнерства постраждають ті, хто не підписав договору: Тайвань, ЄС і США.
Фото: надано автором
Найбільше від Всебічного регіонального економічного партнерства постраждають ті, хто не підписав договору: Тайвань, ЄС і США.

На тлі відкритих заяв Пекіна про те, що протистояння між КНР і США може призвести до війни, рішення Вашингтона про мілітаризацію Японії драматично посилить азійські позиції Америки зі стримування Китаю, Росії, Північної Кореї. Токіо модернізується високотехнологічною зброєю, реанімує свій військово-промисловий комплекс, гуртує навколо себе інші держави та повертає природний статус - амбітного регіонального гравця - вперше після Другої світової. Світ уже увійшов у нову "нормальність": історична конфронтація між Японією та Китаєм остаточно повернулася на терени Східної Азії та буде основним трендом найближчого майбутнього. 

Петро ШевченкоПетро Шевченко, Аналітик, аспірант Цзиліньського університету
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram