Кишеня навпроти Свердликового по лінії Кіндратівка — Локня — це, по суті, передпілля. 4–5 км завглибшки, затиснута посадками й виступом російської території. Заганяти туди важку техніку, рити капітальні опорники і тягнути єгозу ніхто і не планував.
Бо передпілля — це лінія бойової охорони, смуга спостережних пунктів, камер, очей, а не бетон і надовби.
І тому, що там прильоти дронів й артилерії не припинялися з 2022 року, а відправляти так близько до ЛБЗ колупатори і крани — це втрачати техніку, ніхто не заганяв би туди великі гарнізони — завіса кордону була, але не більше.
Наприклад, розтягнута полями Басівка, яка вже стиснута російськими кордонами і без великих водних перешкод. Навіть якщо її всю залити бетоном і поставити там батальйон — пройдуть полями, обріжуть логістику, поб'ють антени пілотам і знищать гарнізон.
Тому, звісно, ніхто не триматиме ЛБЗ по лінії кордонів. Так, евакуація із сіл — це неприємно, але, по правді, її потрібно зробити ще у 2022 році. Бо кремлівські тут використовують тактику випаленої землі — б'ють по фермах, спускають ставки, вичавлюють населення, зносять вежі зв'язку, щоб спровокувати вихід населення.
Значить, це треба було робити за комфортним для нас графіком, а евакуйовані села мінувати, ногами й лопатами перетворювати на укріпрайони. Проте, звісно, місцеві не бажають виїжджати, допоки КАБи не почнуть падати біля магазину.
Плюс не опорними пунктами єдиними, бетоном і колючкою. Багато хто в нас вважає, що укріплення — це панацея.
Але їх обтікають на мотоциклах і багі, сідають у просвіти між блоками на фланги, просочуються піхотою, палять сітки над норами дронами із запалювальними сумішами, розбивають КАБами з граничної дистанції — хай навіть неточними, але знов і знов, банально переорюють землю, заважаючи евакуаціям і ротаціям.
Плюс через декілька місяців після будівництва укріплень війна сильно змінюється — дрони, які внаслідок полегшених батарей несуть великі заряди, запалювальні БпЛА, різноманітні північнокорейські САУ й міномети великого калібру (60 мм північнокорейські міномети). І тепер не завжди вистачить перекритої щілини та бліндажа у два накати — потрібні системи нір на зворотних скатах висот, металізовані сітки з великими вічками проти оптоволокна, сітки й укриття для логістики, а також система постійного ремонту.
До того ж не можна сказати, що для Москви це прогулянка — штурмують великими силами, проте успіхи обмежені, а втрати великі: роти виходять з ладу за декілька днів.
Тому що атака була в те місце, де ми готувалися і де ми можемо, оскільки є великий логістичний вузол у тилу, ставити дистанційно міни, перекидати пілотів з інших секторів, працювати із забудови та нарощувати з глибини резерви.
Першочергові завдання тут — вибити буксовану арту й пілотів з виносними пультами, які будуть намагатися різати нам логістику.
Так, це небезпечно, але було б небезпечніше, якби кремлівські зайшли сюди рік тому замість того, щоб ловити нас біля Суджі.
Проте основне: Суми поки що в безпеці від штурму й вуличних боїв.
Підстав для евакуації з міста Суми наразі немає, — ОВА
Наскільки в безпеці може бути великий обласний центр поблизу кордону, який кошмаритимуть артилерією та дронами на оптоволокні. Херсонці не дадуть збрехати: росіяни полюватимуть навіть на машини з хлібом і швидкі.
Тому треба тверезо розраховувати сили, якщо ти не в критичній інфраструктурі, оборонці або ВПК. У найближчі місяці ситуація з безпекою може погіршитися.
Війна триває, ворог напирає в декількох секторах, користуючись чисельною перевагою та першістю в повітрі. Літо 2025-го буде дуже спекотним і кровопролитним.